Рішення № 16465654, 22.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.

Справа № 5004/1100/11 за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1 697,39 грн.

                                                  Суддя Костюк С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 77/08 від 05.01.2011р.

від відповідача: н/з

Права та обов’язки учаснику судового процесу роз’яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: позивач –Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача –Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1697,39 грн., з них: 1460,98 грн. заборгованості за надані послуги по теплопостачанню згідно договору № 11-19/653 від 26.01.2004р., 60,19 грн. процентів річних, 176,22 грн. збитків, завданих інфляцією

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4302602412270. Однак не скористався своїм правом взяти участь в судовому засіданні, як це передбачено ст. 22 ГПК України.

Оскільки судом прийняті належні заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, то за даних обставин спір розглядається за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:

26.01.2004р. між сторонами по справі - державним комунальним підприємством „Луцьктепло” і підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 11-19/653 на надання послуг по теплопостачанню, за умовами якого позивач зобов’язався відпускати відповідачу теплову енергію на приміщення згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач –проводити передоплату за послуги в розмірі 100 % вартості послуг в термін до 01 числа розрахункового місяця, а остаточний розрахунок –до 01 числа наступного за розрахунковим (п. 3.2. договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. послуг по теплопостачанню на загальну суму 4011,43 грн.

Відповідач оплату за надані послуги по теплопостачанню провів частково, станом на 01.06.2011р. заборгованість відповідача становить 1460,98 грн. і не погашена на момент розгляду справи.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача розмір інфляційних нарахувань складає 176,22 грн., 3% річних –60,19 грн. (а.с. 8).

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 1460,98 грн. підтверджена матеріалами справи, інфляційні та 3% річних нараховано згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, вимога позивача є підставна і суд задовольняє позов.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного комунального підприємства „Луцьктепло” (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925, р/р 260081171 в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 303741) 1697,39 грн., з них: 1460,98 грн. заборгованості, 60,19 грн. процентів річних, 176,22 грн. збитків, завданих інфляцією, 102 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                   С. В. Костюк

Повний текст рішення

складено та підписано

22.06.11