Рішення № 16468327, 13.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.11 Справа№ 5015/1124/11

за позовом: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»»

до відповідача: відкрите акціонерне товариство «ІСКРА»

третя особа 1: ОСОБА_3

третя особа 2: ОСОБА_4;

про відшкодування шкоди в порядку регресу

ціна позову: 8561,06грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи;

третя особа 1: не зявилась;

третя особа 2: не зявився

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «ІСКРА», про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу; ціна позову: 8561,06грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1124/11 від 09.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14год. 20хв. 22.03.2011р. Строк розгляду справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 11.04.2011р., 28.04.2011р. В судових засіданнях 22.03.2011р., 12.05.2011р. оголошувались перерви. Строк розгляду спору продовжено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 28.04.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (учасників ДТП).

Представникам Сторін по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, письмові повідомлення про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обовязки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, після оголошення перерви судове засідання залишив.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідки органу Державного казначейства України про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення до бюджету; клопотання про відкладення розгляду справи з дорученням копій витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Позивача; копії витягів із протоколів загальних зборів товариства Позивача №22 від 01.02.2007р. та №23 від 27.04.2007р.; копію наказу ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»№77 від 26.03.2007р.; заяву про продовження строку розгляду спору; пояснення у справі.

Представник Відповідача в судове засідання зявилась, проти позову заперечила.

Протягом розгляду справи подала наступні документи: письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; відзив на позовну заяву з долученням копій наступних документів: довідки Відповідача №168/23 від 21.03.2011р. про перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з Відповідачем, довідки та виписки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; довіреностей на право здійснення представництва.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що в додатках до позовної заяви відсутні документи, які підтверджують повноваження голови правління ОСОБА_5 та члена правління ОСОБА_6 на право підписання документів від імені Позивача, та повноважень ОСОБА_1 на право підписання та подачі позовної заяви.

Згідно відзиву Відповідач просить позовну заяву залишити без розгляду та витребувати документи, в тому числі у Відповідача.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів Відповідачем не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

11.04.2007р. між Позивачем (Страховиком) та ОСОБА_3 (Страхувальником) укладено договір страхування серії V2.0 №4646 (далі Договір), предметом якого є страхування майнових інтересів Страхувальника, які виступають обєктом страхування, транспортного засобу Toyota RAV4, державний номерний знак (д.н.з.) НОМЕР_2.

Відповідно до Договору, страховою вартістю визначено 163357 грн., страховою сумою 163357 грн.

Згідно п.1.3 Договору, страхування включає, в тому числі, протиправних дій третіх осіб, за винятком незаконного заволодіння.

Термін дії Договору визначений з 11.04.2007р. по 11.04.2008р.

Відповідно до довідки Управління ДАІ ГУ МВСУ у м.Львові №3006 від 31.08.2007р., 18.06.2007р. у м.Львові по вул.Коновальця мало місце зіткнення двох автомобілів, автомобіля марки Вольксваген (Volkswagen), д.н.з. НОМЕР_1, що належить ВАТ «ІСКРА», водій ОСОБА_4, та застрахованого згідно Договору автомобіля, та зазначено пошкодження застрахованного згідно Договору автомобіля.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 20.07.2007р. у справі №3-0065/07 встановлено, що ОСОБА_4, керуючи автомобілем, що належить ВАТ «Іскра», Вольксваген, д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті нерівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота»під керуванням ОСОБА_3, д.н.з. НОМЕР_2, завдавши йому технічні ушкодження; зазначеною постановою ОСОБА_4 визнано виним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази оскарження чи скасування постанови Сихівського районного суду від 20.07.2007р. у справі №3-9965/07.

Заявою про настання страхового випадку по Договору від 18.06.2007р. Страхувальник звернулась до Страховика та повідомила про вищезазначену подію.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу №351/09/07 від 17-18.09.2007р., виконаного ДЕКРА експерт (сертифікат субєкта оціночної діяльності №5105/06 від 12.09.2006р.), вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу пошкодженням транспортного засобу Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 6362,37грн.

