Рішення № 16469763, 23.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р.

Справа № 5004/988/11 за позовом приватного підприємства "Генріх і Катерина", с. Чаплі Старосамбірського району Львівської області

до відповідача: приватного підприємства "Омега", с. Кияж Рожищенського району Волинської області

про стягнення 11429 грн. 91 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (дов. №2 від 15.02.2011р.)

від відповідача: не зявились

Суть спору: 18 березня 2011 року приватне підприємство "Генріх і Катерина" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Омега" 15028,63 грн., в тому числі 10000 грн. заборгованості, котра виникла у відповідача внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1 від 12.08.2010р., 4700 грн. пені, нарахованої за період з 13.08.2010р. по 18.10.2010р., 290 грн. збитків від інфляції за період вересня місяця 2010 року, а також 38,63 грн. суми трьох процентів річних, нарахованих за період з 13.08.2010р. по 18.10.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.03.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №5015/1460/11 та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. У відповідності до ухвали зазначеного суду від 17.05.2011р. матеріали справи №5015/1460/11 було передано за підсудністю до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.05.2011р. (з врахуванням ухвали від 03.06.2011р. про виправлення помилок) справу за позовною заявою приватного підприємства "Генріх і Катерина" до приватного підприємства "Омега" про стягнення 15028,63 грн. було призначено до розгляду в судовому засіданні та присвоєно справі №5004/988/11.

Ухвалою суду від 14.06.2011р. у звязку з невиконанням сторонами вимог суду (неподання витребуваних документів та ненаправлення в судове засідання повноважних представників) розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 23.06.2011р. представником позивача у відповідності до ст. 22 ГПК України було заявлене клопотання (а.с. 23-25) про зменшення предявлених до відповідача позовних вимог. Надавши при цьому суду витребувані документи, уточнені розрахунки сум пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних, позивачем було заявлене клопотання про стягнення з відповідача 11429,91 грн., в тому числі 10000 грн. основної заборгованості, 618,30 грн. зменшеної суми пені (за період з 28.08.2010р. по 28.02.2011р.), а також збільшених сум інфляційних 640 грн. (за період з 01.09.2010р. по 01.04.2011р.) та 171,61 грн. трьох процентів річних за період з 28.08.2010р. по 17.05.2011р.

Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у звязку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 11429,91 грн.

При цьому суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 14.06.2011р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання приватне підприємство "Омега" не направило, хоча про день та час судового розгляду справи було повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.2011р. (а.с. 21-22) юридичну адресу ПП "Омега": с. Кияж Рожищенського району, рекомендованою кореспонденцією та до суду без вручення адресату повернута не була).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 14.06.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Присутній в судовому засіданні представник приватного підприємства "Генріх і Катерина" з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2010 року між приватним підприємством "Омега", с. Кияж Рожищенського району Волинської області (Постачальник) та приватним підприємством "Генріх і Катерина", с. Чаплі Старосамбірського району Львівської області (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1 (а.с. 7-8) у відповідності до умов котрого та на підставі замовлення №1.12.08.10. (а.с. 9) приватне підприємство "Омега" зобовязалось здійснити поставку, а приватне підприємство "Генріх і Катерина" належно прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності пиломатеріали обрізні породи "осика" в кількості 28 м.куб. по ціні 1200 грн. без ПДВ.

Пунктами 3.1.-3.4.2. договору від 12.08.2010р. було визначено, що сума договору складає 33600 грн., вартість товару з навантаженням на транспортні засоби, оплата товару проводиться шляхом перерахування Покупцем коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або внесення готівки в касу останнього, оплата за товар проводиться в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 50% від суми договору, оплата в розмірі 50% від суми договору здійснюється Покупцем в момент прийомки та відвантаження товару Постачальником.

Пунктом 4.3 договору від 12.08.2010р. сторонами було визначено обовязок приватного підприємства "Омега" протягом 14 календарних днів з дня здійснення підприємством "Генріх і Катерина" попередньої оплати за товар забезпечити готовність товару до відвантаження покупцю, а також згідно п. 4.4 договору надати Покупцю супровідні документи на товар, а саме сертифікат походження товару.

На виконання умов договору купівлі-продажу приватним підприємством "Генріх і Катерина" платіжними дорученнями №100 від 13.08.2010р. на суму 8000 грн. та №126 від 16.09.2010р. на суму 2000 грн. (а.с. 10) було здійснено перерахування приватному підприємству "Омега" авансових коштів в розмірі 10000 грн.

Судом встановлено, що беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 12.08.2010р., а також наявний факт перерахування позивачем відповідачу авансових платежів 13.08.2010р. та 16.09.2010р., приватне підприємство "Омега" було зобовязане впродовж 14 календарних днів з моменту отримання цих коштів, тобто в строк до 27.08.2010р. на суму 8000 грн. та в строк до 30.09.2010р. на суму 2000 грн. здійснити зустрічний відпуск приватному підприємству "Генріх і Катерина" визначених угодою товарно-матеріальних цінностей.

