Постанова № 16464269, 15.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" червня 2011 р. Справа № 18/44 Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівБарицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Мережа-Трейд"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 р. (головуючий суддя: Кондес Л.О., судді: Нєсвєтова Н.М., Тищенко А.І.)

у справі№ 18/44 Господарського суду міста Києва

за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

доДочірнього підприємства "Мережа-Трейд"

простягнення заборгованості,

за участю представників позивачаКоноваленка Є.Л.; відповідачаБондаренко О.В.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. у справі № 18/44 задоволено позов частково, стягнуто з ДП “Мережа-Трейд” на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” 50.711,69 грн. –основного боргу, 3.446,05 грн. –інфляційних, 730,61 грн. –3% річних, 2.477,93 грн. –пені та судові витрати, в решті частини позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. у справі № 18/44 скасовано в частині стягнення 11.519,99 грн. основного боргу, 1.641,93 грн. пені, 2.662,22 грн. інфляційних та 447,53 грн. трьох процентів річних; в решті рішення залишено без змін; резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. у справі № 18/44 викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Дочірнього підприємства “Мережа-Трейд” (інд. 02154, м. Київ, Русанівська набережна, 4, код ЄДРПОУ 31170331) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (інд. 01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-а, код ЄДРПОУ 26199714) 39.191,70 грн. - основного боргу, 783,83 грн. - інфляційних, 283,08 грн. - три проценти річних з простроченої суми, 836,00 грн. - пені, 410,95 грн. - витрат по сплаті держмита, 143,56 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ. В решті частини позову відмовити".

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ДП "Мережа-Трейд" суму боргу лише в межах дії дозволу № 07705-05 в розмірі 11.354,78 грн., 783, 83 грн. інфляційних втрат, 283,08 грн. 3% річних, 836,00 грн. пені.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник посилається на таке.

Апеляційним судом не було враховано, що виконання відповідачем п. 3.4.11 укладеного між сторонами договору виникає лише у разі дострокового припинення терміну дії Дозволу, а також те, що стягнення грошових коштів поза межами дії Дозволу є безпідставним.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (Робочий орган) та ДП “Мережа Трейд” (рекламорозповсюджувач) був укладений Договір № 100/ТК на право тимчасового користування відповідачем місцями для розміщення об’єктів зовнішньої реклами від 01.01.2005 р. (далі - Договір).

За умовами Договору позивач надає відповідачеві право на тимчасове користування місцями за адресами згідно з Додатками, які є невід’ємною частиною даного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єктів зовнішньої реклами, а відповідач використовує надані місця за цільовим призначенням, здійснює оплату за право користування місцями та звільняє у триденний термін місця після закінчення терміну дії дозволу та/або даного договору.

Дозвіл на розміщення об’єктів зовнішньої реклами є невід’ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору).

У свою чергу, в Додатковій угоді № 1 від 01.07.2005 р. до Договору сторонами погоджена Адресна програма для розміщення 12 видів об’єктів зовнішньої реклами за адресами із зазначенням дати включення в Договір і дати кінця строку дії.

Головним управлінням за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва видані відповідачеві дозволи на розміщення об’єкта зовнішньої реклами: № 07705-05 з терміном дії з 17.02.2005 р. по 28.02.2008 р.; № 03779-04 з терміном дії до 31.12.2008 р.

Відповідно до п. 3.4.11 Договору в разі дострокового припинення терміну дії Дозволу розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язується провести демонтаж ОЗР, попередивши у письмовій формі робочий орган про дату та час проведення демонтажу. В цьому випадку уповноваженим представником робочого органу проводиться обстеження місця розташування на наявність ОЗР та складається акт обстеження. Дата складання та підписання акту обстеження є датою припинення зобов’язань сторін за цим Договором в частині одного місця, наданого для розташування ОЗР, а також є датою припинення здійснення розповсюджувачем зовнішньої реклами платежів,передбачених Розділом 4 цього Договору, про що сторони складають Додаткову угоду до цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Посилання відповідача на неотримання ним рахунків-фактур від позивача для здійснення оплати підставно не взято судами до уваги у зв’язку з тим, що отримання рахунків-фактур для сплати є саме обов’язком відповідача. Доказів відмови позивача від надання відповідачу рахунків-фактур ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідач не надав.

Плата за право тимчасового користування місцем для розташування об’єктів зовнішньої реклами складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф.

Нарахування плати здійснюється з дати прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про видачу дозволу на розміщення об’єктів зовнішньої реклами. Плата за право тимчасового користування місцями сплачується відповідачем щомісячно на поточний рахунок позивача не пізніше 20-го числа поточного місяця (п. 4.2 –4.5 Договору).

Відповідач не надав судам доказів вчинення дій, які свідчили б про його намагання добровільно виконати зобов’язання зі сплати грошових коштів у порядку, визначеному Договором, згідно з банківськими реквізитами позивача, що містяться у Розділі 10 Договору і у Додатку №1 до нього, а відтак дана обставина не може звільнити боржника від виконання грошового зобов’язання, про яке йому було достовірно відомо.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за Договором, плату за тимчасове використання місця для розміщення ОЗР №07705-05 (рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді (15.3700 м2, V), Дніпровський район, вул. Луначарського, 22) з 01.10.2005 р. по 30.09.2009 р. не здійснив, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 55.134,41 грн. (т. с. 1, а.с. 14, 19) внаслідок несплати відповідачем за тимчасове використання місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами на підставі дозволу Головного управління за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва № 07705-05 відповідно до рахунку-фактури позивача № КП-10/139083 від 14.10.2009 р. (сума за зазначеним рахунком була скоригована позивачем 30.11.2010 р. з урахуванням терміну дії зазначеного дозволу і становить 50.711,69 грн.).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов’язки.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна позиція міститься у ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Позивачем при нарахуванні суми основного боргу не була врахована позовна давність, яку відповідач просив врахувати місцевий суд першої інстанції у доповненні до відзиву на позов. Однак місцевий суд без наведення будь-яких підстав позовну давність не застосував, хоча позивачем сума боргу в розмірі 50.711,70 грн. була обчислена за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2009 р.

Як цілком обгрунтовано зазначив апеляційний суд, в даному випадку позовна давність підлягає застосуванню (ч. 4 ст. 267 ЦК України), а тому визначення суми основного боргу має бути здійснене за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. і становити 39.191,70 грн. відповідно до розрахунку позивача, що долучений до матеріалів справи (т. с. 1, а. с. 165).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 50.711,70 грн., 3.446,05 грн., інфляційних, 730,61 грн. 3% річних, 2.477,93 грн. пені, а тому апеляційна інстанція підставно частково скасувала рішення місцевого суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову у розмірі 39.191,70 грн. основного боргу за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р.

Виходячи з положень ст. 231 ГК України, ст. 625 ЦК України, п. 6.3 Договору, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що крім суми основної заборгованості з відповідача підлягають стягненню пеня у розмірі 836,00 грн. за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р.; 283,08 грн. 3 % річних та 783,83 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. в межах позовної давності.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо того, що позивач має право на стягнення грошових коштів лише в межах строку дії Дозволу № 07705-05 на розміщення об’єкта зовнішньої реклами з 17.02.2005 р. по 28.02.2008 р., оскільки ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів виконання ним п. 3.4.11 Договору (докази проведення демонтажу ОЗР № 07705-05 (06755), з попередженням у письмовій формі позивача про дату та час проведення даного демонтажу) та п. п. 4.2 - 4.4 (докази отримання рахунку на сплату коштів за право тимчасового користування місцем розташування ОЗР № 07705-05 (06755), Договору № 100/ТК на право тимчасового користування місцями для розміщення об’єктів зовнішньої реклами від 01.01.2005 р.). При цьому такі докази витребовувались Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 01.04.2011 р.

У свою чергу, саме на відповідача відповідно до п. 3.4.11 Договору покладено обов’язок провести демонтаж ОЗР, попередивши у письмовій формі Робочий орган про дату та час проведення демонтажу. В цьому випадку уповноваженим представником робочого органу проводиться обстеження місця розташування на наявність ОЗР та складається акт обстеження. Датою складання та підписання акту обстеження є дата припинення зобов’язань сторін за цим Договором в частині одного місця, наданого для розташування ОЗР, а також є датою припинення здійснення розповсюджувачем зовнішньої реклами платежів, передбачених Розділом 4 цього Договору, про що сторони складають Додаткову угоду до цього Договору.

Стосовно посилань скаржника на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” дозвіл –документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, лише на підставі Дозволу здійснюється розміщення ОЗР і, як наслідок, виникає обов’язок здійснювати оплату за розміщення ОЗР, а тому позивач має право на стягнення 11.354,78 грн. лише за період з 01.01.2007 р. по 28.02.2008 р., колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявне Протокольне рішення № 2 щодо надання дозволів на розміщення об’єктів зовнішньої реклами, яке затверджено Київським міським головою О.О. Омельченко 17.02.2005 р., відповідно до якого згідно з наданим переліком (133 позиції, порядковий номер 51) Дозвіл на розміщення об‘єкту ОЗР № 07705-05 підлягає переоформленню до 30.01.2010 р.

Крім того, є необґрунтованим і не відповідає умовам Договору твердження скаржника про те, що Договір в частині надання місця за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 22, припинив свою дію 04.10.2005 р., оскільки згідно з Адресною програмою Додатку № 1 до Договору (під порядковим номером 9) термін дії договору в частині надання місця розміщення ОЗР за вказаною адресою визначено до 31.01.2010 р.

Відповідно до Акта огляду рекламного засобу та Акта про демонтаж рекламного засобу № 07705-05, вони були складені та підписані 22.11.2009 р., у зв’язку з чим, відповідно до п. 3.4.11 Договору, припинення здійснення розповсюджувачем зовнішньої реклами платежів мало місце 22.11.2009 р., у свою чергу позивач припинив нарахування з 01.10.2009 р.

Зазначені обставини встановлені апеляційним судом за результатами дослідження відповідних доказів, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За висновком колегії суддів, апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, дослідив належним чином розрахунок позовних вимог, встановив безпідставність частини доводів відповідача та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Мережа Трейд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 р. у справі № 18/44 –без змін.

Головуючий суддяО.О. Євсіков суддіТ.Л. Барицька Н.М. Губенко