Рішення № 16462661, 16.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.11 Справа№ 5015/2817/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Кміть М.Б..,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Приватного підприємства «Мокоша» (юридична адреса: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170 (поштова адреса: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52),

До відповідача: Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр Шкло»(81051, смт. Шкло, вул. Курортна, 1, Яворівського району, Львівської області),

Про стягнення 15 974,57 грн. основного боргу, 862,60 грн. інфляційних втрат, 700,25 грн. 10% річних, 1 085,39 грн. пені та стягнення судових витрат: 186,22 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 п/к (довіреність №20 від 12.05.2011 р.),

Від відповідача: ОСОБА_2 п/к (доручення від 15.06.2011р.).

Представникам розяснено права та обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом ПП «Мокоша»(м. Львів) до ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»(смт. Шкло) про стягнення 862,60 грн. інфляційних витрат та стягнення судових витрат: 186,22 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2011 року порушено провадження у справі та судовий розгляд справи призначено на 07.06.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені: Позивач 04.06.2011 р., Відповідач 01.06.2011 р. рекомендованою поштою, відповідно №№ 7901406011251, 7901406011260 (докази оригінали поштівок - в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 07.06.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.06.2011 р.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію Господарського суду Львівської області подав клопотання про уточнення позовних вимог від 15.06.2011 р.(вх. 13670/11 від 16.06.2011 р.) з урахуванням сплати боргу відповідачем в сумі 15974,57 грн. платіжним дорученням № 220 від 06.06.2011р., просить в цій частині припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача на свою користь 1085,39 грн. пені та 700,25 грн. 10% річних, просить в цій частині прийняти відмову від позову і провадження в цій частині припинити, стягнути з відповідача на свою користь 862,60 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, докази про те, що платіжним дорученням № 220 від 06.06.2011р. борг в сумі 15974,57 грн. погашено повністю, просить клопотання позивача в частині припинення провадження задовільнити, пояснив, що заборгованість виникла через важке фінансове становище, що підприємство відновило свою роботу лише з 15.05.2011р.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Між позивачем та відповідачем 01.11.2000р. був укладений договір № 75 (далі за текстом - Договір), відповідно до якого позивач (Постачальник за договором) зобов'язався постачати і передавати у власність відповідачу (Покупцю - за договором) продукти харчування та напої (Товар), а покупець зобов»язувався приймати і своєчасно оплачувати цей товар (п. 1.1. Договору).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписаний представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає ст. 207 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. Договору постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця продукти харчування та напої (Товар), а покупець зобов»язувався приймати і своєчасно оплачувати цей товар (п. 1.1. Договору).

Умови поставки товару, порядок його приймання та розрахунки сторони визначили у розділі 2 Договору.

Так, п. 2.6. Договору передбачено, що покупець зобов»язаний розрахуватися з постачальником за кожну поставлену партію товару згідно накладних в безготівковому порядку на умовах: 1) 100% попередньої оплати; 2) оплата протягом 7 днів з дня поставки товару; 3) 50% попередньої оплати, 50% не пізніше 7 календарних днів від дати отримання товару.

Упаковка, умови зберігання визначена у розділі 3 Договору, відповідальність сторін у розділі 4 Договору.

Відповідно до підпункту «а»п. 4.2. Договору Покупець за несвоєчасну оплату отриманого товару зобов»язаний сплатити нарахування на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України. Річні від простроченої суми у розмірі 10%; а згідно підпункту «б»п. 4.2. Договору - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати отриманого товару.

На виконання зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар, прийняття якого підтверджується підписом відповідальної особи та печаткою Покупця на видаткових накладних, на суму 15974,57 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: РН-0001153 від 12.11.2010р., № РН-0001214 від 19.11.2010р., РН-0001276 від 26.11.2010р., які підписані зі сторони позивача особою, яка відпустила товар та зі сторони відповідача особою, яка отримала товар. Підписи повноважних представників позивача та відповідача на вищевказаних накладних засвідчені печатками сторін за договором поставки (оригінали оглянуто в судовому засіданні копії знаходяться в матеріалах справи).

Позивач з метою досудового врегулювання спору направив 24.02.2011р. відповідачу претензію з вимогою погасити борг до 05.03.2011р.

Відповідач у відповіді на претензію № 166 від 04.03.11р. визнав суму боргу та просив відтермінувати оплату боргу до 15.04.2011р.

Однак станом на 15.04.2011р. відповідач своїх зобов»язань не виконав, заборгованості не погасив.

Станом на час подання позову (24.05.2011р.) заборгованість відповідача перед позивачем складала 15 974,57 грн.

Статтями 173, 175 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що ставляться до змісту зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо не почав виконувати зобов'язання, або не виконав його в строк, що передбачений договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач основний борг погасив повністю лише в процесі розгляду справи господарським судом Львівської області - 06.06.2011р. платіжним дорученням № 220 (докази в матеріалах справи).

Враховуючи наведене, клопотання позивача про припинення провадження в цій частині підлягає до задоволення, у зв»язку із погашенням відповідачем боргу повністю, провадження у справі про стягнення 15 974,57 грн. боргу належить припинити за відсутністю предмету спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивач у позові також просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1085,39 грн.

Згідно клопотання від 16.06.2011р. (вх. № 13670/11) позивач в цій частині відмовився від позову, просить прийняти відмову і припинити провадження у справі щодо стягнення пені.

Разом з тим, позивач у позові просив стягнути з відповідача на свою користь 862,60 грн. інфляційних втрат та 10% річних в сумі 700,25 грн., які нараховано відповідно до підпункту «а»п. 4.2. Договору та ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно клопотання від 16.06.2011р. (вх. № 13670/11) позивач в цій частині відмовився від позову, просить прийняти відмову і припинити провадження у справі щодо стягнення 10% річних в сумі 770,25 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 862 грн. 60 коп. інфляційних втрат, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оглянувши та дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 862 грн. 60 коп. інфляційних втрат. Клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв»язку з його оплатою відповідачем, згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення пені та відсотків річних і в цій частині припинити провадження у справі, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати: державне мито, покласти на відповідача відповідно до частини другої статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача, незалежно від результатів вирішення спору, в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. ст. 471 , 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 43-47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, п.п. 1-1, 4 ст. 80, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити частково.

2.Стягнути з боржника: Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»(81051, смт. Шкло, вул. Курортна, 1, Яворівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 32673458) на користь стягувача: Приватного підприємства «Мокоша»(юридична адреса: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170 (поштова адреса: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52) 862 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 186 грн. 22 коп. державного мита та 236,00 грн. втрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу 15974 грн. 57 коп. у зв»язку з його оплатою відповідачем, згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України,

4. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення пені 1085 грн. 39 коп. та 700 грн. 25 коп. - відсотків річних і в цій частині припинити провадження у справі, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя