Рішення № 16469167, 16.06.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2011 р. Справа № 4/5025/776/11 за позовом заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 4942,25 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 4730,66 грн. - основний борг, 66,72грн. - інфляційні, 23,49 грн. - 3% річних, 121,38 грн. - пеня

Суддя Баула Л.П.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_2 - представник Хмельницької міської ради за довіреністю від 13.12.20101 року.

ОСОБА_3- представник за довіреністю від 04.01.2011 року № 39/09

відповідач: не з'явився

за участю прокурора: не з'явився

У судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: заступник прокурора в інтересах держави в особі позивача у позові просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький 4942,25 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 4730,66 грн. - основний борг, 66,72грн. - інфляційні, 23,49 грн. - 3% річних, 121,38 грн. - пеня згідно договору на постачання теплової енергії №1210/781 від 27.09.2006р.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні. Окрім того, до матеріалів справи надано доповнення до позовної заяви, у яких повноважний представник позивача повідомила наступне.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відповідачу здійснюються нарахування за спожиту теплову енергію згідно показників лічильника та затверджених тарифів. Щомісячно в виставлених відповідачу рахунках за спожиту теплову енергію позивач зазначає кількість спожитих Гкал., вартість 1 Гкал та суму до оплати.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору у разі зміни тарифів енергопостачальна організація повідомляє споживча письмово або в засобах масової інформації про їх зміну. За заявлений позовний період нарахування за спожиту теплову енергію з листопада 2010 року по лютий 2011 року здійснювались за тарифом 519,67 грн. за 1 Гкал., який затверджений Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської Ради 144 від 11.02.2009 року, про що повідомлено відповідача разом з виставленим йому рахунком в лютому 2009 року.

Представник позивача також повідомила, що з лютого 2011 року по квітень 2011 року нарахування за спожиту теплову енергію здійснювались за тарифом затвердженим Постановою НКРЕ № 1745 від 14.12.2010 року. Так вартість 1 Гкал. з ПДВ складає 569,16 грн., про що повідомлено відповідача листом № 145/09 від 04.01.2011 року, а також оголошено в газеті „Проскурів" № 54 від 23.12.2010 року. На підтвердження вищевикладеного, повноважним представником позивача додано до матеріалів справи копію Рішення Хмельницької міської Ради 2009 року, копію повідомлення 2009 року, копію Постанови НКРЕ № 1745 від 14.12.2010 року, копію з журналу обліку споживача теплової енергії, копію Акту прийняття лічильника, копію повідомлення про тарифи 2011 року, копію реєстру рекомендованої кореспонденції.

Прокурор в судове засідання не з'явився, однак у засіданні суду 18.05.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не направив представника для участі у судовому засіданні, запропоновані судом докази не надав, причини не направлення і не подання суду не повідомив. При цьому адреса останнього та його правовий статус підтверджені довідкою головного управління статистики у Хмельницькій області та витягом з реєстру. Відповідно на цю адресу та адресу, зазначену у позовній заяві, направлялися ухвали суду. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи , оскільки ухвала суду надіслана відповідачу, що підтверджується штампом господарського суду та Реєстром відправленої кореспонденції. При цьому Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів. Згідно п.4.1 вказаних нормативів у редакції наказу Міністерстватранспорту та зв'язку України від 08.12.2009 р. N 1267 встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Згідно п.4.2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Враховуючи, що ухвали суду надсилаються рекомендованою кореспонденцією та зважаючи на місцезнаходження відповідача , останнім мала бути отримана ухвала суду протягом зазначеного терміну (аналогічна позиція в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. по справі №22/1829-10). Правова позиція Вищого господарського суду України щодо того, що штамп (відмітка про відправку ухвали) вважається належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час і місце судового засідання викладена у п.32 листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” № 01-08/530 від 29.09.2009.

