Рішення № 16470511, 17.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2011 р. Справа № 8/047-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

до відповідача: житлово-будівельний кооператив «Ірпіньмаш-2», ідентифікаційний код: 13737073, місцезнаходження: 08292, АДРЕСА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: відкрите акціонерне товариство «НДІ склопластиків і волокна», ідентифікаційний код: 00209775, місцезнаходження: 08293, Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, 32,

про зобовязання припинити дії, які перешкоджають здійснювати будівництво на орендованій земельній ділянці та стягнення матеріальних збитків у сумі 69836,68 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, особу якого встановлено на підставі паспорта серії НОМЕР_2, який видано Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області;

від відповідача: Крупа Г.І., яка діє на підставі протоколу від 16.07.2009 року за №40, та ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 31.01.2011 року;

від третьої особи: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом: Позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу «Ірпіньмаш-2»(далі за текстом: Відповідач) про зобовязання припинити дії, які перешкоджають здійснювати будівництво на земельній ділянці, та стягнення матеріальних збитків у сумі 69836,68 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач перешкоджає йому здійснювати будівництво на орендованій земельній ділянці, площею 0,1095 га, за адресою: АДРЕСА_2, внаслідок чого Позивачу завдано збитків у сумі 69836,68 грн. (шістдесят девять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 68 коп.).

Відповідно до ухвали суду від 16.03.2011 року порушено провадження у справі №8/047-11 та призначено її розгляд на 19.04.2011 року.

19.04.2011 року у судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 16.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 16.03.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Ухвалою суду від 19.04.2011 року відкладено розгляд справи на 26.04.2011 року та залучено в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонні Відповідача: відкрите акціонерне товариство «НДІ склопластиків і волокна»(далі за текстом: 3-я особа).

26.04.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Відповідачем подано суду письмове клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 26.04.2011 року задоволено. 3-я особа в судове засідання не зявилась та вимог ухвали суду від 19.04.2011 року не виконала. Ухвалою суду від 26.04.2011 року розгляд справи відкладено на 17.05.2011 року.

17.05.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 26.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 26.04.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. 3-я особа в судове засідання не зявилась будучи повідомленою про день і час розгляду справи, вимог ухвали суду від 26.04.2011 року не виконала. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.05.2011 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що 3-я особа належним чином повідомлена про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу 3-ї особи, суд дійшов висновку, що 3-я особа була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Оскільки 3-я особа про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, доказів, на які вона посилалась би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надала, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Закон України «Про оренду землі»у ст.ст.1, 2 передбачає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

20.09.2007 року між Бучанською міською радою Київської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,1095 га, відповідно до якого орендар передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Буча, для господарського використання (далі за текстом: Договір).

Вказаний Договір у п.п.2.1., 2.2. передбачає, що за цільовим призначенням земельної ділянки, яка передається в оренду, остання відноситься до земель комерційного призначення та призначена для будівництва та обслуговування «Будинку творчості».

Частина вказаної земельна ділянки територіально за місцем розташування є частиною земельної ділянки, площею 0,6 га, за адресою: 08292, АДРЕСА_2, яка на підставі державного акта на право користування землею серії Б за №086324, який зареєстрований за №263, належить Українському філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту склопластика і скловолокна, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «НДІ склопластиків і волокна», ідентифікаційний код: 00209775, місцезнаходження: 08293, Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, 32. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до державного акта на право користування землею серії Б за №086324, який зареєстрований за №263 та виданий Українському філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту склопластика і скловолокна, - для будівництва жилого будинку.

На земельній ділянці, належній на праві користування відкритому акціонерному товариству «НДІ склопластиків і волокна», розташований багатоквартирний житловий будинок, в якому зареєстрований і фактично знаходиться ЖБК “Ірпіньмаш-2”.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ за № 879004 станом на 30.07.2009 року засновниками та учасниками ЖБК “Ірпіньмаш-2” є члени обслуговуючого кооперативу.

