Рішення № 16470211, 15.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.11 р. Справа № 11/18

за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, ЄДРПОУ 00191678,

м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління, ЄДРПОУ 35397869, м.Словянськ

до відповідача Комунального підприємства Словянської міської ради „Словміськводоканал”, ЄДРПОУ 35420080, м.Словянськ

про стягнення 1193 004 грн. 98 коп

Суддя Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 0352 від 30.12.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1 від 29.12.2010 р.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління, м.Словянськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Комунальне підприємство Словянської міської ради „Словміськводоканал”, м.Словянськ, про стягнення заборгованості в сумі 1193 004,98 грн., у тому числі основний борг в сумі 1177369,46 грн., пеня в сумі 13100,03 грн. та три проценти річних в сумі 2535,49 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №1/9 від 18.01.2008р. про надання послуг по централізованому питному водопостачанню, акти надання питної води, рахунки-фактури, розрахунок суми заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

18.01.2008р. між сторонами був підписаний договір №1/9(47) на надання послуг по централізованому питному водопостачанню (з урахуванням додаткових угод від 26.01.2009р., 07.12.2009р., 31.12.2010р.), за умовами якого позивач прийняв на себе зобовязання надавати послуги по централізованому питному водопостачанню в обємах згідно з щомісячним графіком (п.2.3. договору), у межах технічних можливостей, а відповідач зобовязався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Згідно з умовами вказаного договору позивачем протягом лютого-березня 2011р. надавалися відповідачу послуги з питного водопостачання на суму 1177369,46 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами надання питної води від 28.02.2011р. та 31.03.2011р.

Факт надання позивачем послуг з питного водопостачання на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом п.6.6 договору №1/9 від 18.01.2008р. відповідач зобовязується своєчасно вносити плату за послуги питного водопостачання.

Споживач відповідно до заявленого обєму води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі згідно з діючими тарифами у наступні терміни: до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обєму за першу декаду; до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обєму за другу декаду; до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обєму за третю декаду (п.5.4 договору).

Відповідно до п.5.6 договору №1/9 від 18.01.2008р. остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту про отримання води платіжним дорученням, з урахуванням поточних виплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним.

Позивачем з урахуванням підписаних сторонами актів надання питної води за лютий-березень 2011р. були виставлені відповідачу рахунки №26 від 28.02.2011р. та №50 від 31.03.2011р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у розмірі 1177369,46 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.03.2011р. по 07.04.2011р. нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних в сумі 2535,49 грн.

Згідно п.7.3 договору №1/9 від 18.01.2008р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 13100,03 грн. за період з 01.03.2011р. по 07.04.2011р.

Розрахунок суми санкцій є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 04.05.2011 р., в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1177369,46 грн. та просив суд зменшити розмір пені та 3% річних, а також розсторчити виконання рішення в частині стягнення основного боргу на 5 місяців, в частині стягнення пені та 3% річних на 3 місяці.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, повязані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

В обгрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення суду та зменшення розміру пені та 3% річних відповідач у відзиві посилається на наступні обставини: наявність дебіторської заборгованості, яка утворилася внаслідок несвоєчасної оплати населенням отриманих послуг з водопостачання; наявність у відповідача заборгованості перед постачальниками газу та енергії; заборгованості перед податковою інспекцією та пенсійним фондом, а також по заробітній платі. В підтвердження даних обставин відповідач надав до суду завірені копії балансу на 1 квітня 2011 року, звіту про фінансові результати за І квартал 2011 року.

З балансу вбачається, що на кінець звітного періоду відповідач мав грошові кошти в національній валюті в сумі 67,7 тис.грн.; поточні зобовязання на загальну суму 6813,7 тис.грн., в тому числі: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 1710,3 тис.грн.; поточні зобовязання за розрахунками з бюджетом в сумі 1872,8 тис.грн., зі страхування 667,8 тис.грн., з оплати праці 1716,4 тис.грн. Згідно фінансового звіту чистий збиток за звітний період склав 1820,6 тис. грн.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, а також розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, згідно ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від господарськоправової відповідальності.

Позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та надання розстрочки, посилаючись на свій тяжкий фінансовий стан як підприємства централізованого питного водопостачання та наявність заборгованості перед ВАТ „Донецькобленерго” за спожиту електричну енергію.

Розмір пені, яка стягується з відповідача, відповідає умовам договору між сторонами. Стаття 83 ГПК України передбачає право, а не обовязок суду щодо зменшення пені, у разі якщо такий випадок є винятковим. При цьому суд враховує майнові інтереси обох сторін, а також той факт, що порушення виконання зобовязання не було усунуто відповідачем негайно в добровільному порядку до подачі позову до суду. Крім того, право суду на зменшення розміру 3% річних взагалі чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних задоволенню не підлягає.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу на 5 місяців, в частині стягнення пені та 3% річних на 3 місяці, підлягає частковому задоволенню у звязку з наступним:

Надані відповідачем докази суд вважає такими, що підтверджують в повній мірі тяжкий фінансовий стан та ускладнення для відповідача одночасно виконати судове рішення про стягнення боргу у сумі 1177369,46 грн., пені в сумі 13100,03 грн., 3% річних в сумі 2535,49 грн. станом на 15.06.2011 р. Вказані обставини суд вважає винятковими та достатніми для розстрочення рішення суду.

Господарський суд повинен враховувати негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для позивача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суд не погоджується з таким тривалим терміном розстрочення, оскільки приймаючи до уваги матеріальні інтереси відповідача, його важкий фінансовий стан, суд також не повинен погіршувати матеріальне становище позивача. В даному конкретному випадку розстрочення виконання рішення на 2 місяці на думку суду є достатнім для накопичування відповідачем коштів на поточних банківських рахунках, вжиття інших заходів з власними матеріальними активами для повного розрахунку з позивачем. Таке розстрочення не заподіє значної матеріальної шкоди позивачу, в той же час позитивно вплине на фінансовогосподарську діяльність відповідача.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню в частині надання розстрочення загальної суми заборгованості на 2 місяці замість розстрочення основного боргу на 5 місяців, а в частині стягнення пені та 3% річних на 3 місяці, як це просить відповідач.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 1193 004,98 грн., у тому числі основний борг в сумі 1177369,46 грн., пеня в сумі 13100,03 грн. та три проценти річних в сумі 2535,49 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу Словянського регіонального виробничого управління, м.Словянськ до Комунального підприємства Словянської міської ради „Словміськводоканал”, м.Словянськ про стягнення заборгованості в сумі 1193 004,98 грн., у тому числі основний борг в сумі 1177369,46 грн., пеня в сумі 13100,03 грн. та три проценти річних в сумі 2535,49 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Словянської міської ради „Словміськводоканал”, м.Словянськ на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу Словянського регіонального виробничого управління, м.Словянськ основний борг в сумі 1177369 грн. 46 коп., пеню в сумі 13 100 грн. 03 коп. та три проценти річних в сумі 2535 грн. 49 коп., всього заборгованість в сумі 1177369 грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 11930 грн. 05 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Розстрочити виконання рішення суду на 2 місяці. Стягнення проводити рівними частками щомісячно по 602585,52 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 15.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.06.2011р.

Суддя Соболєва С.М.