Рішення № 16463194, 16.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2011 Справа № 5024/677/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія", м. Таврійськ Херсонської області,

до приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97", м. Херсон,

про стягнення 46612 грн. 22 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, заступник директора з охорони праці, дов. № 21 від 17.05.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2., юрисконсульт, дов. № 7 від 30.05.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" (відповідач) про стягнення 59398 грн. 82 коп. заборгованості за договором поставки № 110 від 01.01.2008р.

02.06.2011р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову, якою крім основної заборгованості, розмір якої зменшено, заявлені до стягнення втрати від інфляції та 3% річних, а саме: 45302 грн. 85 коп. заборгованості, 1131 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 177 грн. 44 грн. - 3% річних (а.с. 45). Судом заява позивача прийнята до розгляду, визначена нова ціна позову. Судом задоволене клопотання позивача про заміну первісного відповідача ТОВ "Херсонський оптовий торговий дім-97" на належного ПАТ "Херсонський оптовий торговий дім-97".

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, обгрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст. 525, 526, 548, 612, 625 ЦК України, договірних зобовязань.

Відповідач у відзиві визнає позовні вимоги частково, заперечуючи проти здійснення позивачем поставки товарів відповідно до умов договору поставки № 110 від 01.01.2008р. (а.с. 54).

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 17.05.2011 р. та 02.06.2011 р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних документів, необхідністю надання додаткових доказів. Справу розглянуто понад двохмісячний строк, який продовжено ухвалою суду від 16.06.2011 р. відповідно до ст. 69 ГПК України за заявою позивача (а.с. 62). В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, розяснено процедуру його оскарження, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд:

в с т а н о в и в:

01 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія" (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Херсонський оптовий торговий дім-97" (покупець) був укладений договір поставки № 110, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар партіями згідно замовлень покупця, які є невід'ємною частиною договору. Замовлення виставляються на підставі затвердженої сторонами специфікації.

Ціна товару визначається на момент надіслання замовлення покупцем постачальнику у відповідності з узгодженим сторонами прайс-листом (п. 2.1).

Розділом 6 договору передбачено умови та порядок розрахунків сторін, зокрема, покупець здійснює оплату за товар з відстрочкою платежу, зазначених в додатках (п. 6.1). Накладна виставляється постачальником на підставі цін, діючих на момент направлення замовлення покупцем постачальнику. Кожен рахунок-фактура повинен містити номер замовлення, на підставі якого виставляється (п. 6.2). Розрахунок сторін здійснюється у безготівковій формі. датою оплати вважається списання грошових коштів з розрахункового рахунку платника (п. 6.3). Постачальник не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, або не пізніше 7 днів з моменту отримання вимоги покупця зобов'язаний направити покупцю підписаний акт звірки розрахунків та при необхідності приймати участь в звірці розрахунків (п. 6.3).

В додатку №1 до договору встановлено строк оплати поставленої продукції - 7 днів.

Відповідно до умов договору поставки, позивач свої зобов'язання виконав належним чином (п. 1.1 договору), передавши в період з 14.01.2011 р. по 05.03.2011 р. товар на загальну суму 58088грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 35-43, 16-21); довіреністю № 4 від 25.01.2011 р. (а.с. 15). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних, довіреностю та зобовязаний був розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково - в сумі 12786 грн. 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 3786 від 27.04.11 р. та № 4691 від 25.05.2011р. (а.с. 60-61); актом звірки розрахунків сторін (а.с. 34).

За відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в сумі 45302грн. 85 коп.

Позивачем на адресу відповідача 22.03.2011 року за вих. № 40 надіслано претензію з вимогою погасити заборгованість за поставлену продукцію (а.с. 33). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" 45302 грн. 85 коп. заборгованості за договором поставки, 1131грн. 93 коп. інфляційних втрат та 177 грн. 44 коп. 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленої продукції виконані не в повному обсязі, сума простроченої заборгованості за договором поставки товару складає 45302 грн. 20 коп.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, суд, перевіривши розрахунок суми основного боргу, здійснений позивачем, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі - 45302 грн. 20 коп. Основний борг в сумі 00 грн. 65коп. заявлений позивачем до стягнення безпідставно.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1131 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 177 грн. 44 коп. 3% річних.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобовязання по оплаті боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, суд задовольняє ці вимоги в сумі 173грн. 32 коп. 3% річних та 834грн. 27коп. інфляційних втрат. 3% річних в сумі 4 грн. 12 коп. та інфляційні втрати в сумі 297грн. 66 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Посилання відповідача на здійснення поставки продукції за межами договору №110 від 01.01.2008р. судом до уваги не беруться, оскільки відповідачем не доведено обставин розірвання, припинення дії договору чи визнання його недійсним судом. Відсутність в накладних посилання на договір на підставі якого здійснюється поставка продукції не спростовує тверджень позивача про існування між сторонами договірних зобовязань, врегульованих умовами договору поставки №110 від 01.01.2008р.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України зі сплати державного мита та витрати зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до суми задоволених позовних вимог відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97", ідентифікаційний код - 24121211, адреса: кв. 88, буд. 86, вул. Ілліча, м. Херсон, р/рахунок - № 260030131511 в ЗАТ "Банк НРБ", МФО - 320627 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія", ідентифікаційний код - 31278091, адреса: буд. 4-б, вул. Промислова, м. Таврійськ Херсонської області, р/рахунок - № 26002118835 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Нова Каховка, МФО - 380805, 45302 грн. 20 коп. основного боргу, 834 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 173 грн. 32 коп. 3% річних, 462 грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 00 грн. 65 коп. основного боргу, 297 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 4 грн. 12 коп. 3 % річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 20.06.2011 р.