Постанова № 16463518, 17.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08»червня 2011 р. Справа № 5021/91/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н 26.11.2011р.,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 20.12.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1468Х/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 03.03.11 у справі № 5021/91/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче АТ ВНДІкомпресормаш", м. Суми

про стягнення 7 181,00 грн. та зобовязання вчинити певні дії,

встановила:

У січні 2011 року позивач - ВАТ "Павлоградвугілля", звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до ВАТ "Науково-виробниче АТ ВНДІкомпресормаш", в якій просив стягнути з відповідача на свою користь штраф в сумі 7181,00 грн. відповідно до договору № ПУ-101 від 02.07.2007р., укладеного між сторонами даного спору, та зобовязати відповідача виконати за свій рахунок гарантійний ремонт установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. № 1153, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03 березня 2011 року у справі № 5021/91/2011 (суддя Малафеєва І.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 03 березня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі посилаються на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Як вважає позивач, відповідач по справі не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували обставини звільнення його від відповідальності за постачання неякісної продукції.

Всупереч зазначеним нормам законодавства, господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав юридичної оцінки тому факту, що відповідач належним чином не довів відсутність його вини у виході з ладу компресорної установки. Крім того, суд взагалі залишив без уваги доводи ВАТ «Павлоградвугілля»про те, що з його боку не було порушення правил експлуатації компресорної установки, що зафіксовано в акті обстеження установки від 26.08.2010р.

26.04.2011р. (вх.4336) представником ВАТ "Павлоградвугілля" було подано клопотання про відмову від апеляційної скарги у порядку ст. 100 ГПК України.

11.05.2011р. (вх.4752) представником ВАТ "Павлоградвугілля" були подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що клопотання від 26.04.2011р. про відмову від апеляційної скарги у порядку ст. 100 ГПК України було подано помилково та стосується іншої справи.

Відповідач у відзиві від 11.05.2011р. (вх.4766) та його уповноважений представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечують, оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свою позицію, зокрема, обґрунтовує припиненням гарантійних зобовязань, оскільки ВСП “Шахта “Степова” попри застереження про безпеку роботи компресорної установки порушила пломби заводу виробника, тому дана установка компресорна гвинтова шахтна пересувна УКВШ-5/7 зав. № 1153 вважається не гарантійною та може бути відремонтована за рахунок експлуатуючої організації - тобто ВСП “Шахта “Степова”.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі“, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає враховуючи наступне.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 02.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Павлоградвугілля»(далі - покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш»(далі - постачальник) був укладений договір № ПУ-101, (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) у строк, в асортименті, кількості, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами договору в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену сторонами суму (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Специфікацією від 10.03.2010р. передбачено зобов'язання ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»по поставці установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 за ціною 143 610,00 грн.

У відповідності до п.2.1 Договору якість товару, який поставляється, повинна відповідати нормам, стандартам якісних показників та технічним вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами цього Договору по кожному виду продукції.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що постачальник гарантує якість продукції, яка поставляється, на протязі гарантійного строку, встановленого до відповідного виду продукції, її відповідність діючим нормам ГОСТ (ТУ) України, та відповідає перед покупцем за всіма гарантійними зобов'язаннями.

Гарантійний строк на установку компресорну передбачається пунктом 5.1 Формуляру УКВШ-5\7 00.00.000 ФО та становить 12 місяців від дня вводу установки в експлуатацію, але не більш ніж 18 місяців від дня відвантаження з заводу виробника; при цьому гарантійне напрацювання не може бути більше, ніж 3000 год.

На виконання умов Договору, ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»в березні 2010 року поставило ВАТ «Павлоградвугілля»установку компресорну винтову пересувну УКВШ 5\7, яку 31.03.2010 року введено в експлуатацію на виробничому структурному підрозділі ВАТ «Павлоградвугілля»«Шахта «Степова».

Матеріали справи свідчать, що 21.08.2010 року (тобто, в межах гарантійного строку) сталося спрацювання теплового захисту компресору та відключення пускателя ПВИ-125, в результаті чого установка вийшла з ладу. Для участі в обстеженні установки компресорної з метою визначення причин виходу її з ладу, у відповідності до п.2.4. Договору, ВАТ «Павлоградвугілля»був викликаний представник постачальника продукції - ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш».

26.08.2010 року комісією, до складу якої увійшли представники ВАТ «Павлоградвугілля»та ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш», проведено обстеження установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5/7 зав. №1153, якою було встановлено, що вихід з ладу установки компресорної стався по причині заклинювання винтового блоку СР 90О зав.№33792; спрацювання теплового датчику компресора ДТР- 212; спрацювання теплових датчиків електродвигуна ДТР-212.