Проте підприємство "Омега" взяті на себе згідно договору від 12.08.2010р. зобовязання в частині забезпечення готовності товару та його відпуску підприємству "Генріх і Катерина" (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, товарно-матеріальних цінностей вартістю, еквівалентній сумі попередньої оплати 10000 грн., позивачу не відпустило.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 692, 693 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи поштових документів (а.с. 12) 20 жовтня 2010 року позивачем у звязку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 12.08.2010р. та не здійсненням відпуску товарно-матеріальних цінностей, на визначену в договорі купівлі-продажу адресу ПП "Омега" було направлено претензію за №16 від 13.09.2010р. (а.с. 11) з вимогою здійснення останнім заходів для виконання умов договору, проведення відпуску товарів, або ж повернення сплачених в якості попередньої оплати коштів.

Зазначену вимогу у визначений у останній термін було залишено ПП "Омега" без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Непроведення відповідачем належних поставок товарно-матеріальних цінностей та неповернення грошових коштів виступило підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми здійсненої попередньої оплати.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, здійснення позивачем на виконання умов угоди попередніх авансових платежів, отримання цих коштів відповідачем та невиконання останнім своїх обовязків щодо відпуску товарів, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність предявленого підприємством "Генріх і Катерина" до підприємства "Омега" позову в частині стягнення суми попередньої оплати 10000 грн.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку сторони у п. 5.1 договору від 12.08.2010р. встановили, що у разі невчасного виконання зобовязання в частині відпуску попередньо оплачених товарів Продавець виплачує Покупцю пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення постачання. Договір від 12.08.2010р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 5.1, не визнавався. Відповідач зобовязання щодо відпуску товарів на суму здійсненої попередньої оплати не виконав, тому суд вважає, що сплата пені є його договірним зобовязанням.

Розглянувши уточнені позивачем позовні вимоги в частині стягнення пені, суд прийшов до висновку, що останні підставні, відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі (618,30 грн. за період з 28.08.2010р. по 28.02.2011р.)

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду уточненими розрахунками та прийнятим судом клопотанням про збільшення в цій частині предявлених позовних вимог позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 640 грн. суми збитків, завданих інфляцією (за період з 01.09.2010р. по 01.04.2011р.), а також 171,61 грн. трьох процентів річних за період з 28.08.2010р. по 17.05.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення збільшених сум інфляційних збитків та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні частково, зокрема, на суму 360 грн. інфляційних нарахувань (за період з 02.11.2010р. по 01.04.2011р.) та на суму 129,53 грн. трьох процентів річних (за період з 02.11.2010р. по 17.05.2011р.), а в частині стягнення 280 грн. сум інфляційних нарахувань та 42,08 грн. трьох процентів річних в позові слід відмовити у звязку з безпідставністю нарахування цих сум позивачем у період до 02.11.2010р., що також вбачається з наступних обставин.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача претензії №16 від 13.09.2010р. лише 20 жовтня 2010 року (поштові документи а.с. 12). Позивачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу в підтвердження визначення чіткої дати одержання відповідачем цієї претензії та встановлення для боржника семиденного терміну для її розгляду, встановлення моменту виникнення у останнього грошових зобовязань перед ПП "Генріх і Катерина" щодо повернення одержаних авансових платежів.

В даному випадку судом встановлено, що обовязок відповідача повернути отримані від позивача кошти з врахуванням предявленої вимоги повинен обчислюватись з 02.11.2010р. з врахуванням того, що позивач 20.10.2010р. звертався до відповідача з претензією №16 від 13.09.2010р. про повернення коштів. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України та беручи до уваги затверджені нормативні строки пересилання поштових відправлень, відповідач зобовязаний був повернути кошти у семиденний строк з дня предявлення претензії, тобто до 01.11.2010р., а не до 28.08.2010р., як помилково зазначає позивач. Так, в п. 4.1.2 ст. 4 Наказу Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007р. №1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" зазначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку), зокрема, в межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) Д+3, пріоритетної Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Оскільки вимога позивача від 13.09.2010р. про повернення попередньої оплати була відправлена відповідачу лише 20.10.2010р. згідно фіскального чеку №53 і враховуючи трьохденний строк поштового обігу, то відповідач повинен був отримати надіслану вимогу 25.10.2010р. (20.10.2010р. + З дні поштового обігу без врахування вихідних днів). Відтак, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, то згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобовязаний був повернути попередню оплату позивачу до 01.11.2010р.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, що понесло ПП "Генріх і Катерина", слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок приватного підприємства "Омега" пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 253, 509, 526, 527, 530, 546-550, 599, 625, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Омега" (юридична адреса: Волинська область, Рожищенський район, с. Кияж, фактична адреса: Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, 1, код ЄДРПОУ 30948755) на користь приватного підприємства "Генріх і Катерина" (Львівська область, Старосамбірський район, с. Чаплі, код ЄДРПОУ 22386081) 10000 грн. заборгованості, 618,30 грн. пені, 360 грн. суми інфляційних нарахувань та 129,53 грн. трьох процентів річних, а всього 11107,83 грн., 111,08 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 229,35 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

23.06.11