За таких обставин спір вирішується з врахуванням ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

27.09.2006р. між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Хмельницький (споживач) було укладено договір №1210/781 про постачання теплової енергії з угодою від 13.10.2008р., відповідно до умов якого енергопостачальна компанія зобовязалась постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно п.2.1 даного договору кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невідємною частиною договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору відповідачу здійснюються нарахування за спожиту теплову енергію згідно показників лічильника та затверджених тарифів. Щомісячно в виставлених відповідачу рахунках за спожиту теплову енергію позивач зазначає кількість спожитих Гкал., вартість 1 Гкал та суму до оплати.

Підпунктом 4.2.2. Договору передбачено, що у разі зміни тарифів енергопостачальна організація повідомляє споживча письмово або в засобах масової інформації про їх зміну.

За заявлений позовний період нарахування за спожиту теплову енергію з листопада 2010 року по лютий 2011 року здійснювались за тарифом 519,67 грн. за 1 Гкал., який затверджений Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської Ради 144 від 11.02.2009 року, про що повідомлено відповідача разом з виставленим йому рахунком в лютому 2009 року.

З лютого 2011 року по квітень 2011 року нарахування за спожиту теплову енергію здійснювались за тарифом затвердженим Постановою НКРЕ № 1745 від 14.12.2010 року. Так вартість 1 Гкал. з ПДВ складає 569,16 грн., про що повідомлено відповідача листом № 145/09 від 04.01.2011 року, а також оголошено в газеті „Проскурів" № 54 від 23.12.2010 року.

Згідно п. 5.1 вказаного договору, облік споживання теплової енергії проводиться з приладами обліку та розрахунковим способом.

Відповідно до п.п. 6.1 -6.3 договору на постачання теплової енергії, розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця. Остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п. 7.2.3 даного договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно п.п. 10.1, 10.4 договір на постачання теплової енергії № 1210/781 від 27.09.2006р. набирає чинності з 01.10.2006р. і діє до 01.10.2007р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виставляв відповідачу до оплати рахунки № 781 від 19.11.2010р. на суму 1527,83грн., №781 від 21.12.2010р. на суму 945,80грн., №781 від 21.01.2011р. на суму 1267,99грн., №781 від 24.02.2011р. на суму 1599,59грн., №781 від 24.03.2011р. на суму 654,53грн., що на загальну суму становить 5995,74грн.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати одержаної теплової енергії не виконав, чим порушив строки оплати, оплативши заборгованість лише частково у розмірі 1265,08 грн., внаслідок чого у нього станом на 01.04.2011р. існує борг перед позивачем у сумі 4730,66 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, за період прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, згідно п. 7.2.3 договору на постачання теплової енергії, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 121,38 грн. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних в сумі 23,49 грн. та 66,72 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Враховуючи вищезазначене, прокурор в інтересах держави в особі позивача позовні вимоги підтримав та просив задоволити.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до п.1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг своєчасно та в повному обсязі не виконав, в результаті чого у нього станом на 01.04.2011р. заборгованість за спожиту теплову енергію за період 01.11.2010р. по 01.04.2011р. склала 4730,66грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, судом враховується, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 66,72грн. - інфляційних втрат та 23,49грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобовязання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.7.2.3 договору від 27.09.2006р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 121,38грн. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію заявлені правомірно.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4942,25 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 4730,66 грн. - основний борг, 66,72грн. - інфляційні, 23,49 грн. - 3% річних, 121,38 грн. - пеня за невиконання відповідачем зобовязань по договору на постачання теплової енергії від 27.09.2006р. за №1210/781 обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12 ,22, 44, 49, 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 4942,25 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 4730,66 грн. - основний борг, 66,72грн. - інфляційні, 23,49 грн. - 3% річних, 121,38 грн. - пеня задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький (вул. Пересипкіна, 5, код ЄДРПОУ 03356571) 4730,66 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять гривень 66 коп.) основного боргу, 66,72 грн. (шістдесят шість гривень 72 коп.) - інфляційних, 23,49 грн. (двадцять три гривні 49 коп.) - 3% річних, 121,38 грн. (сто двадцять одну гривню 38 коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) державне мито в розмірі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійки) та в дохід Державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31211264700002, код банку 815013, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 23565225 УДК м. Хмельницький, призначення платежу: 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок).

Видати накази.

СуддяЛ.П. Баула