Рішення № 16468181, 09.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.11                                                                                           Справа№ 3/171(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іавнило розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „Лізинговий дім”, м.Львів

До відповідача: ТзОВ „ Ельпласт-Львів”, м.Городок

Про стягнення 678441,23 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Лебідко Ю.І.-представник

від відповідача: Козій І.Ю. -представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „Лізинговий дім” до ТзОВ „ Ельпласт-Львів” про стягнення 678441,23 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2010 року позов ТзОВ „Лізинговий дім” було залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року зазначену вище ухвалу суду скасовано, а справу направлено для розгляду по суті господарському суду Львівської області.

Ухвалою суду від 14.02.2011 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2011 року.

01.03.2011 року провадження у справі № 3/171 (10) було зупинено в зв’язку з оскарженням в касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року.

Після повернення з Вищого господарського суду матеріалів справи №3/171(10), ухвалою суду від 18.04.2011 року провадження у справі було поновлено і справу призначено до розгляду на 28.04.2011 року .

На задоволення клопотання сторін в судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.05.2011 року.

В продовжене судове засідання представником позивача було подано уточнення позовних вимог.

З метою надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку в судовому засідання 23.05.2011 року оголошувалась перерва до 09.06.2011 року.

В продовжене судове засідання відповідач подав клопотання про визнання ним позовних вимог на суму 97028,82 грн. та про відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2011 року.

Представник позивача проти відстрочки виконання рішення суду до 01.10.2011 року не заперечила, що засвідчила своїм підписом на клопотанні відповідача.

В судовому завданні 09.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.10.2007 року між ТзОВ „Лізинговий дім” (Лізингодавець) та ТзОВ „ Ельпласт-Львів” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №342/0907 відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу обладнання.

Відповідно до п. 4.3, п.4.6 зазначеного договору за передане у лізинг обладнання в період з дати початку до завершення строку лізингу відповідач зобов’язувався сплачувати лізингові платежі, однак свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на 29.07.2010 року розмір заборгованості відповідача по лізингових платежах складала 210641,84 грн.

За невиконання умов договору лізингу позивачем нарахована пеня в розмірі 44779,61 грн., три відсотки річних в розмірі 5584,39 грн., та інфляційні в розмірі 16401,32 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №342/0907 від 01.10.2007 року позивач передав відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу обладнання. Відповідно до п. 4.3, п.4.6 зазначеного договору за передане у лізинг обладнання відповідач зобов’язувався здійснювати лізингові платежі до 15 числа поточного місяця, однак свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на 29.07.2010 року розмір заборгованості відповідача по лізингових платежах складала 210641,84 грн.

Під час розгляду справи позивачем було подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого заборгованість ТзОВ „ Ельпласт-Львів” перед ТзОВ „Лізинговий дім” станом на 02.06.2011 року складає 97028,62 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань відповідно до п.9.2 договору за період з 15.06.09 р. по 15.07.10 р. позивачем нарахована пеня в розмірі 44779,61 грн., яку він просив стягнути з відповідача.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з вересня 2009 р. по березень 2010 р. позивачем нараховані інфляційні в розмірі 16401,32 грн. та за період з червня 2009 р. по липень 2010 р. нараховані три відсотки річних в розмірі 5584,39 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до п.5.1 Договору в зв’язку з існуючим боргом за лізинговими платежами дія договору припинена. Відповідач зобов’язаний у зв’язку з цим повернути майно.

09.06.2010 року позивачем було надіслано письмове попередження і надано відповідачу термін для повернення майна, проте в порушення п.6.2 договору лізингу відповідачем майно повернуто не було.

В зв’язку з неповерненням майна, що було передано у лізинг , позивач просить зобов’язати відповідача повернути майно –комплекс для подрібнення труб Weima WLK 69-45 KW.

Відповідач визнав факт наявності у нього заборгованості на суму 97028,82 грн., проте заявив клопотання про відстрочку виконання рішення терміном до 01.10.2011 року з метою добровільного виконання рішення суду і погашення суми боргу.

Позивач проти відстрочки виконання рішення не заперечив, про що поставив свій підпис на клопотанні відповідача.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз’яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „ Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .

Враховуючи відсутність заперечень позивача щодо відстрочки виконання рішення суду, з метою недопущення банкрутства та забезпечення сталого функціонування товариства, суд вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача і відстрочити виконання рішення до 01.10.2011 року.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги в частині наявності 97028,82 грн. основного боргу визнав, що підтверджується поданим в судове засідання клопотанням.

Враховуючи визнання боргу відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу –97028,82 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення . Відповідач доказів своєчасності виконання зобов’язань суду не подав, що є підставою для задоволення вимоги про стягнення пені, інфляційних і трьох відсотків річних.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 6784,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,80,81,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „ Ельпласт-Львів” (81500, Львівська область, м.Городок, вул..Заводська,4, код ЄДРПОУ 23957545) на користь ТзОВ „Лізинговий дім” (79057, м.Львів, вул..Коновальця,103/605, код ЄДРПОУ 31730064) –97028,62 грн. –основного боргу, 16401,32грн.- інфляційних, 5584,39 грн. - три відсотки річних, 44779,61 грн. –пені, 6784,45грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов’язати ТзОВ «Ельпласт-Львів»( 81500, Львівська область, м.Городок, вул.. Заводська,4 , код ЄДРПОУ 23957545 ) повернути ТзОВ „Лізинговий дім” (79057, м.Львів, вул..Коновальця,103/605, код ЄДРПОУ 31730064) майно - комплекс для подрібнення труб Weima WLK 69-45 KW.

4. В решта частині позовних вимог провадження у справі припинити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.06.2011 року.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя