Рішення № 16462680, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа № 5015/2388/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

При секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Малого приватного підприємства «ГРО», м. Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів,

про стягнення заборгованості в розмірі 1413 грн. 02 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Гарбузюк Р.О. - директор,

Від відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Малого приватного підприємства «ГРО», м. Львів, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів, про стягнення заборгованості в розмірі 1413 грн. 02 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.05.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: Позивач 17.05.2011 року рекомендованою поштою № 79014 0587882 0, Відповідач 10.05.2011 р. рекомендованою поштою № 79039 0265083 6, (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 19.05.2011 року відкладене на 31.05.2011 року з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду

31.05.2011 року судове засідання відкладено на 14.06.2011 року.

В судове засідання 14.06.2011 року представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання зявився, подав клопотання, зареєстроване канцелярією суду за вх. № 13394/11, у якому просить суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ВАТ «Вінницягаз», подав відзив на позовну заяву, зареєстрований канцелярією суду за вх. № 13395/11, у якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи та заслухавши думку сторін з приводу заявленого клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залучення третьої особи, слід відхилити, як необґрунтоване та не мотивоване без належних доказів та обставин на яких би ґрунтувалась дана заява про залучення третьої особи.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач Мале приватне підприємство «ГРО» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13797945, знаходиться за адресою: 79014, Львівська область, м. Львів, вул. На Викопах, буд. 10, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 762163, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АЕ № 696547 та Довідкою Львівського обласного управління статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1611 (докази в матеріалах справи).

Відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 03349039, знаходиться за адресою: 79039, Львівська область, м. Львів, вул. Золота, буд. 42, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії ААА № 384999 (докази в матеріалах справи).

Між позивачем Малим приватним підприємством «ГРО»(споживач за договором) та відповідачем Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(постачальник за договором) 25 грудня 2009 року укладено письмовий договір з постачання природного газу № Г-094 (надалі - договір).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що предметом договору є постачання постачальником природного газу споживачу та здійснення споживачем оплати згідно умов договору.

Кількість та якість газу визначена в розділі 2 договору.

Умови надання послуг визначені в розділі 3 договору.

Так, пунктом 3.2.4. договору передбачено обовязок постачальника щомісячно спільно з споживачем оформляти Акти приймання-передачі газу.

Ціна газу встановлена в розділі 4 договору.

Так, пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна газу за договором узгоджується шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору та залежить від ресурсу, з якого газ отримується. Ціна газу розраховується на підставі: тарифу на газ, офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним Банком України на дату укладення додаткової угоди, тарифів постачання та транспортування газу, а також повинна включати всі податки та обовязкові платежі, встановлені чинним законодавством України та є звичайною.

В пункті 5.1. договору вказано, що оплата за надання послуг здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника 100 відсотків від запланованого обсягу надання послуг до 25 числа місяця, який передує звітному з розрахунку останньої діючої ціни газу.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідальність сторін договору визначена в розділі 6 договору.

На виконання умов договору, відповідач надавав позивачу послуги з транспортування газу своїми мережами і поставляв природний газ.

Рахунком від 22.12.2010 року за споживання 439 м3 природного газу відповідач виставив до оплати позивачу суму в розмірі 1502 грн. 51 коп.

Актом приймання-передачі природного газу від 30.12.2010 року відповідач передав, а позивач прийняв 111 м3 природного газу.

Таким чином обсяг фактично поставленого газу був меншим від обсягу, який зазначений в рахунку і за який відповідач виставив позивачу рахунок до оплати.

З метою усунення розбіжностей у розрахунках фактично спожитого природного газу позивач направив на адресу відповідача Акт звірки розрахунків станом на 01.01.2011 року, який відповідачем залишено без відповіді.

27.12.2010 року позивач направив на адресу відповідача лист, у якому наводив можливі причин виникнення розбіжностей між сторонами в обчисленні фактично спожитого природного газу, який відповідачем залишено без відповіді.

15.03.2011 року листом № 33 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням погодити раніше направлений Акт звірки розрахунків, який відповідачем залишено без відповіді.

Позивачем 11.04.2011 року направлено відповідачу лист № 41, у якому він просив відповідача у семиденний строк повернути сплачені згідно п. 5.1. договору кошти за поставку газу в розмірі 1413 грн. 02 коп.

Відповідач листом від 20.04.2010 року вих. № 03-5062 надіслав позивачу Акти звірки розрахунків станом на 01.01.2010 року, 01.01.2011 року, 01.04.2011 року, у якому вказав, що станом на початок 2010 року на рахунку позивача була переплата в сумі 1416 грн. 80 коп. Протягом 2010 року на рахунок поступили кошти за спожитий газ в розмірі 2018 грн. 69 коп. В період з жовтня 2010 року по січень 2011 року включно спожито 1017 м3 природного газу. Станом на 01.04.2011 року сальдо рахунку становило: кредит 358 грн. 32 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1413 грн. 02 коп. і станом на час розгляду справи у суді доказів її погашення сторонами не подано.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з договору від 25.12.2009 року № Г-094, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1413 грн. 02 коп.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити повністю.

2.Стягнути з боржника: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(79039, Львівська область, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; код ЄДРПОУ 03349039) на користь стягувача: Малого приватного підприємства «ГРО»(79014, Львівська область, м. Львів, вул. На Викопах, буд. 10; код ЄДРПОУ 13797945) 1 413 грн. 02 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Козак І.Б.

14.06.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення складена, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.