Рішення № 16462645, 17.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.06.11 Справа№ 25/64

Суддя господарського суду Львівської області В.М.Пазичев, розглянувши матеріали заяви про роз”яснення рішення суду від 07.06.11 року по справі №25/64

за позовом (заявник):Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Львів)

до відповідача1:Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс»(м.Моршин)

до відповідача 2:Малого приватного підприємства «Левант»(м.Стрий)

про:стягнення заборгованості за кредитним договором №010/08-3/3145 від 30.08.2007 року в сумі 912611,46 грн. Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак

Представники:

від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 05.11.2009 року

від відповідача 1:Не з”явився

від відповідача 2:Не з”явився Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Львів) до Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс»(м.Моршин) та Малого приватного підприємства «Левант»(м.Стрий) про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/08-3/3145 від 30.08.2007 року в сумі 912611,46 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.04.2009 року позов Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Львів) до Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс»(м.Моршин) та Малого приватного підприємства «Левант»(м.Стрий) про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/08-3/3145 від 30.08.2007 року в сумі 912611,46 грн. задоволено та зобов”язано стягнути із Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс»(82482, Львівська область, Стрийський район, м.Моршин, вул.Л.Українки, буд.1; код ЄДРПОУ 34119310, п/р 2600014452 у Львівській обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 3255700) і Малого приватного підприємства “Левант” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Зелена,31, код ЄДРПОУ 22414860, п/р 260063354 у Львівській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (79000, м.Львів, вул.Матейка,8; субкоррахунок №3901551 в «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) 912 611 (дев»ятсот дванадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 46 коп. боргу, 9 126 (дев»ять тисяч сто двадцять шість ) грн. 12 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

05.05.2011 року за вх.№9953/11 від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Львів) поступила заява про роз”яснення рішення суду, з вимогою внесення змін до резолютивної частини рішення щодо порядку стягнення суми заборгованості з ПП “Левант-Інвест-Сервіс” (солідарно чи пропорційно), а саме, що сума боргу підлягає до стягнення солідарно з обох відповідачів.

12.05.2011 року за вх.№10567/11 відповідачем 1 подано відзив на заяву про роз”яснення рішення суду, згідно якого просить суд у задоволенні заяви про роз”яснення рішення суду відмовити, оскільки при задоволенні вимоги заявника будуть внесені зміни по суті судового рішення, яке набрало законної сили, що суперечить вимогам ст.89 ГПК України.

Господарський суд Львівської області вказану заяву розглянув та 12.05.2011 року виніс ухвалу про роз”яснення судового рішення.

26.05.2011 року за вх.№12023/11 від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Львів) повторно поступила заява про роз”яснення рішення суду по справі №25/64. При цьому, в тій заяві зазначені ті ж підстави, обставини та вимоги, що й у заяві від 05.05.2011 року, по якій судом постановлено ухвалу від 12.05.2011 року.

27.05.2011 року за вих.№25/64/2/11 на адресу заявника направлено лист, в якому зазначено, що заява Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»від 26.05.2011 року за вх.№12023/11 про повторне роз”яснення судового рішення по справі №25/64 розгляду не підлягає.

07.06.2011 року за вх.№12866/11 від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської втретє поступила заява про роз”яснення рішення суду по справі №25/64. При цьому, в тій заяві зазначені ті ж підстави, обставини та вимоги, що й у заяві від 05.05.2011 року, по якій судом постановлено ухвалу від 12.05.2011 року.

Ухвалою від 08.06.2011 року порушено провадження у справі і призначено заяву до розгляду на 18.06.2011 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.06.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.06.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.06.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив.

Конституцією України (ст.19) встановлено обов”язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений Конституцією і законами України.

Згідно п.3 позовних вимог, що включені до позовної заяви від 30.03.2009 року вих.№02-06/15-2510, позивач вимагає постановити рішення, яким стягнути з Приватного підприємства “Левант-Інвест-Сервіс” (82482, Львівська область, Стрийський район, м.Моршин, вул.Л.Українки, буд.1, код ЄДРПОУ 34119310, п/р 2600014452 у Львівській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 3255700) і Малого приватного підприємства “Левант” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Зелена, буд.31, код ЄДРПОУ 22414860, п/р 260063354 у Львівській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Львівської оюласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (79000, м.Львів, вул.Матейка,8, субкоррахунок №3901551 в “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) заборгованість в сумі 912 611,46 грн., в тому числі, заборгованість за кредитом 857 601,80 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами 49892,35 грн., заборгованість по пені 5 117,31 грн.

Згідно п.4 позовних вимог, витрати по сплаті державного мита у розмірі 9 126,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. покласти на відповідачів.

Згідно п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотань про вихід за межі позовних вимог від осіб, що зазначені у п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, за час розгляду справи не надходило.

Виходячи з системного аналізу позовних вимог, можна припустити, що вони в рівній мірі стосуються обидвох відповідачів, оскільки розмежування ступеня відповідальності відповідачів не входить до позовних вимог, однак, дослідження мотивів саме формулювання позовних вимог виходить за межі компетенції суду, а тим більше щодо спонукання позивача до внесення до них будь-яких змін.

У мотивувальній частині рішення зазначено, що при прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов»язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору, відповідач 1 зобов”язується в строки, передбачені кредитним договором, забезпечити повернення позивачу одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків позивачу, викликаних неналежним виконанням цього договору.

Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору, незважаючи на інші положення договору, позивач має право вимагати дострокового виконання боргових зобов»язань в цілому у випадку невиконання відповідачем 1 своїх боргових зобов”язань за цим договором. При цьому, виконання боргових зобов»язань повинно бути проведено відповідачем 1 протягом 30 календарних днів з дати одержання ним відповідної вимоги.

Наведені позивачем докази свідчать, що умови кредитного договору щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами відповідачем 1 не виконуються.

Відповідно до п.4.1.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов»язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов»язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті, згідно цього договору.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов”язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до умов договору поруки, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов”язання перед позивачем (банком) відповідати по зобов»язанням відповідача 1 (боржника), які виникають з умов кредитного договору.

Згідно ч.1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Такі ж норми передбачені пунктами 2.1, 3.1 договору поруки.

Крім того, позивачем з поданням позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми в межах ціни позову, які належать відповідачам та знаходяться на рахунках у фінансово-кредитних установах України, а також заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії по відчуженню належних їм основних засобів та нерухомого майна, в порядку ст.ст.66,67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання рішення суду може бути утруднене або неможливе.

На час розгляду справи, відповідач 1 та відповідач 2 не подали докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представили, проти позовних вимог, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечили, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як докази сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №1958 від 27.03.2009 року на суму 9126,12 грн. про сплату державного мита, та №1959 від 27.03.2009 року на суму 188,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.

Згідно п.2 резолютивної частини рішення від 22.04.2009 року по справі №25/64 суд вирішив: Стягнути із Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс»(82482, Львівська область, Стрийський район, м.Моршин, вул.Л.Українки, буд.1; код ЄДРПОУ 34119310, п/р 2600014452 у Львівській обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 3255700) і Малого приватного підприємства “Левант” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Зелена,31, код ЄДРПОУ 22414860, п/р 260063354 у Львівській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (79000, м.Львів, вул.Матейка,8; субкоррахунок №3901551 в «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) 912 611 (дев»ятсот дванадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 46 коп. боргу, 9 126 (дев»ять тисяч сто двадцять шість ) грн. 12 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ст.89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз”яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою випраляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Отже, заявник у своїх заявах вимагає після того, як судове рішення набрало законної сили, всупереч вимогам ст.22 ГПК України, внести зміни до позовних вимог, а також спонукати суд до внесення змін до суті судового рішення, всупереч вимогам ст.89 ГПК України, а твердження заявника щодо внесення змін до позовних вимог під час судового розгляду справи не відповідає ні доказам, ні іншим матеріалам, долученим до справи у порядку, встановленному чинним законодавством України. Поява, після набрання законної сили судовим рішенням, додаткових вимог у позивача, які пов”язані з цим судовим рішенням, не позбавляє його права додатково звернутися до суду з позовною заявою у встановленному чинним законодавством України порядку.

Таким чином, вимоги заявника щодо внесення змін до позовних вимог, а також до суті судового рішення після набрання ним законної сили, не відповідає нормам чинного законодавства України, і може розцінюватися як спонукання суду до вчинення незаконних дій.

Тому, дотримуючись вимог ст.89 ГПК України, розглянувши заяву (вх.№9953/11 від 05.05.2011 року) Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(м.Львів) про роз”яснення рішення суду від 22.04.2009 року у справі №25/64, керуючись ст.ст. 86, 89 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Роз”яснити заявнику наступне:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2009 року у справі №25/64 задоволено п.п. 3, 4 позовних вимог, що були зазначені у позовній заяві ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, а саме,

згідно п.3 позовних вимог, що включені до позовної заяви від 30.03.2009 року вих.№02-06/15-2510, позивач вимагає постановити рішення, яким стягнути з Приватного підприємства “Левант-Інвест-Сервіс” (82482, Львівська область, Стрийський район, м.Моршин, вул.Л.Українки, буд.1, код ЄДРПОУ 34119310, п/р 2600014452 у Львівській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 3255700) і Малого приватного підприємства “Левант” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Зелена, буд.31, код ЄДРПОУ 22414860, п/р 260063354 у Львівській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Львівської оюласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (79000, м.Львів, вул.Матейка,8, субкоррахунок №3901551 в “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) заборгованість в сумі 912 611,46 грн., в тому числі, заборгованість за кредитом 857 601,80 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами 49892,35 грн., заборгованість по пені 5 117,31 грн.,

згідно п.4 позовних вимог, що включені до позовної заяви від 30.03.2009 року вих.№02-06/15-2510, позивач вимагає постановити рішення, згідно якого витрати по сплаті державного мита у розмірі 9 126,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. покласти на відповідачів.

Згідно п.2 резолютивної частини рішення від 22.04.2009 року по справі №25/64 суд вирішив: Стягнути із Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс»(82482, Львівська область, Стрийський район, м.Моршин, вул.Л.Українки, буд.1; код ЄДРПОУ 34119310, п/р 2600014452 у Львівській обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 3255700) і Малого приватного підприємства “Левант” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Зелена,31, код ЄДРПОУ 22414860, п/р 260063354 у Львівській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (79000, м.Львів, вул.Матейка,8; субкоррахунок №3901551 в «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) 912 611 (дев»ятсот дванадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 46 коп. боргу, 9 126 (дев»ять тисяч сто двадцять шість ) грн. 12 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотиви задоволення позову ВАТ “Райффайзен банк Аваль” до відповідача 1 - Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс», відповідача 2 - Малого приватного підприємства “Левант” зазначені в мотивувальній частині рішення від 22.04.2009 року по справі №25/64.

Суддя