Постанова № 16463435, 14.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

14.06.11 Справа № 5008/226/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіЗварич О.В.

суддівЮрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі ПП ОСОБА_1) б/н від 10.05.2011р. (вх. № 336 від 16.05.2011р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011р.

у справі № 5008/226/2011

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1), смт. Міжгіря

до відповідача: Воловецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області (надалі Воловецький РВУМВСУ у Закарпатській області), смт. Воловець

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області (надалі Підрозділ примусового виконання рішень ВДВСГУЮ у Закарпатській області), м. Ужгород

Управління державного казначейства у Воловецькому районі Головного управління державного казначейства України у Закарпатській області (надалі УДК у Воловецькому районі ГУДКУ у Закарпатській області), смт. Воловець

простягнення 46352,22 грн. інфляційних втрат та 8370,00 грн. 3 % річних,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 16.02.2011р.);

від відповідача: не зявився;

від третьої особи-1: не зявився;

від третьої особи-2: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011р. у справі №5008/226/2011 (суддя Мокану В.В.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Воловецького РВУМВСУ у Закарпатській області суму 8600,86 грн., в т.ч. 7285,78 грн. інфляційних нарахувань та 1315,08 грн. 3 % річних, а також 101,71 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита і 43,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 625 ЦК України надає право кредитору нараховувати інфляційні збитки та 3 % річних тільки на суму боргу, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на відсотки за несвоєчасне виконання зобовязань діючим законодавством не передбачено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального права, а також з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на суму 78387,95 грн. та пропорційного стягнення суми сплаченого державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зокрема, зазначає, що проценти за користування товарним кредитом є за своєю природою саме грошовим зобовязанням, відтак на дані правовідносини поширюється дія положень ст. 625 ЦК України.

Відповідач та треті особи не виконали вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 23.05.2011р., не надали письмових, документально обґрунтованих відзивів на апеляційну скаргу та не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 23.05.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011р. у справі №5008/226/2011 з огляду на наступне:

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.2007р. у справі № 9/190, між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та Воловецький РВУМВСУ у Закарпатській області (споживач) 02 січня 2005 року укладено договір про поставку нафтопродуктів.

За умовами даного договору постачальник зобовязався здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт споживача згідно з відомостями на автозаправній станції, а відповідач приймати та оплачувати вартість нафтопродуктів на умовах і протягом дії даного договору. Ціни на нафтопродукти і загальна вартість визначаються сторонами у товарно транспортних накладних (п.1 договору).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за даним договором і здійснив поставку відповідачеві нафтопродуктів згідно довіреностей серії ЯИК № 769020 від 31 серпня 2005 р. та серії ЯИК № 769011 від 31 березня 2005 р.по накладних № 12 від 31.01.05 р., № 33 від 28.02.05 р., № 47 від 31.03.05 р., № 75 від 18.04.05 р., № 102 від 31.05.05 р., від 30.06.05 р., від 31.07.05 р., № 152 від 31.08.05 р.

Місцевим господарським судом у справі № 9/190 встановлено, що відповідач отримав від позивача нафтопродукти на загальну суму 14612,05 грн.

За умовами п. 3.1 договору від 02.01.2005 р. він зобовязався здійснювати розрахунок за отримані нафтопродукти в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 5 днів з моменту придбання.

Однак, відповідач в порушення умов договору та ч.1 ст.193 ГК України грошове зобовязання по оплаті придбаних нафтопродуктів не виконав.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.12.2007 року у справі № 9/190 задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та стягнуто з Воловецького РВУМВСУ у Закарпатській області суму 93000,00 грн. (з них 14612,05 грн. основного боргу та 78387,95 грн. процентів за користування товарним кредитом) (а.с.7, 8).

17 грудня 2007 року господарським судом Закарпатської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду від 05.12.2007р. у справі №9/190 (а.с. 9).

В силу ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем вищевказаного рішення місцевого суду, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Воловецького РВУМВСУ у Закарпатській області суми 46352,22 грн. інфляційних втрат та 8370,00 грн. 3 % річних.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно зі ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області від 08.12.2008р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №9/190, виданого господарським судом Закарпатської області. Постановами цього ж підрозділу від 23.12.2009р. та від 30.09.2010р. даний наказ було повернуто стягувачу з тих підстав, що відповідно до листів УДК у Воловецькому районі кошторис боржника не містить відповідного коду класифікації, за яким можливо проведення стягнення.

За заявою позивача 20.01.2011р. органом ДВС в черговий раз було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу. Відомостей щодо закінчення виконавчого провадження сторонами не надано та судом не здобуто.

В силу положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.2007 року у справі №9/190 не виконане боржником, відтак зобовязання відповідача, яке виникло на підставі договору від 02.01.2005р. про поставку нафтопродуктів, не припинилося.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведених приписів ЦК України, колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання останнім свого зобовязання по сплаті заборгованості в сумі 14612,05 грн. за придбані та неоплачені нафтопродукти.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань на суму 78387,95 грн., яка являється процентами за користування товарним кредитом, судова колегія, як і місцевий суд, вважає цю вимогу необґрунтованою.

Як вбачається зі змісту ст. 625 ЦК України, дана правова норма надає право кредитору нараховувати інфляційні збитки та 3 % річних на суму невиконаного грошового зобовязання, нарахування інфляційних та 3 % річних на відсотки за несвоєчасне виконання зобовязань діючим законодавством не передбачено.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що місцевим господарським судом прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 8600,86 грн., в т.ч. 7285,78 грн. інфляційних нарахувань та 1315,08 грн. 3 % річних на основну суму боргу 14612,05 грн.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011р. у справі №5008/226/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.