Рішення № 16462586, 20.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.11                                                                                           Справа№ 5015/1085/11

За позовом: Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії- Миколаївське відділення №6533 ВАТ “Ощадбанк м.Миколаїв, м.Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”, с.Розвадів

про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 400155грн. 36коп.

                              Суддя: Гоменюк З.П.

                                                   Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від прокуратури: Яворський Я.Т.

від позивача: Партика Р.М..

від відповідача : Савчин В.З.

          Представникам сторін, які з”явилися в судове засідання, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Миколаївською міжрайонною прокуратурою Львівської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Миколаївське відділення №6533 ВАТ “Ощадбанк м.Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” про стягнення 400155грн. 36коп.

Ухвалою суду від 02.03.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.03.2011р. З метою надання можливості сторонам надати суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, ухвалою суду від 23.03.2011р. розгляд справи відкладено на 13.04.2011р. В судовому засіданні 13.04.2011р. судом оголошувалась перерва до 20.04.2011р.

          В судовому засіданні 20.04.2011р. представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали просять позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 22.03.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

29.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії - Миколаївське відділення ВАТ “Ощадбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №2073-7/177, відповідно до умов якого банк (позивач) зобов'язувався надати на умовах цього договору, а позичальник (відповідач) зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 3200000грн.00коп. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2. договору №2073-7/177 від 29.04.2008р. кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не раніше 29 квітня 2011р. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 3200000грн. 00коп.

Погашення кредиту відбувається за наступним графіком: до 31 березня 2011 року - 1600000 грн.00коп., до 29 квітня 2011 року 1600000грн. 00 коп. (п.1.3. договору).

Позивачем на виконання умов договору № 2073-7/177 від 29.04.2008р. надано відповідачу грошові кошти в сумі 3200000 грн. 00 коп. що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Відповідно до п. 1.6.1.1. договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р. відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 16,4 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.

31 жовтня 2008 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., яким встановлено відсоткову ставку у розмірі 18,4 % річних на період з 01.11.2008р. по 31.01.2009р. яка може бути переглянута в бік зменшення у випадку виконання позичальником п.п.4.2.1., 4.3.7. кредитного договору № 2073-7/177 від 29.04.2008р.

Згідно п. 1.6.1.2. відсотки нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного в п.1.2. договору.

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п. 1.6.1.2 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (п. 1.6.1.3.).

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2009р. у справі №26/237 стягнуто з ТзОВ “Агрофуд” на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії - Миколаївське відділення №6533 340928грн. 23коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом. Постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2009р. у справі №26/237 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.11.2010р. у справі №2/106 стягнуто з ТзОВ «Агрофуд» на користі ВАТ “Ощадбанк” в особі філії - Миколаївське відділення №6533 кредитну заборгованість та залишок кредиту у розмірі 3543078грн. 94коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно (нараховані прострочені відсотки та пеня в період з 11.2009 року по 05.2010 рік). Рішення набрало законної сили.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача, на думку позивача, по нарахованих прострочених платежах за червень 2010р, липень 2010р, серпень 2010р, вересень 2010р, жовтень 2010р, листопад 2010р, грудень 2010р, січень 2011р. у відсотках та нарахована пеня складає 400155,36 (чотириста тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 36коп) грн.

Згідно п. 1.6.1.2. договору відсотки нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного в п.1.2. договору. Однак в п. 1.2. зазначено кредит надається у вигляді не відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним поверненням не пізніше 29 квітня 2011 року. Отже, з тексту договору випливає, що строк виконання договору (термін повернення) в договорі чітко датою не визначений, оскільки передбачає умову –«не пізніше», що в свою чергу означає і можливість дострокового повернення кредиту, раніше дати 29 квітня 2011р., що підтверджується і п.1.6.1.2. договору де зазначено, що відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за терміни фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно. Крім того відповідно до п.2.3.1. договору не відновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., позивач вправ, в разі порушення відповідачем умов договору, вимагати дострокового повернення кредитних коштів достроково, а також плати за їх користування.

Оскільки, рішенням господарського суду Львівської області від 25.11.2010 року по справі №2/106 визначено стягнути з відповідача 3543078,94 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно (в тому числі 3200000 заборгованості за кредитом), то фактично відбулось дострокове, остаточне поверненням суми кредиту, відповідно до п.1.6.1.2. договору не пізніше 29 квітня 2011р. Крім того, на підставі даного рішення суду вже вчинено виконавчі дії.

Відповідно до ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони ( ч.2 ст.35 ГПК України).

           Керуючись ст.ст.509, 589, 599 ЦК України, ст.ст.33, 34, 35, 43,49,82,84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

          Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2011р.

Суддя                                                                                           Гоменюк З.П.