Рішення № 16466390, 07.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.11 р. Справа № 9/63пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.,

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Віста”, м.Донецьк

до відповідача 1 Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, м.Лутугіне

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк

про визнання договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. недійсним.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (за довіреністю вих.№7 від 28.04.2011р.);

від відповідача1: ОСОБА_2 представник (за довіреністю №180/124 від 29.12.2010р.);

від відповідача2: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Віста”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача1, Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, м.Лутугіне та до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк про визнання договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір укладений всупереч вимогам діючого законодавства України, зокрема ст.ст.203, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а саме спірний договір не посвідчений нотаріально та у відповідача 1 відсутня ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідач 1 14.04.2011р. надав відзив на позовну заяву вих.№180/407-ю від 14.04.2011р., відповідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства України при укладанні спірного договору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9450219 Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат, м.Лутугіне станом на 07.04.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Відповідач 2, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9450103 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк станом на 07.04.2011р. значиться, як припинена юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача 1 було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

14.10.2008р. між Приватним підприємством „Віста”, м.Донецьк, від імені якого діє його повірений Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк, та Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом, м.Лутугіне укладений договір купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу майна (товару) за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р.

За твердженням позивача, договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема ст.ст.203, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а саме позивач посилається на те, що спірний договір не посвідчений нотаріально та у відповідача 1 відсутня ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, що є підставою недійсності правочину, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. недійсним.

Як зазначено вище, відповідач 1 14.04.2011р. надав відзив на позовну заяву вих.№180/407-ю від 14.04.2011р., відповідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства України при укладанні спірного договору.

За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору, позивач посилається на ст.ст.203, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а також на те, що спірний договір не посвідчений нотаріально та у відповідача 1 відсутня ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, що є підставою недійсності правочину.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст.203, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

За твердженням позивача, листом вих.№01/10-1 від 01.10.2008р. останній звертався до відповідача 1 з вимогою про посвідчення договору купівлі-продажу цінних паперів нотаріально, які залишені відповідачем без відповіді, у звязку з чим договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. до теперішнього часу нотаріально не посвідчений, проте, доказів направлення позивачем відповідачу 1 наведеного листа суду не представлено.

Відповідно до ч.5 ст.656 Цивільного кодексу України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом.

Стаття 657 Цивільного кодексу України встановлює, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 1 ст.209 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України „Про здійснення державних закупівель”, на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

З огляду на викладене, оскільки чинним законодавством України не встановлено обовязкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цінних паперів та в матеріалах справи відсутні докази домовленості сторін щодо посвідчення спірного договору нотаріально, договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. не підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню

Крім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у відповідача 1 відсутня ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.1.6 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносить до продажу товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем, в розумінні цього Закону, операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (п.1.31 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” обігом цінних паперів є вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Пунктом 8 ст.17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”, визначено, що не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, зокрема, провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.

Відповідно до матеріалів справи, при укладанні договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р., від імені позивача на підставі договору доручення №Б48/1410/019 від 14.10.2008р. діяло Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк, яке на момент вчинення спірного правочину мало ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів, що підтверджується наявною у матеріалах справи ліцензією серії АВ №362334 зі строком дії до 08.11.2010р.

Таким чином, в даному випадку, дії відповідача 1 щодо продажу цінних паперів не віднесені до професійної діяльності на ринку цінних паперів, а відтак не потребують ліцензуванню.

Інших обставин або фактів, які б свідчили про недійсність договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. позивачем не вказано, а судом не встановлено, внаслідок чого позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між Приватним підприємством „Віста”, м.Донецьк, від імені якого діє його повірений Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк, та Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом, м.Лутугіне договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. підлягають залишенню без задоволення.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє позовні вимоги до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк.

На запит господарського суду отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9450103, відповідно до якого зазначено, що станом на 07.04.2011р. юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32187429) припинена.

Згідно ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Одночасно, п.2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Статтею 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

За приписом п.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами ліквідовано.

Таким чином, належним доказом припинення реєстрації підприємства відповідача вважається витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який свідчить про факт припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32187429).

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що діяльність підприємства відповідача 2 по даній справі припинена, провадження у справі №9/63пд за позовом Приватного підприємства „Віста”, м.Донецьк до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк про визнання договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. недійсним підлягає припиненню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, Законом України „Про господарські товариства”, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, ст.ст. 11, 91, 92, 104, 202, 203, 209, 215, 509, 655, 656, 657 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, п.6 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Віста”, м.Донецьк до відповідача 1, Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, м.Лутугіне, про визнання договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р. залишити без задоволення.

Припинити провадження у справі №9/63пд за позовом Приватного підприємства „Віста”, м.Донецьк до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк, про визнання договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/020 від 14.10.2008р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 07.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 14.06.2011р.