Рішення № 16465997, 21.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.11р.Справа № 5005/5190/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ДЖІ", м. Івано-Франківськ

до Приватного підприємства "ОМІ-НБЕ Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 150 384,93 грн. за договором виконання робіт

Суддя: Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання: Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., дов. б/н від 11.04.11р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 140 000,00 грн., пені - 8 144,93 грн., інфляційних втрат - 2 240,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором виконання робіт №2 від 23.07.10р. щодо строків протягом якого відповідач мав виконати роботу по виготовленню комплексу для сушки дров, наявністю боргу відповідача за не виконану роботу становить 140 000,00 грн. Відповідальність у виді пені передбачена умовами договору.

16.06.2011 р. позивач надав до суду клопотання про збільшення позовних вимог в обґрунтування яких зазначив, що в зв'язку з проведеним позивачем перерахунку розміру штрафних санкцій (пені та інфляційних) збільшилася загальна сума заборгованості відповідача за Договором № 2 від 23.07.2010р. на підставі чого просить стягнути з відповідача пені у сумі 15 279,18 грн. та 10 098,20 грн. інфляційних.

У судовому засіданні позивач підтримав збільшення позовних вимог та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Відповідач не забезпечив отримання поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням та конверт разом з ухвалою повернувся до суду.

Через канцелярію суду 15.06.11р. відповідач надав заяву від 15.06.11р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням керівника підприємства відповідача у селище Болтишка, Дніпропетровського району у робочих справах.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням керівника підприємства відповідача не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу пятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обовязком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався з 10.05.11р. на 26.05.11р., з 26.05.11р. на 16.06.11р..

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.06.11р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "ОМІ-НБЕ Україна" (далі - Виконавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ДЖІ" (далі - Замовник, Позивач) був укладений Договір № 2 від 23.07.2010 р. (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. Договору Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по виготовленню комплексу для сушки дров (ВТСК), який складається з високотемпературної сушильної камери і енергоагрегату на деревних відходах потужністю 700 кВт.

Згідно п. 2.1. Договору, вартість робіт складає в сумі 168 000 грн. 00 коп.. Замовник проводить попередню оплату в розмірі 75% від вартості робіт до початку виконання робіт, 15% на протязі 1 місяця з моменту надходження передоплати, 10% під час монтажу та наладки (п. 2.2. Договору).

Після закінчення всіх робіт, Виконавець надає Замовнику акт виконаних робіт (п. 3.1. Договору).

Термін виконання робіт складає 60 календарних днів, починаючи з дати надходження 75% передоплати, від загальної вартості договору, на р/р Виконавця (п. 4.1. Договору).

Договір діє з моменту попередньої оплати до закінчення всіх майнових розрахунків та виконання договірних зобов'язань (4.2. Договору).

Так, на виконання взятих на себе зобовязань за Договором, Позивач 04.08.2010р. проведено попередню оплату вартості робіт в сумі 140 000,00 грн., що становить 88% від загальної суми ціни за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04.08.10р. (а.с.15).

Відповідно до п. 4.1. Договору, строк протягом якого відповідач мав виконати зобов'язання за договором, закінчився 03.10.2010р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по виконанню умов договору, щодо вчасного виконання замовлення не виконав (до 03.10.10р.), у зв'язку з чим виконання цього зобов'язання після 03.10.2010р. втратило інтерес для позивача.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань по виконанню зобов'язань за договором та те, що й досі не повернув позивачеві кошти 140 000,00 грн., які йому були надані в якості попередньої оплати для своєчасного та належного виконання своїх обов'язків, що і є причиною спору.

В ході судового розгляду справи позивач надав суду копію претензії №180511 від 18.05.2011р. до відповідача про відмову від договору та про повернення грошових коштів (а.с. 44).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами підряду, які регулюються нормами законодавства про підряд, в тому числі главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положення ч. 1 ст. 509 ЦК України зазначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на умови Договору, строк виконання зобов'язання за договором є таким, що настав (п. 4.1. Договору).

Відповідач доказів повернення грошових коштів позивачу у сумі 140 000,00 грн. не надав, доводи Позивача щодо наявності боргу у сумі 140 000,00 грн. не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 140 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пункт 5.2. Договору передбачає, що у випадку порушення термінів завершення робіт і здачі об'єкту в експлуатацію по вині Виконавця, то Виконавець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого в строк Товару за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення пені за період прострочення з 03.10.2010р. по 16.06.2011р. становить у сумі 15 219,73 грн.

В іншій частині стягнення у сумі 59,45 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат, розрахованих на суму основного боргу з застосуванням індексів інфляції за жовтень 2010 року - травень 2011 року, у розмірі 10 098,20 грн.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що у разі неприйняття мір до забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного та у відповідність ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування вищевказаних заходів.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд зясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Більш того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту клопотання про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на грошові кошти Відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати у справі слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ОМІ-НБЕ Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, провулок Енергетичний, буд. 7, кв. 75, код ЄДРПОУ 35862704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ДЖІ" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 91, кв. 22, код ЄДРПОУ 36997504) суму основного боргу у розмірі 140 000 грн. (сто сорок тисяч грн. 00 коп.), пеню у сумі 15 219,73 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять грн. 73 коп.), суму втрат від інфляції у сумі 10 098,20 грн. (десять тисяч дев'яносто вісім грн. 20 коп.), витрати на оплату державного мита у сумі 1 653,18 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три грн. 18 коп.), витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 235,92 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 92 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення у сумі 59,45 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 21.06.2011р.