За результатами даного обстеження 26.08.2010 року комісію було складено акт, в якому зазначено, що комісія дійшла висновку, що для визначення причини заклинювання винтового блоку СР 90G зав.№33792 та виходу з ладу установки, винтовий блок необхідно розібрати в умовах заводу. У разі визнання випадку гарантійним, ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» зобов'язується за свій рахунок відновити працездатність компресорної установки.

Також, 17.09.2010р. комісією, до складу якої увійшли представники ВАТ «Павлоградвугілля»та ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш», на підприємстві постачальника було проведено повторне обстеження установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5/7 зав. №1153, за результатами якого комісією було зроблено висновок про те, що «прихват»винтів КБ виник в результаті: недостатньої кількості масла на охолодження та змазку вузлів блоку та ВАТ «Павлоградвугілля»при експлуатації установки було допущено порушення вимог Керівництва по експлуатації установки - п.3.2.1, п.2.3.9.

Враховуючи зазначене, постачальник стверджує, що вихід з ладу компресорної установки стався з вини експлуатуючої організації ПСП ВАТ «Павлоградвугілля»«Шахта Степова», а тому ремонт установки з заміною фільтрів та заправкою маслом, проведення стендових випробувань в умовах заводу повинно виконати ВАТ «Павлоградвугілля»за свій рахунок. Проте, з такими висновками комісії представники ВАТ «Павлоградвугілля»не погодилися та підписали акт від 17.09.2010 року з особовою думкою.

Крім того, заперечуючи проти вимог позивача, ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»наполягає на тому, що пломби на датчику тиску відсутні, а пломба, яка там є, невідомого походження, тобто - ВСП ВАТ «Павлоградвугілля»«Шахта «Степова»порушувало вимоги керівництва по експлуатації установки.

З такими твердженнями відповідача також не погоджується і колегія суддів апеляційного суду, враховуючи наступні факти.

Як зазначено вище, 26.08.2010 року між сторонами даних правовідносин було складено акт за результатами обстеження установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. №1153, тобто і уповноваженим представником ВАТ «Павлоградвугілля», і представником ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш», повноваження якого належним чином підтверджені довіреністю постачальника. В акті відображено, що заводська пломба не порушена; компресорна установка експлуатувалась у відповідності до Керівництва по експлуатації установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. №1153, заміна масла та масляних фільтрів виконана згідно формуляру на компресорну установку. При розбиранні установки комісією було виявлено, що термовимикачі, встановлені на трубі нагнітання та кришці масловідділювача, знаходяться в справному стані; датчики ДТР електродвигуна 23ДКОФ 250 також справні; опір ізоляції обмотки статору електродвигуна більше 200мом, що відповідає ТУ та ГОСТ; слідів перегріву на поверхні винтів КБ не виявлено.

Як правомірно стверджує позивач, та не спростовано відповідачем, ці дані свідчать про достатню наявність масла на охолодження та змазування вузлів блоку, що не могло спричинити «прихват»винтів КБ. Наявність достатньої кількості масла має суттєве значення для визначення причин виходу з ладу установки компресорної.

По зазначеним підставам висновки комісії, відображені в акті від 17.09.2010р., не відповідають дійсним обставинам та суперечать відомостям, вказаним в попередньому акті обстеження від 26.08.2010р. Разом з цим, при складанні даного акту відповідачем було залучено до роботи комісії по обстеженню компресорної установки заступника голови правління з економіки та юрисконсульта, які ні по роду роботи, ні за освітою, ні за досвідом трудової діяльності не можуть вважатися компетентними особами з питань визначення якості та комплектності продукції. У зв'язку з цим, акт обстеження установки від 17.09.2010р., складений за участю не компетентних осіб підприємства відповідача, не відповідає вимогам Інструкції П-7, а тому є суперечливим по відношенню до попереднього акту і, як наслідок, не може бути належним доказом у справі.

Вимоги до договору поставки і обовязки сторін унормовані параграфом 2 глави 54 Цивільного кодексу України. Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець, постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з пунктом 2.2 Договору поставки сторони домовились щодо здійснення прийомки продукції за якістю у відповідності до Інструкції "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держабітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7. За Інструкцією при виявленні якісних недоліків поставленої продукції у п'ятиденний термін з моменту виявлення якісних недоліків продукції складається відповідний двосторонній акт, в якому зазначаються причини виникнення дефектів і винна сторона.

