Рішення № 16468308, 24.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.11 Справа№ 5015/1593/11

за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

позивача Трускавецької міської ради

до відповідача закрите акціонерне товариство «Карпатський дім»

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

прокурор - Причепа Б.Г. ст.помічник прокурора;

від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_2, адвокат, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради з позовом до закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, листом головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської обласної державної адміністрації №16-279 від 12.03.2010р. Сторонам, рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради №276 від 01.12.2009р., листом Відповідача начальнику головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської обласної державної адміністрації №485 від 011.03.2010р. та планом-схемою, листом виконавчого комітету Трускавецької міської ради начальнику Державної екологічної інспекції в Львівській області №18-759 від 27.05.2010р. та відповіддю на даний лист, листом Державної екологічної інспекції Позивачу №06/01-1100 від 16.04.2010р., актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №65 від 14.04.2010р. та приписом №65 від 14.04.2010р. Державної екологічної інспекції в Львівській області, листом Державної екологічної інспекції в Львівській області до Гідреологічної режимно-експлуатаційної станції ЗАТ «Лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»від 15.04.2010р., листом ЗАТ «ЛОЗ «Трускавецькурорт»Сторонам №1593 від 27.11.2009р., актом ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт»від 20.11.2009р. та схемою, листом Державної екологічної інспекції в Львівській області начальнику Управління СБУ у Львівській області від 16.04.2010р., листом Державної екологічної інспекції в Львівській області Управлінню Держкомзему у м.Трускавець від 16.04.2010р., листом Управління Держкомзему у м.Трускавець до Державної екологічної інспекції в Львівській області від 20.04.2010р., повідомленням Держекоінспекції у Льввіській області Відповідачу про розгляд справи про адміністративне правопорушення, наказом Відповідача №58-К від 19.04.2010р., повторним повідомленням Держекоінспекції в Львівській області від 23.04.2010р., листом Держекоінспекції в Львівській області до Управління Держкомзему м.Трускавець від 30.04.2010р., листом Управління Держкомзему у м.Трускавець до Держекоінспекції в Львівській області від 07.05.2010р., претензією Держекоінспекції в Львівській області №141 від 07.05.2010р. Відповідачу, розрахунками Держекоінспекції розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Відповідачем, рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2010р. у справі №1/64, фіскальними поштовими чеками про скерування кореспонденції Сторонам.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1593/11 від 28.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12год. 00хв. 28.04.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 28.04.2011р. та від 05.05.2011р.

Представника Учасників по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є реєстри вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників Учасників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обовязки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю відповідно до позовної заяви, наголосивши, що спірна земельна ділянка перебуває у першій зоні санітарної охорони мінеральних вод м.Трускавця та з приводу стягнення збитків, заподіяних внаслідок самовільного користування даною земельною ділянкою вже винесено рішення господарським судом Львівської області, яке набрало законної сили.

Крім того, Прокурор наголосив, що жодного рішення уповноваженого органу щодо передачі Відповідачеві спірної земельної ділянки в оренду чи у власність не приймалось.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку про включення відповідача в ЄДРПОУ; копію рішення Трускавецької міської ради №17 від 23.12.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову усно заперечив.

Відповідачем вимог ухвали господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі в частині подання відзиву на позовну заяву, на необхідність виконання вимог якої вказувалось в інших ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, не виконано, про причини невиконання суду не повідомлено.

16.05.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява представника Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, до якої долучено копію довіреності. Відповідно до запису на третій сторінці обкладинки справи, представник Відповідача з матеріалами справи ознайомився.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копії наступних документів: договору оренди землі №Д-04-17 від 22.04.2009р., проекту відведення, акту встановлення та узгодження меж від 10.01.2008р., договору №Д-01-04 від 24.01.2008р. на обслуговування та благоустрій земельної ділянки, плану встановлення меж земельної ділянки, рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №276 від 01.12.2009р., схеми території, листа головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської обласної державної адміністрації №16-279 від 12.03.2010р.

Представником Відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. В клопотання відмолено з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява надійшла до господарського суду Львівської області 24.03.2011р. Відтак, станом на 24.05.2011р. двомісячний строк розгляду справи минає, відповідно, - в суда відсутні право підстави для відкладення розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що жодним з Учасників процесу клопотання про продовження строку розгляду справи не заявлено та не подано. Відповідно ж до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотання сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на пятнадцять днів. Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність клопотання сторони про продовження строку розгляду спору, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі строку, встановленого ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Проте, Відповідач своїм правом на подання доказів по суті спору, окрім наведених вище в описовій частині рішення, та відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів Відповідачем не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Крім того, відповідно до ст.37 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури; при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частина перша ст.13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п.п. «а», «є» ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальної громади та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закону) державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №65 від 14.04.2010р. (далі Акт перевірки), проведеної у ЗАТ «Карпатський дім»Державною екологічною інспекцією в Львівській області за участю помічника прокурора м.Трускавця у присутності заступника директора ЗАТ «Карпатський дім»на підставі повідомлення Управління СБУ у Львівській області щодо самовільного зайняття земельної ділянки Відповідачем для облаштування автостоянки встановлено, що ЗАТ «Карпатський дім»самовільно зайняло земельну ділянку по вул..Суховоля, а саме облаштовано автостоянку для паркування автомобілів клієнтів та розміщено рекламний щит з назвою «Шале-Грааль»; площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить 0,107га.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією в Львівській області видано припис №65 від 14.04.2010р. (далі Припис), відповідно до п.5 якого, Відповідача зобовязано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у попередній придатний до використання стан.

В матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не представлені докази оскарження зазначених Актів чи Припису, чи дій посадових осіб по проведенню перевірки чи складанню зазначених документів.

За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та предявлено Відповідачу претензію з вимогою сплатити збитки.

Враховуючи невиконання Відповідачем вимог щодо добровільної сплати збитків, завданих державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, Львівським міжрайонним природоохоронним прокурором предявлено до господарського суду Львівської області позов з вимогою сплатити дані збитки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2010р. у справі №1/64 (суддя Гулик Григорій Степанович), залишеним без змін постановою Львівської апеляційного господарського суду від 02.11.2010р., за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора, заявленим в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до закритого акціонерного товариства “Карпатський дім” про стягнення збитків в сумі 8181,22грн., вирішено позов задоволити повністю. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до акту від 20.11.2009р. та листа ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»№1593 від 27.11.2009р., ЗАТ «Трускавецькурорт»здійснює видобування мінеральних вод Трускавецького родовища відповідно до спеціального дозволу на користування надрами №2005 від 18.10.1999р. На території зазначеної зони (першої зони санітарної охорони, зони суворого режиму) по лівій стороні вул.Суховоля навпроти комплексу «Шале-Грааль», що на вул.Суховоля, 60а, закритим акціонерним товариством «Карпатський дім»влаштовано автостоянку автомобілів та технологічну будівлю. Наведене підтверджене листом спеціально уповноваженого органу Державної екологічної інспекції в Львівській області №06/01-1100 від 16.04.2010р., листами Управління Держкомзему у м.Трускавець головного управління Держкомзему у Львівській області №337 від 20.04.2010р. та №390 від 07.05.2010р. та відповідними планами-схемами. Постановою Ради Міністрів УРСР №548 від 09.11.1981р. затверджено округ і зони санітарної охорони курорту Трускавець.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про курорти», округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму). Відповідно до ч.2 ст.31 Закону України «Про курорти», На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється: провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс; спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо); проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю.

Отже, враховуючи вищенаведене, у відповідача не може виникати право на зазначену земельну ділянку, яка знаходиться у першій зоні (зоні суворого режиму).

Як вбачається з наведеного вище в мотивувальній частині рішення Акту перевірки Держекоінспекції в Львівській області, Відповідачем не було надано державного акту на право власності на спірну земельну ділянку та не було представлено договору оренди на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.126 ЗК України - право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази існування рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування щодо надання в користування чи у власність спірної земельної ділянки Відповідачеві чи договорів оренди, які б пройшли державну реєстрацію.

Відповідачем надано суду договір оренди землі №Д-04-17 від 22.04.2009р. укладений між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар), у п.1 якого зазначено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розподілення електроенергії. Даний договір зареєстрований у Трускавецькому відділі Львівської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру, запис №040984600048 від 22.04.2009р. До зазначеного договору погоджено проект відведення земельної ділянки та складено і підписано акт встановлення та узгодження її меж. Проте, приймаючи до уваги усні посилання Відповідача на зазначений договір, суд зазначає. що даний договір не стосується спірної ділянки а містить привязку до іншої земельної ділянки площею 0,02га. Крім того, відповідно до договору №Д-04-17 від 22.04.2009р., земельна ділянка передана Відповідачу в оренду для розподілення електроенергії (будівництво та обслуговування трансформаторної підстанції), а не для розміщення автостоянки чи встановлення рекламного щита.

Щодо наданого Відповідачем договору №Д-01-04 від 24.01.2008р. про обслуговування та благоустрій земельної ділянки, укладеного між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) та рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №276 від 01.12.2009р., яким вирішено передати для обслуговування, проведення благоустрою, прибирання та належного утримання прилеглої території до готельно-оздоровчого комплексу по вул.Суховоля, 60а, що в м.Трускавець, Львівської області земельні ділянки між підїзною дорогою по вул.Суховоля, трансформаторною підстанцією та територією міського парку, згідно схеми-плану суд зазначає наступне.

Усні доводи Відповідача, що згідно договору №Д-01-04 від 24.01.2008р. та рішення №276 від 01.12.2009р. останній отримав право на розміщення на спірній земельній ділянці автостоянки є необгрунтованим, оскільки зазначений договір передбачає благоустрій цієї земельної ділянки (влаштування пішохідних доріжок, терас, зон відпочинку, дитячого майданчику, функціонального та декоративного освітлення, розчищення та ліквідація стихійних заростів і чагарників, озеленення території земельної ділянки; санітарна очистка земельної ділянки), а не її огородження, асфальтування та розміщення на ній автостоянки.

