Рішення № 16467322, 08.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2011 р.Справа № 5013/165/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/165/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Кіровоград

про стягнення 1 003 184,66 грн.

Представники сторін:

від позивача - Олещенко Р.М. керівник, наказ №1-ок/01 від 27.01.1997р.;

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.10.2010р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 671 від 15.06.2010р. провідний юрисконсульт.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" основного боргу за поставлену продукцію та транспортні витрати в сумі 728 280,47 грн., 0,1 % пені в сумі 106 473, 96 грн., 7 % штрафу в сумі 80794,52 грн., інфляційних витрат в сумі 18 457,37 грн. та 3% річних в сумі 8 751,28 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №3/03-06 від 20.01.2006р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію та транспортні витрати.

Клопотанням від 01.04.2011р. (т. 2 а.с. 43-44) позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 003 184,66 грн., з якої: 728 280,47 грн. сума основного боргу, 144 344,55 грн. пені, 89 345,48 грн. 7% штрафу, 29 350,22 грн. індексу інфляції та 11 863,94 грн. 3 % річних.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити чи зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведені положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу з урахуванням клопотання позивача від 01.04.2011р. про збільшення розміру позовних вимог (т. 2 а.с. 43-44).

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 728 280,47 грн. визнав, стягнення 7% штрафу вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, всі інші нарахування визнає частково (т. 1 а.с. 102 - 104). Відповідач вважає, що його підприємство не є суб'єктом державного сектора економіки, а тому нарахування пені має бути обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ (т. 2 а.с. 1-2).

В судовому засіданні 08.04.2011р. представники позивача позовні вимоги, з урахуванням клопотання про збільшення, підтримали; представник відповідача позов визнав частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс" (Постачальник) та дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець) укладено договір поставки № 3/03-06 (далі - Договір).

За умовами укладеного Договору Постачальник зобов'язався передати чи поставити Покупцю товар - бітум дорожній (марка БНД 60/90, БНД 90/130) та нафтопродукти на замовлення, а Покупець - прийняти цю продукцію і сплатити її на умовах даного договору (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна на товар (бітум дорожній), що поставляється за цим договором складає 1 450 грн./т в т.ч. ПДВ, без транспортних витрат. Транспортні витрати Замовником сплачуються окремо, які відображенні в рахунках-фактурах.

Зміна ціни відображається в додаткових угодах, але не повинна перевищувати установлені граничні ціни (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору датою передачі та прийняття продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Розділом 6 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за поставлену продукцію та транспортні витрати, здійснюються в безготівковому порядку на підставі виставлених рахунків на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 30 днів, з моменту передачі йому продукції. Продукція та транспортні витрати вважаються оплаченими з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором поставив відповідачу згідно видаткових накладних продукцію на загальну суму 2 815 120,47 грн. з урахуванням транспортних витрат (т. 1 а.с. 29-47).

Для оплати поставленої продукції позивачем виставлено рахунки-фактури (т. 1 а.с. 29-47).

Натомість, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар і транспортні витрати розрахувався частково з порушенням строку розрахунків в загальній сумі 2 086 840,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 73-76) та не заперечується відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію з урахуванням транспортних витрат складає 728 280,47 грн. ( 2 815 120,47 грн. - 2 086 840,00 грн.), що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем в акті звірки, складеним станом на 20.01.2011 р. (т. 1 а.с. 81).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 728 280,47 грн. і неподання їх на вимогу суду, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 144 344,55 грн., розраховану з відсоткової ставки 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, та штраф в розмірі 89 345,48 грн., що становить 7% вказаної вартості товару.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 названої статті встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторонами в п. 7.5. Договору погоджено, що за прострочення терміну оплати на поставку для кожної партії Товару та транспортних витрат, Покупець сплачує Постачальнику пеню 0,1 % від суми несвоєчасно сплаченого товару та транспортних витрат, за кожен день прострочки платежу.

З урахуванням викладеного, є правомірним нарахування позивачем пені з розрахунку 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за періоди (т. 2 а.с. 45):

з 09.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму заборгованості 451 916,40 грн. в розмірі 7 230,66 грн.

з 11.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму заборгованості 122 156,66 грн. в розмірі 1 710,19 грн.

з 25.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму заборгованості 74 073,06 грн. в розмірі 4 074,02 грн.

з 10.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму заборгованості 95 497,72 грн. в розмірі 6 684,84 грн.

з 10.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму заборгованості 114 486,44 грн. в розмірі 8 014,05 грн.

з 10.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму заборгованості 524 590,72 грн. в розмірі 36 721,35 грн.

з 19.01.2011р. по 31.03.2011р. на суму заборгованості 308 647,94 грн. в розмірі 22 222,65 грн.

з 12.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму заборгованості 108 044,80 грн. в розмірі 15 126,27 грн.

з 13.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму заборгованості 96 444,42 грн. в розмірі 13 405,77 грн.

з 16.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму заборгованості 110 385,03 грн. в розмірі 15 012,36 грн.

з 17.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму заборгованості 104 758,28 грн. в розмірі 14 142,37 грн.

Всього розмір нарахованої пені становить 144 344,53 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача з приводу відсутності підстав для нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка у зв'язку з тим, що відповідач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, відхиляються господарським судом в силу наступного.