Відповідно до приписів статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (ч. 2 ст. 268 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Пунктом 2.6 Договору передбачається, що у разі виходу з ладу продукції з вини постачальника, виявлення прихованих дефектів на протязі гарантійного строку, покупець повідомляє про це в письмовому вигляді постачальника, постачальник, в свою чергу, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення за свій рахунок повинен усунути виявлені дефекти. У разі неможливості усунути виявленні дефекти продукції, постачальник проводить заміну неякісної продукції на протязі зазначеного строку на аналогічну якісну за свій рахунок або виконує усунення виявлених дефектів шляхом ремонту, або замінює її новою доброякісною продукцією на протязі 14 днів з моменту письмового звернення покупця.

18.10.2010р. на адресу ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»ВАТ «Павлоградвугілля»направило письмове повідомлення про проведення гарантійного ремонту установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. №1153.

Повідомлення від 18.10.10р. постачальником було отримано 21.10.2010 року, а тому, у відповідності до п.2.6 Договору обов'язок постачальника по гарантійному ремонту компресорної установки виникає протягом 14 днів з моменту отримання повідомлення, тобто - з 22.10.2010 року

На підставі цього, ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»повинно було виконати ремонт установки не пізніше 04.11.2010р.

Але до цього часу відповідач свої зобов'язання по Договору не виконав. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. При цьому, як регламентовано у частині 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Крім того, відповідно до змісту частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з вищевикладеного, постачальник прострочив виконання обов'язку по ремонту продукції у строк, передбачений Договором, а тому вважається боржником, який прострочив виконання.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. У разі невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе по Договору зобов'язань, Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Згідно з частиною 2 статті 551 цього Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) , яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 5.4. Договору передбачає, що у разі невиконання або прострочки виконання постачальником прийнятих на себе зобов'язань у відповідності до п.2.6 цього Договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості не відремонтованої продукції.

На підставі вищенаведеного, за не виконання обов'язку з ремонту продукції у строк, передбачений п.2.6 Договору, постачальнику нарахована неустойка у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості неякісного товару - установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7. Вартість однієї установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 згідно специфікації до Договору від 10.03.2010рю. складає 143 610,00 грн.

А тому, ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»нараховано штраф 5% в сумі 7181,00 грн.

09.11.2010р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія про сплату штрафу в сумі 7181,00 грн. та виконання гарантійного ремонту установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. №1153.

02.12.2010 року ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»у відповіді на претензію зазначило, що підприємство відповідача відновило працездатність установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. №1153, але без використання витратних матеріалів (фільтрів та мастила), вартість яких позивач повинен оплатити за виставленим рахунком.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту виникнення несправності установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. №1153 саме з вини покупця - позивача, не надано доказів того, що розпломбування (зміна пломби) було здійснене саме позивачем (не зважаючи на те, що в акті від 26.08.2010р. було погоджено сторонами, що заводська пломба не порушена), також, враховуючи транспортування установки на підприємство виробника відповідачем. Більше того, у відповіді на претензію сам відповідач визнав випадок виходу з ладу компресорної установки гарантійним. На підставі чого, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 7181,00 грн. є правомірною.

Натомість, в частині позовної вимоги ВАТ "Павлоградвугілля" про зобовязання відповідача виконати за свій рахунок гарантійний ремонт установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. № 1153 провадження має бути припиненим на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки, як було зазначено вище, у відповіді від 02.12.2010 року на претензію ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» поставщик повідомив, що підприємство відповідача відновило працездатність установки компресорної винтової пересувної УКВШ 5\7 зав. №1153, тобто предмет спору в цій частині вимог відсутній.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження своєї позиції, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи останнього, викладені ним як у запереченнях на позовну заяву, так і у запереченнях на апеляційну скаргу, не спростовують доводів позивача та наданих ним доказів на підтвердження своїх вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 7181,00 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-1 ст. 80, ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.03.11 у справі № 5021/91/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче АТ ВНДІкомпресормаш" (40020, м.Суми, пр. Курський, 6 12; рахунок №26007001201 в СФ АБ «Брокбізнесбанк»м. Суми МФО - 337922 код 00220434) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (51400, м.Павлоград Дніпропетровської області, вул. Леніна, 76 ; Рахунок 26006039733200 в АТ «УкрСіббанк»м.Харків МФО 351005 код 00178353) штраф у сумі 7181,00 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу..

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

Суддя Т. В. Гончар

Суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови підписано 10.06.2011 р.