Рішення № 16467125, 30.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2011 р. Справа № 19/030-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство

«Компанія ДіСі», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірпічофф», м. Вишневе;

про стягнення 21314,87 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 11.08.2010 р.);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»(надалі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірпічофф»(надалі відповідач) про стягнення 721314,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобовязань не здійснив поставку товару, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 19740,00 грн., за прострочення повернення якої нараховані 1263,36 грн. втрат від інфляції та 311,51 грн. 3% річних.

Ухвалою від 01.04.2011 р. суд порушив провадження у справі № 19/030-11 та призначив її розгляд на 26.04.2011 р.

Ухвалою від 26.04.2011 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 12.05.2011 р., у звязку з неявкою сторін у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Ухвалою від 12.05.2011 р. суд відклав розгляд справи на 30.05.2011 р., у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Присутній у судовому засіданні 30.05.2011 р. представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17288,00 грн., оскільки після порушення провадження у справі відповідач повернув 2452 грн., та нараховані за прострочення платежу 1263,36 грн. втрат від інфляції та 311,51 грн. 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову.

Представник відповідача у засідання суду втретє не зявився, відзив на позов відповідач не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 01.04.2011 р. та ухвали від 26.04.2011 р. і від 12.05.2011 р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 01.04.2011 р., від 26.04.2011 р. та від 12.05.2011 р. надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та яке підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 23.05.2011 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рахунком-фактурою № ОФ-0000121 від 13.09.2010 р., наданого відповідачем позивач платіжним дорученням № 1203 від 13.09.2010 р. перерахував на поточний рахунок відповідача 19740 грн. в якості передплати за цеглу.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобовязань товар на суму 19740 грн. позивачу не поставив.

16.03.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за № 11/26 від 15.03.2011 р. про повернення незабезпечених поставкою грошових коштів у розмірі 19740,00 грн.

Відповідач відповідь на вимогу позивача не надав та грошові кошти не повернув. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 17288 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання зобовязань нараховані, у відповідності з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період з 14.09.2010 р. по 24.03.2011 р. втрати від інфляції в сумі 1263,36 грн. та 3% річний у сумі 311,51 грн.

Проте, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції задоволенню не підлягають, а в частині стягнення 3% річних задовольняються частково в сумі 3,24 грн. за період 23-24.03.2011 р. з наступних підстав.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з обставин справи, строк виконання боржником зобовязання визначений не був, а отже боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги. Позивач предявив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 19740,00 грн. лише 16.03.2011 р.

Відтак, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, починаючи з 23.03.2011 р.

При цьому, нарахування індексу інфляції має здійснюватись відповідно до рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»(чинного на даний час), в якому зазначається про те, що при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірпічофф»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул.. Жовтнева, 35, кв. 23; код ЄДРПОУ 36964196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» (02160, м. Київ, пр. Воззєднання, 1; код ЄДРПОУ 31350429) 17288 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 3 (три) грн. 24коп. 3% річних, 172 (сто сімдесят дві) грн. 91 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Повернути на підставі рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»(02160, м. Київ, пр. Воззєднання, 1; код ЄДРПОУ 31350429) з Державного бюджету України державне мито в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 52 коп., перераховане платіжним дорученням № 33 від 24.03.2011 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано: 13.06.2011 р.