Відповідно до п. 1 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Ірпіньмаш-2», житлово-будівельний кооператив «Ірпіньмаш-2»організується в АДРЕСА_2, з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва 159-ти квартирного жилого будинку з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Господарський кодекс України у ст. 93 передбачає, що підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Згідно із вимогами ст. 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Відповідно до вимог ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: - господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Господарський кодекс України у ст. 49 передбачає, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

В ході розгляду справи Відповідач, який є юридичною особою та не являється структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства «НДІ склопластиків і волокна», суду не надав жодного правовстановлюючого документа, на підставі якого Відповідач має право постійного або тимчасового користування земельною ділянкою під житловим будинком за адресою: 08292, АДРЕСА_2.

Даний факт також встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2010 року у справі № 2-198/2010, за позовом ОСОБА_4 до Бучанської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 3-я особа: ЖБК “Ірпіньмаш-2”, про зобовязання Бучанської міської ради не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2, визнання недійсним та зобов'язання Бучанської міської ради скасувати рішення від 28.02.2006 року та рішення Бучанської міської ради від 20.09.2007 року, визнати договір оренди від 20.09.2007 року, укладений між Бучанською міською радою та ОСОБА_1., недійсним, зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні позивачкою земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та знести самовільно побудовані паркани та прибрати будівельні матеріали, стягнення із Бучанської міської ради та ОСОБА_1 солідарно моральну шкоду 2000 грн., яким було відмовлено в задоволенні вказаних вище позовних вимог.

Господарський процесуальний кодекс України у ч. 4 ст. 35 передбачає, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, земельна ділянка передається відповідно до рішення 18 сесії Бучанської міської ради 5 скликання “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування “Будинку творчості” у блоці з багатоквартирним будинком АДРЕСА_2” від 20.09.2007 року за № 399-18 IV.

Даний договір укладено на 5 років, який діє до 20.09.2012 року (п.3.1).

Орендар має право зводити будівлі, споруди і т.п. при наявності відповідного дозволу та рішення орендодавця. (п. 2.2, п. 2.4 договору).

Закон України «Про оренду землі»у ч. 1 ст. 25 передбачає, що орендар земельної ділянки має право: - самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; - за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; - отримувати продукцію і доходи; - здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Цей же Закон у ч. 2 ст. 25 передбачає, що орендар земельної ділянки зобов'язаний: -приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; - виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; -дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; - у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

В ході розгляду справи встановлено, що після укладення договору, Позивач отримав дозволи на виконання будівельних робіт від 02.07.2009 року за № 869/09 та від 13.12.2010 року за №855/10 (строк дії дозволу до 31.12.2012 року) на земельній ділянці, площею 0,1095 га, на підставі яких розпочав будівництво Будинку творчості за адресою: 08292, АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету від 17.02.2009 року за № 72/11 було надано ФОП ОСОБА_1 дозвіл на будівництво “Будинку творчості” в АДРЕСА_2, загальною площею 895, 44 кв.м., корисною площею 879,74 кв.м., поверховістю в три поверхи. Даний факт також встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2010 року у справі № 2-198/2010.

Відповідно до листа від 10.03.2006 року за № К-310/1, направленого ОСОБА_1 голові правління ЖБК “Ірпіньмаш-2” Ганзюк Л.С. (отримано останнім 10.03.2006 року, про що свідчить особистий підпис) було запропоновано “погодити принципове розміщення “Будинку творчості” в блоці з будинком по АДРЕСА_2 згідно наданої перед проектної пропозиції. Призначення будівлі, її місце розташування не буде створювати незручностей для мешканців будинку…”. Даний факт також встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2010 року у справі № 2-198/2010.

У відповідь на вказаний лист, голова правління ЖБК “Ірпіньмаш-2” направила лист від 24.03.2006 року за № 8, в якому зазначила, що правління не заперечує проти розміщення “Будинку творчості” в торці їхнього будинку з боку по вул. Тарасівській за межами території закріпленої за кооперативом. Даний факт також встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2010 року у справі № 2-198/2010.

