Рішення № 16462588, 16.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.11 Справа № 5015/2131/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Стефанишина В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехніка”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМ-Пласт”, с. Старий Яр про стягнення 122380 грн. 47 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехніка”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМ-Пласт”, с. Старий Яр про стягнення 122380 грн. 47 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.04.2011 р. призначив справу до розгляду на 05.05.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 16.05.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 124125 грн. 00 коп., який останнім оплачено частково. У звязку з цим відповідачу було надіслано вимогу про оплату, яка залишена без розгляду та задоволення. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 98535 грн. 00 коп., а також пеню в розмірі 4138 грн. 47 коп. та штраф в розмірі 19707 грн. 00 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 18.04.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 16.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24 березня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехніка” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МПМ-Пласт” (відповідач) було укладено договір №ЛО-09.

За цим договором продавець (позивач) бере на себе зобовязання здійснити продаж та поставку товару, а покупець (відповідач) прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, що викладені в даному договорі та специфікаціях до нього.

Позивач 13 жовтня 2010 р. та 1 грудня 2010 р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 124125 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №ЛО/РН-1020 від 13.10.2010 р., №ЛО/РН-1325 від 01.12.2010 р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №58 від 13.10.2010 р., №65 від 01.12.2010 р. (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

У звязку з несплатою вартості товару, позивач 25 лютого 2011 р. надіслав відповідачу вимогу, в якій просив оплатити суму заборгованості в розмірі 98535 грн. 00 коп. на протязі 7 днів. Вказана вимога залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 98535 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобовязання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 10.5. договору №ЛО-09 від 24.03.2010 р., при порушенні терміну розрахунку покупець зобовязаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочки; та штраф одноразово у розмірі 20% від несплаченої суми, якщо строк прострочки перевищує 5 робочих днів.

З врахуванням цих положень, позивачем з 08.03.2010 р. за 21 день прострочки нараховано 4138 грн. 47 коп. пені з розрахунку 0,2% за кожний день прострочки, а також 19707 грн. 00 коп. штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено правильність розрахунків суми пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені повинен становити 850 грн. 37 коп. (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 98535 грн. 00 коп. основного боргу, 850 грн. 37 коп. пені, 19707 грн. 00 коп. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМ-Пласт”, с. Старий Яр, будинок 11, Яворівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32673437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехніка”, м. Львів, вул. Дніпровська, 13/12 (ідентифікаційний код 25230066) 98535 грн. 00 коп. основного боргу, 850 грн. 37 коп. пені, 19707 грн. 00 коп. штрафу, 1190 грн. 87 коп. державного мита, 229 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.