Відповідач являється дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства “ДАК “Автомобільні дороги України”, якому майно передане в оперативне управління. Згідно Статуту ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” (т. 2 а.с. 3-20) вказане товариство створено на виконання Указу Президента України від 8 листопада 2001 року № 1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 221; засновником товариства є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України, до сфери управління якої входить товариство (п.п. 1.1., 4.1., 5.1 Статуту). Акціонером товариства є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України, акції випускаються на весь статутний фонд і 100% акцій є державною власністю (п.п. 5.2., 8.1., 8.4. Статуту). Вищим органом товариства являється державний орган Державна служба автомобільних доріг України (п. 10.2. Статуту). Майно товариства складається з виробничих і невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображена на балансі товариства та на балансі дочірніх підприємств (п. 6.2. Статуту). Отже, відкрите акціонерне товариство “ДАК “Автомобільні дороги України” засновано на державній власності.

Відповідно до статті 145 Господарського кодексу України правовий режим майна субєкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Згідно Закону України “Про приватизацію державного майна“ відчуження державного майна можливе лише шляхом приватизації, тобто, заснування державою акціонерного товариства з передачею до статутного фонду державного майна не являється способом відчуження державного майна.

Про те, що мала місце приватизація майна відкритого акціонерного товариства “ДАК “Автомобільні дороги України” відповідачем не повідомлено та матеріалами справи не підтверджено.

Згідно статуту дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “ДАК “Автомобільні дороги України” останній створений на основі майна відкритого акціонерного товариства “ДАК “Автомобільні дороги України”.

Враховуючи наведене, відкрите акціонерне товариство “ДАК “Автомобільні дороги України” і відповідач засновані та діють на державній власності.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає підставним застосування до відповідача приписів частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та правомірним нарахування позивачем пені з розрахунку 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Нарахована пеня підлягає стягненню з відповідача, однак частково в розмірі 144 344,53 грн. у зв'язку з допущенням позивачем при розрахунку арифметичної помилки (т. 2 а.с. 45).

Виходячи з положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 названої норми, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

З викладеного, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у вигляді штрафу, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказаної позиції притримується Верховний Суд України в постановах від 06.12.2010 N42/563 та від 20.12.2010 N 06/113-38.

Крім того, умови укладеного між сторонами договору не містять жодних положень щодо відповідальності відповідача у вигляді штрафу та його розміру.

За даних обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 89 345,48 грн.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми та матеріалів справи, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 11 863,94 грн. згідно обґрунтованого розрахунку позивача (т. 2 а.с. 46) за періоди:

з 09.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму боргу 451 916,40 грн. розмір 3% річних 594,30 грн.

з 11.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму боргу 122 156,66 грн. розмір 3% річних 140,56 грн.

з 25.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму боргу 74 073,06 грн. розмір 3% річних 334,85 грн.

з 10.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму боргу 95 497,72 грн. розмір 3% річних 549,44 грн.

з 10.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму боргу 114 486,44 грн. розмір 3% річних 658,69 грн.

з 10.11.2010р. по 18.01.2011р. на суму боргу 524 590,72 грн. розмір 3% річних 3 018,19 грн.

з 19.01.2011р. по 31.03.2011р. на суму боргу 308 647,94 грн. розмір 3% річних 1 826,52 грн.

з 12.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму боргу 108 044,80 грн. розмір 3% річних 1 243,26 грн.

з 13.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму боргу 96 444,42 грн. розмір 3% річних 1 101,84 грн.

з 16.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму боргу 110 385,03 грн. розмір 3% річних 1 233,89 грн.

з 17.11.2010р. по 31.03.2011р. на суму боргу 104 758,28 грн. розмір 3% річних 1 162,39 грн.

Крім того, згідно поданого розрахунку (т. 2 а.с. 47, 58) позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 29 350,22 грн.

Поряд з цим, при здійсненні розрахунку позивачем нараховано інфляційні більше ніж підлягає стягненню відповідно до вказаного позивачем періоду, а тому вказана сума підлягає частковому задоволенню в розмірі 29 029, 98 грн. за періоди:

листопад 2010р. - 1 355,75 грн., що нараховано на суму заборгованості 451 916,40 грн.

листопад 2010р. - 366,47 грн., що нараховано на суму заборгованості 122 156,66 грн.

грудень 2010р. - 592,58 грн., що нараховано на суму заборгованості 74 073,06 грн.

листопад - грудень 2010р. - 1 052,77 грн., що нараховано на суму заборгованості 95 497,72 грн.

листопад - грудень 2010р. - 1 262,10 грн., що нараховано на суму заборгованості 114 486,44 грн.

листопад 2010р. - грудень 2010р. - 5 783,09 грн., що нараховано на суму заборгованості 524 590,72 грн.

січень - лютий 2011р. - 5 892,09 грн., що нараховано на суму заборгованості 308 647,94 грн.

листопад 2010р. - лютий 2011р. - 3 276,40 грн., що нараховано на суму заборгованості 108 044,80 грн.

листопад 2010р. - лютий 2011р. - 2 924,62 грн., що нараховано на суму заборгованості 96 444,42 грн.

листопад 2010р. - лютий 2011р. - 3 347,37 грн., що нараховано на суму заборгованості 110 385,03 грн.

грудень 2010р. - лютий 2011р. - 3 176,74 грн., що нараховано на суму заборгованості 104 758,28 грн.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" підлягають частковому задоволенню на суму 913 518,92 грн., з якої: 728 280,47 грн. сума основного боргу, 144 344,53 грн. пені, 11 863,94 грн. 3% річних та 29 029,98 грн. інфляційних.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 38, ідентифікаційний код 32039992, р/р 26009320017701 в філії АБ "Південний" м. Кіровоград, МФО 383170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 31, ідентифікаційний код 24441105, р/р 26003033721200 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) заборгованість в сумі 913 518,92 грн., з якої: 728 280,47 грн. сума основного боргу, 144 344,53 грн. пені, 11 863,94 грн. 3% річних та 29 029,98 грн. інфляційних витрат, а також 9 135,19 грн. державного мита та 214,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 13.04.2011 року.