Крім цього, Відповідач у наведенному договорі №Д-01-04 визначений як Виконавець, та зобовязується здійснювати заходи з обслуговування та благоустрою земельної ділянки площею 0,7га, та не набуває у встановленому законом порядку права користування чи власності на зазначену земельну ділянку.

Згідно з ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, в матеріалах справи відсутні, та Учасниками (в тому числі Відповідачем) не наведено доводів та не подано доказів влаштування на спірній земельній ділянці пішохідних доріжок, терас, зон відпочинку, дитячого майданчику, доказів проведення санітарної очистки земельної ділянки. Відповідно до ст.1 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання. Враховуючи вищенаведене, законом не передбачено такий захід по благоустрою території як розміщення на ній автостоянки.

Щодо наданого Відповідачем листа Головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської ОДА №16-279 від 12.03.2010р., відповідно до якого, враховуючи внесення готельно-оздоровчого комплексу “Шале Грааль” до переліку обєктів для обслуговування гостей та учасників проведення в Україні Євро-2012, Головне управління вважає за можливе влаштування гостьової автостоянки на прилеглій до комплексу території, суд зазначає наступне.

Так, в абзаці третьому наведеного листа №16-279 від 12.03.2010р. чітко зазначено на необхідність погодження проекту на влаштування автостоянки у встановленому порядку. Незважаючи на зазначене, Відповідачем не наведено доводів та не представлено доказів погодження такого проекту у встановленому законом порядку.

Щодо договору №40 на користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м.Трускавець від 01.08.2010р., укладеного між комунальним підприємством “Парк курортний” (Підприємство) та Відповідачем (Користувач), відповідно до якого, Підприємство надає Користувачу дозвіл на встановлення спеціальних рекламних конструкцій на території м.Трускавець, а Користувач встановлює та використовує ці конструкції, а саме: по вул.Суховоля, 1-ша курортна зона, суд зазначає наступне.

Так, згідно договору №40 від 01.08.2010р. Відповідач отримав виключно право на встановлення рекламного щита з написом ““Шале Грааль” апарт-готель, медикал-спа центр, ресторан”, рішення ж про виділення Відповідачеві земельної ділянки для розміщення на ній рекламного носія (щита зовнішньої реклами) чи про надання спірної земельної ділянки Відповідачу в користування чи у власність в матеріалах справи відсутнє, та Відповідачем не наведено доводів і не представлено доказів про існування такого.

Зазначені договори на обслуговування та на користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами не є правовстановлюючими документами, які дають право на земельну ділянку в силу наведених вище норм , зазначених у ст.ст.116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Аналогічну позицію підтримує і Пленум Вищого Господарського Суду України у п.2.30 Постанови від 17.05.2011р. N6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», в якому, зокрема, зазначено, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, ордер або інші дозвільні документи на право торгівлі не належать до документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою; суб'єкти господарської діяльності, яким видано відповідні дозвільні документи, вправі вимагати оформлення їх права користування земельною ділянкою у загальному порядку, визначеному законодавством

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянкибудь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи вищенаведене, Відповідачем допущено самовільне зайняття спірної земельної ділянки, а саме фактичне використання земельних ділянок за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними..

Стаття 153 Земельного кодексу України гарантує недоторканість права власності на земельну ділянку. Власник вправі вимагати відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до п.б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками (в тому числі Відповідачем) не наведені доводи та не представлені докази щодо права Відповідача на спірну земельну ділянку, в тому числі актів органів державної влади чи місцевого самоврядування про надання спірної земельної ділянки чи її частини Відповідачеві для користування чи у власність, враховуючи знаходження спірної земельної ділянки в у першій зоні санітарної охорони (зоні суворого режиму), та те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не представлені докази звільнення спірної ділянки Відповідачем та приведення її у придатний до використання стан, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобовязання Відповідача повернути Трускавецькій міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,107г а по вул.Суховоля у м.Трускавець та привести її у придатний до використання стан підлягають до задоволення.

Також суд зазначає, що пунктом 6 рішення Трускавецької міської ради №17 від 23.12.2010р. вирішено відмовити ЗАТ «Карпатський дім»у внесенні в перелік для продажу на земельних торгах земельної ділянки орієнтовною площею 0,107га по вул.Суховоля з мотивів, що земельна ділянка перебуває у першій зоні санітарної охорони мінеральних джерел та відноситься до земель загального користування парк.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.05.2011року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.05.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 13, 121 Конституції України, ст.ст. 4-2, п.3 ч.1 ст.2, ч.3 ст. 2, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України,ст.ст. 12, 116, 125, 126, 153, 211, 212 Земельного кодексу України ст.16, п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ст.ст.16, 20, 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.30, 31 Закону України “Про курорти”,ст.1 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” , ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Зобовязати закрите акціонерне товариство «Карпатський дім»(82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Суховоля, 60А, ідентифікаційний код 32037555) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,107га по вул.Суховоля у м.Трускавець та привести її у придатний для використання стан.

3.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»(82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Суховоля, 60А, ідентифікаційний код 32037555) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 85грн. державного мита та в доход державного бюджету (р/р 31218264700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22050003) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя