Рішення № 16462523, 16.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" червня 2011 р.Справа № 20/5007/58/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 07.06.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-Інфо" (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 17742,66 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-Інфо" про стягнення 17742,66грн. з яких: 16770,00грн. - заборгованості та 972,66грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.05.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №20/50007/58.

В судовому засіданні 16.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі - продажу необробленої деревини від 04.11.2010р.

Також, на вимогу ухвали господарського суду Житомирської області від 25.05.2011р., представник позивача в судовому засіданні подав довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з якої вбачається, що місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 13300, Житомирська області, м. Бердичів, вул. Українська, буд.10, яку судом долучено до матеріалів справи.

Ухвала господарського суду Житомирської області від 25.05.2011р. яка направлялася відповідачу за адресою: Житомирська області, м. Бердичів, вул. Українська, буд.10 повернулися до суду з відміткою: "Вказана організація вибула". Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка представника відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2010р. між ОСОБА_2 (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формат-Інфо" (далі - відповідач, продавець) був укладений договір купівлі - продажу необробленої деревини (далі - договір) (а.с.6).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із п. 1.1 договору продавець в порядку та на умовах, визначених у договорі, зобов'язується систематично передавати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у договорі, зобов'язується прийняти та оплатити необроблену деревину (далі - деревина) найменування, асортимент, кількість та ціна зазначаються в специфікаціях в вигляді додатків до даного договору.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору сторонами та у розмірі 50% від загальної вартості партії товару та на протязі 2-х банківських днів у розмірі 50% після огляду підготовленої до відправки лісосировини представником Покупця та складання акту прийома - передачі партії товару.

З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2010р. відповідачем був виставлений рахунок № 4 на суму 16770,00грн., у тому числі ПДВ - 2 795,00грн., що складає 50% від загальної вартості першої парії товару (а.с.8).

На виконання умов договору 05.11.2010р. позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 16770,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 (а.с.9).

Продавець здійснює підготовку лісосировини на протязі 14 календарних днів з моменту отримання першого платежу у розмірі 50% (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що оплата рахується здійсненою при умові надходження коштів на поточний рахунок продавця.

Продавець не здійснює поставку товару у разі, якщо на момент завантаження товару у транспортні засоби з метою відправлення покупцеві, покупцем не оплачено вартість партії товару у розмірі 100% (п. 2.5 договору).

Згідно із п. 3.1. договору, приймання деревини по кількості і якості здійснюється на складі продавця представником покупця відповідно до ГОСТ. У момент прийому товару на складі продавця уповноваженими представниками сторін складається акт прийому-передачі товару. У акті повинно бути зазначена кількість та якість переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2010р. ФОП ОСОБА_2, відповідно до умов договору прибув для огляду лісосировини, яку продавець повинен був підготувати до відправки 19.11.2010р., про що свідчить проїзний документ РБ №994512 (а.с.10).

16.12.2010р. позивачем на юридичну адресу відповідача був направлений лист №16/12-01 з проханням надати письмові пояснення з приводу порушення відповідачем п. 2.3 договору (а.с.12). Лист №16/12-01 від 16.12.2010р. відповідачем отримано 30.12.2010р. про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.19). Однак відповідач залишив його без відповіді та задоволення.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 16770,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 16770,00грн. такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з листопада 2010р. по квітень 2011р. в сумі 972,66грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань становить 978,21грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 972,66грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 972,66грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-Інфо" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Українська, 10, ідентифікаційний код 35006273) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 16770,00грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят гривень 00 коп.) - заборгованості, 972,66грн. (дев'ятсот сімдесят дві гривні 66 коп.) - інфляційних нарахувань, 177,43грн. (сто сімдесят сім гривень 43 коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (зек. з пов.)