В матеріалах справи міститься відповідь-лист прокуратури міста Ірпеня Київської області від 27.07.2009 року за № 38-5378 на звернення депутата Бучанської міської ради ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_3) щодо проведення перевірки законності перевірки будівництва “Будинку творчості”в АДРЕСА_2.

Згідно вказаного листа встановлено, що фахівцями Ірпінської міської СЕС Ірпінського МУ ГУ МИС України в Київській області, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області порушень законодавство під час будівництва “Будинку творчості” в АДРЕСА_2, виявлено не було, а тому підстави для прокурорського реагування відсутні.

Закон України «Про оренду землі»у ч. 1 ст. 27 передбачає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Цивільний кодекс України у ч.ч.1, 2 ст. 386 передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із вимогами ч.ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарський кодекс України у ч. 4 ст. 12 передбачає, що обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Цей же Кодекс у ч. 1 ст. 43 передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до вимог ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі: - вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; - самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; - вільного найму підприємцем працівників; - комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; - вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; - самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 47 Господарського кодексу України, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Цей же Кодекс у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

При розгляді справи встановлено, що після початку Позивачем будівництва будинку творчості за адресою: АДРЕСА_2, Відповідач в порушення вимог ст.ст. 5, 12, 44, 47, 94 Господарського кодексу України, ст.ст. 373, 386 Цивільного кодексу України та ст. 25 Закону України «Про оренду землі»почав втручатись в господарську діяльність Позивача у вигляді створення перешкод Позивачу здійснювати вказане будівництво з метою унеможливлення використання Позивачем за цільовим призначенням земельної ділянки, яка належить Позивачу на титулі строкового володіння, шляхом підбурювання членів кооперативу до систематичного блокування ходу виконання будівельних робіт та блокування будівельного майданчика для доступу до нього будівельників з будівельною технікою, при яких виконання будівельних робіт є неможливим.

Даний факт втручання Відповідача в діяльність Позивача шляхом створення за допомогою членів (учасників) Відповідача перешкод Позивачу у будівництві Будинку творчості з метою унеможливлення використання Позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням підтверджується наступними письмовими доказами у справі: - відповідь прокуратури міста Ірпеня Київської області від 27.07.2009 року за № 38-5378 про наслідки проведеної перевірки щодо законності будівництва Будинку творчості; - відповідь Бучанської міської ради від 22.09.2009 року за №0408/2119 щодо законності меж земельних ділянок Позивача та Відповідача; - рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2010 року у справі № 2-198/2010; - рішення господарського суду Київської області від 26.07.2010 року у справі №4/128-10; - ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 07.04.2010 року у справі №2-з-27/2010; - ухвала апеляційного суду Київської області від 26.08.2010 року у справі №22ц-4589/10; - протокол загальних зборів членів (учасників) ЖБК “Ірпіньмаш-2” від 30.06.2009 року, згідно якого прийнято рішення проводити акції протесту; - заява членів (учасників) ЖБК “Ірпіньмаш-2”, яка адресована 29.07.2009 року Бучанському міському голові, про проведення безстрокової акції протесту проти будівництва Будинку творчості; листом ЗАТ «Міліоратор»від 02.12.2010 року за №268 про неможливість проведення будівельних робіт внаслідок їх блокування членами (учасниками) ЖБК “Ірпіньмаш-2” за ініціативою останнього.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Господарський кодекс України у ст. 20 передбачає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: - визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; - визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; - присудження до виконання обов'язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій; - застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; - іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції Позивача щодо протиправності дій Відповідача по вчиненню дій з метою перешкодити Позивачу будувати Будинок творчості за адресою: АДРЕСА_2, для унеможливлення використання Позивачем за вказаною адресою земельної ділянки за цільовим призначенням, в звязку чим вимоги Позивача про покладення на Відповідача обовязку припинити дії по перешкоджанню будувати Будинок творчості на орендованій земельній ділянці підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача завданні йому внаслідок неможливості своєчасного виконання будівельних робіт через дії Відповідача збитки у сумі 69836,68 грн., які полягають в потребі оплатити невиконані підрядні роботи, що не завершенні внаслідок дій Відповідача по перешкоджанню щодо їх завершення.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 1166 передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Наведена правова позиція відповідає позиції, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2010р. у справі № 20/035-09.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, суд приходить до висновку що заподіяння збитків Позивачу внаслідок дій Відповідача по перешкоджанню будівництва Будинку творчості Позивачем в ході розгляду справи за допомогою належних і допустимих доказів не доведений через відсутність доказів наявності причинного звязку між протиправними діями Відповідача та грошовими втратами Позивача від таких дій Відповідача з огляду на наступне.

Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення від 26.12.2008 року за №466 свідчить про те, що кошти у сумі 4169,64 грн. перераховувались Позивачем підрядній організацій за виконанні будівельні роботи та спростовує позицію позивача про перерахування коштів в якості відшкодування підрядній організації збитків внаслідок недоотриманого прибутку.

Наявна в матеріалах справи довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на загальну суму 45890,57 грн. (сорок пять тисяч вісімсот девяносто гривень 57 коп.) свідчить про вартість виконаних будівельних робіт по зведенню Будинку творчості та не свідчить про заподіяння збитків Позивачу внаслідок дій Відповідача.

Копії платіжних доручень від 17.12.2009 року за №553, від 12.07.2010 року за №606, від 02.12.2010 року за №653 та від 13.12.2010 року свідчать лише про виконання Позивачем своїх обовязків за Договором по сплаті орендної плати за земельну ділянку та не підтверджують заподіяння збитків внаслідок дій Відповідача.

Лист ЗАТ «Міліоратор» від 02.12.2010 року за №268 про неможливість проведення будівельних робіт внаслідок їх блокування членами (учасниками) ЖБК “Ірпіньмаш-2” за ініціативою останнього, копія якого міститься в матеріалах справи, підтверджує лише наявність протиправних дій Відповідача з метою унеможливити виконання будівельних робіт та не підтверджує суму заподіяних збитків, які зазначенні у цьому лісті, в звязку з тим, що вказана в листі сума збитків співпадає з суму вартості виконаних робіт, яка зазначена у вищевказаній довідці про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року.

Будь-яких інших доказів, зокрема письмових, на підтвердження заподіяння Відповідачем збитків Позивач суду не надав, внаслідок чого суд приходить до висновку, що Позивач не довів суду за допомогою належних і допустимих доказів факт спричинення йому Відповідачем збитків на суму 69836,68 грн., через що вимога Позивача про стягнення з Відповідача збитків є безпідставною та необґрунтованою, в звязку з чим в її задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, підтверджують втручання Відповідача в діяльність Позивача шляхом створення за допомогою членів (учасників) Відповідача перешкод Позивачу у будівництві Будинку творчості з метою унеможливлення використання Позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням та не доводять заподіяння Відповідачем Позивачу збитків, і є належними та допустимими письмовими доказами.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, частково спростовані та заперечувались Відповідачем.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті державного мита та сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Ірпіньмаш-2»про зобовязання припинити дії, які перешкоджають здійснювати будівництво на орендованій земельній ділянці та стягнення матеріальних збитків у сумі 69836,68 грн., - задовольнити частково.

2.Зобовязати житлово-будівельний кооператив «Ірпіньмаш-2», ідентифікаційний код: 13737073, місцезнаходження: 08292, АДРЕСА_2, припинити дії по перешкоджанню виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, будівельних робіт по зведенню Будинку творчості за адресою: 08292, АДРЕСА_2, на орендованій ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, земельній ділянці, яка призначена для будівництва Будинку творчості, за адресою: 08292, АДРЕСА_2.

3.Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Ірпіньмаш-2», ідентифікаційний код: 13737073, місцезнаходження: 08292, АДРЕСА_2, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, державне мито у сумі 783,37 грн. (сімсот вісімдесят три гривні 37 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 17.05.2011 року