Рішення № 16471327, 02.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2011 р. Справа № 5023/2020/11

вх. № 2020/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № 17 від 05.05.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "АТ Біофарм", м. Харків

до ТОВ "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари

про стягнення 99294,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь основного боргу у сумі 77165,00 грн. за договором № 114 від 11.02.2009 р., пені в сумі 12908,71 грн., втрат від інфляції в сумі 7099,16 грн. та 3 % річних в сумі 2122,03 грн., всього - 99294,90 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору № 114 від 11.02.2009 р. позивач поставив відповідачу ветеринарні препарати на загальну суму 341774,05 грн., проте відповідачем ця сума була сплачена частково в сумі 264608,89 грн. З 31.12.2009 р. заборгованість складає 77165,0 грн. Відповідно до п. 5.4 договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню в сумі 12908,71 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України втрати від інфляції в сумі 7099,16 грн. і 3 % річних в сумі 2122,03 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 02.06.2011 р. за вх. № Д 1037, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 30.05.2011 р. за вх. № 13127, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з лікарняним представника відповідача, яке господарським судом залучається до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки відповідачем не було надано до суду доказів знаходження представника відповідача на лікарняному та тим, що представник позивача у судовому засіданні наполягав на розгляді справи по суті, та вказував про те, що відповідач міг направити у призначене судове засідання іншого представника, а такими діями відповідач затягує розгляд справи по суті.

Позивач, через канцелярію суду 31.05.2011 р. за вх. № 10765, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка господарським судом залучається до матеріалів справи. Згідно неї позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг у сумі 88125,16 грн., пеню в сумі 16421,23 грн., втрати від інфляції в сумі 8719,62 грн. та 3 % річних в сумі 2507,86 грн., всього - 115773,87 грн. При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 103 від 07.02.2011 року та договором № 114 від 11.02.2009 року на поставку товарів.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, вважав за необхідне в її прийнятті до розгляду відмовити, оскільки згідно неї позивач змінює підстави та предмет позову (предметом первісного позову є стягнення з відповідача суми у загального розмірі 99294,90 грн., а предметом нової редакції позовної заяви є стягнення з відповідача суми у загальному розмірі 115773,87 грн.; підставами первісного позову є стягнення з відповідача на користь позивача відповідних сум на підставі договору № 114 від 11.02.2009 року на поставку товарів, а підставами нової редакції позовної заяви є стягнення з відповідача на користь позивача відповідних сум на підставі договору № 103 від 07.02.2011 року та договору № 114 від 11.02.2009 року на поставку товарів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

11 лютого 2009 року між сторонами був укладений договір № 114 на поставку товарів (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. вказаного договору позивач був зобов'язаний поставити відповідачу ветеринарні препарати та інші товари (продукцію), а відповідач був зобов'язаний прийняти та сплатити продукцію в порядку та на умовах визначених даним договором.

Згідно п.3.3. договору продукція вважається переданою позивачем відповідачу та прийнятою відповідачем по якості та кількості з моменту підписання сторонами накладних про відпуск продукції (на підставі довіреностей).

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем протягом 10 календарних днів після отримання продукції або предоплатою.

Пунктом 7.1. договору було передбачено, що договір вступає в силу 11.02.2009 р. та діє до 31.12.2009 р.

Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором у розмірі 77165,00 грн. підтверджується видатковими накладними та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.15-39).

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 77165,00 грн. не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 77165,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 5.4. договору було передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період існування заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови п. 5.4. договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем було зроблено не вірно, у зв'язку з тим, що нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем здійснювалося більше чим за період 6-ть місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом була перерахована сума пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 7771,47 грн. за період з 01.01.2010 р. по 01.06.2010р.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 2122,03 грн. та втрат від інфляції на суму 7099,16 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем контррозрахунку відповідних сум не було надано до суду.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 77165,00 грн., пені в сумі 7771,47 грн., втрат від інфляції в сумі 7099,16 грн. та 3 % річних в сумі 2122,03 грн., всього - 94157,66 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 941,58 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 223,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відмовити в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (юридична адреса: 62447, Харківська область Харківський р-н, с. Санжари, вул. Спортивна, 137; фактична адреса: 61009, м. Харків, вул. Достоєвського, 5; код ЄДРПОУ 32611873, р/р 26004010109800 в ПАТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 56, код ЄДРПОУ 23317811, р/р 26007801343499 в АТ „ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) суму основного боргу у розмірі 77165,00 грн., пеню в сумі 7771,47 грн., втрати від інфляції в сумі 7099,16 грн., 3 % річних в сумі 2122,03 грн., 941,58 грн. державного мита та 223,80 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 06.06.2011 р.