Актом огляду транспортного засобу, наявним у звіті про оцінку вартості матеріальної шкоди, встановлено пошкодження наступних деталей автомобіля, - накладка переднього бампера, блок фара ліва, омивач передньої лівої фари, підкрилок переднього лівого колеса, крило праве переднє, обвіс передній, кронштейн кріплення обвісу переднього.

Згідно рахунку-фактури №Д-00007980 від 17.09.2007р., виставленого Третій особі 1 ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», вартість робіт та деталей становить 8561,06грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №Д-00000179 від 03.01.2008р., підписаним ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», виконані роботи та деталі на суму 8561,06грн. Третьою особою 1 прийнято.

Згідно страхового акту №V2.0.04646.L02.03 від 30.10.2008р., Позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 8561,06грн.

Сплата Позивачем ТзОВ «Сервісний центр «ДІАМАНТ»авторемонтних робіт на суму 8561,06грн. підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №40122 від 06.11.2008р.

В матеріалах справи наявна регресна вимога Позивача до Відповідача №1125/3/2008 від 08.12.2008р. на сплату 8561,06грн. в порядку регресу, отримання якої Відповідачем не заперечувалось.

Різниця суми виплаченого страхового відшкодування до розміру матеріальної шкоди, визначеної висновком спеціаліста, обґрунтовується тим, що у ТзОВ «Сервісний центр «ДІАМАНТ», згідно наказу №77 від 26.03.2007р., з 02.04.2007р. встановлено вартість нормо-години в розмірі 150грн.

Відповідно до довідки Відповідача №168/123 від 21.03.2011р., ОСОБА_4 працює у ВАТ «Іскра»з 06.09.1973р. по даний час, на посаді президента ВАТ «Іскра»з 02.03.2000р.

Згідно з ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В матеріалах справи наявні усі перераховані документи, які визначені вищевказаним Законом як умова для здійснення страхової виплати.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищенаведене, подані Сторонами докази та наведені доводи, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, та Відповідачем не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу перед Позивачем , часткової чи повної сплати збитків в порядку регресу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 8561,06грн. матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу підлягають до задоволення.

Щодо доводів Відповідача, викладених у відзиві, щодо відсутності повноважень ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12.2 Статуту товариства Позивача, затвердженого рішенням загальних зборів від 16.11.2009р. №16 та зареєстрованого 17.11.2009р. (далі Статут), у склад правління входить від 2 до 5 осіб, в тому числі голова правління, заступники голови правління та члени правління.

Згідно п.12.10 Статуту, голова правління є вищою посадовою особою Товариства, діє від імені Товариства без довіреності, на підставі та в межах данного статуту.

Відповідно до п.12.24 Статуту Товариства Позивача, договори, довіреності та інші документи підписуються від імені Товариства двома членами правління, за винятком довіреностей, підписаних одноосібно на підставі виданої довіреності.

Повноваження ОСОБА_1 як представника Позивача у справі посвідчені довіреністю №0191 від 05.11.2010р., підписаною головою правління Товариства Позивача ОСОБА_5 та членом правління ОСОБА_6.

Відповідно до витягу з протоколу №22 загальних зборів Товариства Позивача від 01.02.2007р., вирішено обрати ОСОБА_6 до складу правління та призначити його членом правління.

Згідно витягу з протоколу №23 загальних зборів акціонерів Товариства Позивача від 27.04.2007р., вирішено обрати головою правління ОСОБА_5.

Відповідно до витягу на Позивача з ЄДРПОУ серії АЄ №№022030-022032 станом на 23.03.2011р. особами, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності є ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

13.15.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.05.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 27 Закону України “Про страхування” суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягунти з відкритого акціонерного товариства «ІСКРА»(79066, м.Львів, вул.Вулецька, 134, ідентифікаційний код 00214244) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м.Київ, вул.Артема, 42, ідентифікаційний код 20782312) в порядку регрессу 8561,06грн. шкоди, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя