Рішення № 16467314, 08.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2011 р.Справа № 5013/301/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/301/11

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: Дочірнього підприємства "Дніпропетровське спеціалізоване управління № 418" закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж", м. Дніпропетровськ

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1996 від 28.10.2010 р.

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позовну заяву з вимогами визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.10.2000 р., укладеного з дочірнім підприємством “Дніпропетровське спеціалізоване управління № 418” закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж”, та визнати право власності на нерухоме майно, а саме: 12/100 частин будівлі по вул. Севастопольська, 9-в у м. Кіровограді.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та порушенням прав позивача, як власника майна.

Відповідачем позов заперечено, про що надано письмовий відзив (а.с. 47), з тих підстав, що для нотаріального посвідчення договору необхідні грошові кошти, які у відповідача відсутні, та у зв'язку із чим відповідач пропонував позивачеві повернути відповідне майно.

В судовому засіданні 08.04.2011 р. представником позивача позовні вимоги підтримано.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлений про його проведення, свідченням чого є надходження до суду відзиву на позов.

Оскільки участь представників сторін в судовому засідання є процесуальним правом сторін, якими вони зобов'язані користуватися добросовісно (ст. 22 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши поданні сторонами докази та обґрунтування підстав позовних вимог і заперечень проти позову, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи, 11.10.2000 р. між дочірнім підприємством “Дніпропетровське спеціалізоване управління № 418” закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж” (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № 17 купівлі-продажу 12/100 частини приміщення технічно-монтажної дільниці № 7, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Севастопольська, 9-а (адреса змінена на вул. Севастопольська, 9-в) (а.с. 52).

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на момент укладення між сторонами договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 42 Цивільного кодексу Української РСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Стаття 47 Цивільного кодексу Української РСР встановлювала, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

У відповідності з положеннями частини 2 названої норми якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

З 1 січня 2004 р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України.

За правилами пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За вимогами статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Наслідками недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу є його нікчемність, що визначено статтею 220 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору.

Отже, за приписами цієї норми визнання договору дійсним можливо за дотримання таких вимог: 1) сторони домовилися щодо усіх істотних умов; 2) така домовленість підтверджується письмовими доказами; 3) відбулося повне або часткове виконання договору; 4) одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. При цьому, під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Досліджуючи договір купівлі-продажу, який є предметом судового розгляду у даній справі, господарський суд приходить до висновку, що між сторонами договору досягнуто домовленості щодо усіх його істотних умов - предмет і ціна, підтвердженням чого є підписання договору обома сторонами та скріплення печатками.

Повне виконання умов договору підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна та сплатою Покупцем його вартості (а.с. 53, 54).

Повноваження відповідача на продаж майна за договором від 11.10.2000 р. підтверджуються протоколом засідання правління закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж” від 07.07.1999 р. (а.с. 48-50).

З наданих сторонами пояснень слідує, що причинами нотаріального не посвідчення договору стало ухилення від вказаних дій Продавця за договором (відповідач) з причин відсутності у нього грошових коштів. Вказане відповідачем не заперечується.

Таким чином, пасивне небажання відповідача здійснити дії, необхідні для нотаріального посвідчення договору, порушують права позивача, як покупця за договором, оскільки без нотаріального посвідчення останній не може оформити своє право власності на майно і в повній мірі користуватися правами власника щодо майна.

Більш того, у зв'язку із відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, відповідач ставить під сумнів виникнення у позивача права власності на відповідне майно, пропонуючи йому повернути таке майно, про що зазначає у відзиві.

У відповідності з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається Господарським кодексом України, іншими законами.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зміст положення частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачає захист прав добросовісної сторони за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, визнати такий договір дійсним за рішенням суду.

Згідно названої норми у разі задоволення вимоги про дійсність нотаріально не посвідченого договору, такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення після набрання чинності рішення суду. Наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається.

З урахуванням викладеного вище та наявних у справі доказів, позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.10.2000 р. та визнання права власності на нерухоме майно, а саме: 12/100 частин будівлі по вул. Севастопольська, 9-в у м. Кіровограді, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та заяви позивача (а.с. 64), покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11 жовтня 2000 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та дочірнім підприємством "Дніпропетровське спеціалізоване управління № 418" закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж" (49081, м. Дніпропетровськ, проспект Газети "Правди", 3б, ідентифікаційний код 01416820), дійсним.

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (25000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, а саме: 12/100 частин будівлі по вулиці Севастопольська, 9-в у м. Кіровограді.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 11.04.2011 р.