Рішення № 16462672, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11                                                                                           Справа № 5015/1423/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної Академії Наук України, м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс Д», м. Львів,

Про стягнення 14 905 грн. 45 коп. суми орендної плати за 2010 рік, 10227 грн. 64 коп. витрат на оплату комунальних платежів, утримання будинку та прилеглої території, 1089 грн. 12 коп. відшкодування податку за землю, 456 грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 978 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 1568 грн. 37 коп. пені, 298 грн. 11 коп. штрафу та судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився,

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної Академії Наук України, м. Дніпропетровськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс Д», м. Львів, про стягнення 14 905 грн. 45 коп. суми орендної плати за 2010 рік, 10227 грн. 64 коп. витрат на оплату комунальних платежів, утримання будинку та прилеглої території, 1089 грн. 12 коп. відшкодування податку за землю, 456 грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 978 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 1568 грн. 37 коп. пені, 298 грн. 11 коп. штрафу та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011 року порушено провадження у справі № 5005/2131/2011 та розгляд справи призначено на 10.03.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

В судовому засіданні 10.03.2011 року судом встановлено, що відповідач, до подання позивачем позову до суду, змінив місцезнаходження і станом на 04.02.2011 року знаходився за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 367.

10.03.2011 року у відповідності до статті 17 ГПК України Господарський суд Дніпропетровської області надіслав матеріали справи № 5005/2131/2011 до Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

17.03.2011 року Господарським судом Львівської області справі № 5005/2131/2011 присвоєно № 5015/1423/11 та призначено головуючим суддею по справі Гриців В.М.

21.03.2011 року суддя Гриців В.М. прийняла справу і призначила її до розгляду на 14.04.2011 року.

Судове засідання 14.04.2011 року відкладено на 12.05.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 21.04.2011 року № 3287-VI суддю Гриців В.М. обрано суддею Львівського апеляційного господарського суду.

27.04.11 року по справі № 5015/1423/11 призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого дану справу передано для розгляду по суті судді Козак І.Б.

Ухвалою від 12.05.2011 року суддя Козак І.Б. прийняла справу і відклала її розгляд на 30.05.2011 року.

25.05.2011 року позивачем подано клопотання, зареєстроване канцелярією суду за вх. № 11827/11, у якому просить розглянути справу за відсутності представника позивача і вказує на те, що станом на момент подання клопотання борг відповідачем не погашено.

Судове засідання 30.05.2011 року відкладено на 14.06.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 14.06.2011 року представник позивача не з’явився.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної Академії Наук України є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00190294, знаходиться за адресою: 49050, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пл. Академіка Стародубова, буд. 1, що підтверджується Довідкою Дніпропетровського обласного управління статистики № 7510 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії № 240 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс Д»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34986401, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 367, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЕ № 826049 (докази в матеріалах справи).

Між Інститутом чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної Академії Наук України (надалі –позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс Д»(надалі –відповідач, орендар) 27.02.2009 року укладено договір оренди № 36К/09 (надалі - договір).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписаний повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (неосновними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом –ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об’єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об’єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб’єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 51.1 м2 за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пл. Академіка Стародубова, буд. 1 на першому поверсі будівлі ЗЛК (кімната 116), що перебуває на балансі Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України, вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 18.09.2008 року і станом на 01.09.2008 року становить 121290 грн. 96 коп. (надалі –об’єкт оренди).

Умови передачі орендованого майна орендарю сторони визначили в статті 2 договору.

Орендну плату та порядок її нарахування сторони визначили в статті 3 договору.

Так, пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного та комунального майна», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 року № 786 з подальшими змінами і доповненнями та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без урахування податку на додану вартість за перший місяць оренди –березень 2009 року - 34 грн. 00 коп. за 1 м 2 орендованої площі, а за всю площу 1737 грн. 40 коп. та ПДВ 347 грн. 48 коп., а всього 2084 грн.88 коп.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахунках орендодавця відшкодування комунальних послуг, податку за землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території та інші витрати, які випливають з умов договору.

Згідно пункту 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування об’єктом оренди щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування суми орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі припинення договору орендар сплачує орендну плату до моменту повернення майна за Актом приймання-передачі включно.

Права та обов’язки сторін визначені в статтях 5, 6, 7 та 8 договору.

Відповідальність та вирішення спорів за договором визначені в статті 9 договору.

Так, пунктом 9.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з пунктами 3.6. та 3. 7. договору.

Пунктом 10.1. договору визначено, що договір укладено строком на один рік з 01 березня 2009 року до 31 грудня 2009 року включно.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав нежитлові приміщення загальною площею 51.1 м2 за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пл. Академіка Стародубова, буд. 1 на першому поверсі будівлі ЗЛК (кімната 116).

Відповідач протягом строку дії договору належним чином виконував свої зобов’язання за договором, що підтверджується Актом звірки розрахунків від 26.01.2011 року, підписаним повноважними представниками сторін.

24.12.2009 року сторони договору уклали Додаткову угоду № 3 до договору, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2010 року.

Протягом 2010 року відповідач своїх зобов’язань за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати орендної плати в розмірі 14905 грн. 45 коп., з оплати комунальних платежів та витрат на утримання будинку та прилеглої території в розмірі 10227 грн. 64 коп., з оплати земельного податку в розмірі 1089 грн. 12 коп. (докази та розрахунки в матеріалах справи).

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов’язання виникло в силу укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2010 року № 36К/09 та Додаткової угоди № 3 від 24.12.2009 р. до даного договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

22.11.2010 року, з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача Вимогу про оплату, в які просив відповідача погасити 23670 грн. 40 коп. суми основної заборгованості за договором, 473 грн. 40 коп. штрафу, 772 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1951 грн. 53 коп. пені, 336 грн. 79 коп. трьох відсотків річних (загальна сума –27204 грн. 89 коп.).

Відповіді на Лист від відповідача не надійшло.

Таким чином, станом на час розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за договором становить 14 905 грн. 45 коп., з витрат на оплату комунальних платежів, утримання будинку та прилеглої території - 10227 грн. 64 коп., з відшкодування податку за землю - 1089 грн. 12 коп.

Доказів її погашення сторонами суду не подано.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частино 2 цієї статті передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день оплати, включно з днем оплати платежу.

Пунктом 3.7. договором визначено, що уразі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 2 відсотки від суми заборгованості.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 456 грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 978 грн. 21 коп. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, 1568 грн. 37 коп. пені, нарахованої відповідно до пункту 3.6. договору та 298 грн. 11 коп. штрафу, нарахованого відповідно до пункту 3.7. договору (розрахунки в матеріалах справи).

Суд, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс Д»(79000, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 367; код ЄДРПОУ 34986401) на користь стягувача: Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної Академії Наук України (49050, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пл. Академіка Стародубова, буд. 1; код ЄДРПОУ 00190294) 14 905 грн. 45 коп. - суми основного боргу, 10227 грн. 64 коп. - витрат на оплату комунальних платежів, утримання будинку та прилеглої території, 1089 грн. 12 коп. - відшкодування податку за землю, 456 грн. 06 коп. - трьох відсотків річних, 978 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 1568 грн. 37 коп. –пені, 298 грн. 11 коп. - штрафу, 295 грн. 23 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                    Суддя                                                                       Козак І.Б.

14.06.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення складена, оформлена і підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України –після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.