Рішення № 16462125, 15.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.11р.Справа № 5005/5307/2011 За позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до державного підприємства "Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної аграрної академії наук України", с.Горького, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору оренди з моменту укладення

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 13.09.10р.

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю №6 від 21.03.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ звернувся до суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договір №01-11/06 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.11.06р., укладений між науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова", в особі генерального директора Кучерова П.М. та позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані неотримання відповідачем у встановленому порядку дозволу Української Академії аграрних наук на передачу в оренду СПД ОСОБА_1 індивідуально визначеного державного майна: нежилого приміщення, загальною площею 629, 87 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці 2-Т, а також вчинення цих дій без погодження з розпорядником майна.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п. 5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією Кучеров П.М. має право, зокрема, розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених Законом, укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди. Таким чином, відповідач вважає, що в даному випадку погодження договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №02-09 ор від 01.01.09р. з Українською академією аграрних наук не було потрібне, оскільки Кучеров П.М., як генеральний директор та керуючий санацією НВД АФ "Наукова" діяв в межах своєї компетенції.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 31.05.11р. було оголошено перерву до 09.06.11р.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.06р. між науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (орендодавець) (правонаступником якого є - державне підприємство "Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної аграрної академії наук України") в особі генерального директора - Кучерова П.М. та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір №01-11/06 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення загальною площею 629,87 м2 (надалі майно), розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т. Майно знаходиться на балансі НВД АФ "Наукова". Вартість майна визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 718 900 грн. без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення станції технічного обслуговування, та складського приміщення.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

На виконання умов договору сторонами був складений акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.06р., відповідно до якого науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" передала приватному підприємцю ОСОБА_1 орендоване майно - нежиле приміщення загальною площею 629,87 м2 (надалі майно), розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т.

Відповідно до п.11.1 цей договір укладено строком з 01.11.06р. та діє до моменту продажі майна (згідно плану санації), яке розташоване : м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т.

Також, як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.04р. у відношенні Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" порушено провадження у справі про банкрутство (справа №Б29/59/04). Станом на теперішній час провадження у справі №Б29/59/04 перебуває на стадії санації.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає наймачу (орендареві) майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч.1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підстави, за наявності яких наймач вправі в односторонньому порядку вимагати розірвання договору найму передбачені статтею 784 Цивільного кодексу України. До таких підстав відносяться:

- передача наймодавцем у користування речі, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

- невиконання наймодавцем свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі. Інші підстави, за наявності яких позивач має право в односторонньому порядку вимагати розірвання договору оренди, законодавством не передбачені.

Згідно п.11.3 Договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. За ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п.11.4 Договору).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

26.01.09р. господарським судом Дніпропетровської області у справі №30/272-09 встановлено, що листом від 03.02.09р. СПД ОСОБА_1 повідомив НВД Агрофірма "Наукова" про припинення ним трудової діяльності, звільнення ним орендованих приміщень, за виключенням транспортних засобів та особистих речей його клієнтів. Відповідач заперечував обставини отримання листа від 03.02.09р. Доказів направлення цього листа на адресу Агрофірми "Наукова" позивачем не надано. Договір оренди від 01.11.06р. в установленому порядку розірвано не було.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом). З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно пункту 2.4 договору орендар повертає орендодавцю майно аналогічно порядку встановленому даним договором для передачі майна орендодавцем орендарю, тобто за актом приймання-передачі.

07.08.09р. між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна згідно якого орендар передав орендодавцеві за договором від 01.11.06р. індивідуально визначене нерухоме майно загальною площею 629, 87 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т.

Таким чином, договір оренди від 01.11.06р. вважається таким, що припинив свою дію 07.08.09р.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За частиною 3 вказаної статті об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). Частиною 6 цієї статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 761 Цивільного кодексу України визначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як вбачається з п.1.3 Статуту Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова", затвердженого Президентом Української академії аграрних наук М.В. Зубцем 22.08.01р., Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" безпосередньо підпорядкована Українській Академії аграрних наук, як органу по управлінню державним майном згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.1999р. №1089.

Згідно п.4.2 Статуту державне майно, закріплене за Агрофірмою Українською академією аграрних наук, належить їй на праві повного господарського відання, яке здійснюється згідно із законодавством і цим Статутом відповідно до мети і статутних завдань діяльності Агрофірми.

Відповідно до п.4.4 Статуту Агрофірмі забороняється передавати в будь-якій формі закріплене за нею державне майно установам, організаціям, підприємствам та громадянам.

Передачу іншим підприємствам, організаціям, установам та громадянам будівель, споруд, приміщень, житла, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів директор Агрофірми може здійснювати лише з письмового дозволу Президії Академії.

Згідно п.4.9 Статуту Агрофірма має право з дозволу Президії Академії та в установленому нею порядку передавати в оренду закріплене за агрофірмою державне майно, яке відноситься до основних фондів і не використовується в наукових та виробничих цілях, на вигідних для неї умовах; Агрофірма повинна при цьому дотримуватися законодавства про оренду, зокрема, затвердженої методики розрахунку і порядку використання орендної плати та розцінок за комунальні послуги (з тепло-, водо-, газо- та електропостачання й інші послуги); в договорі робиться застереження про право Агрофірми на перегляд умов оренди залежно від зміни цін і тарифів.

Відповідно до пунктів 6.2, 6.7 та 6.9 Статуту Академія здійснює свої права щодо управління Агрофірмою через Генерального директора Агрофірми, який діє від імені Агрофірми, в її інтересах відповідно до законодавства та в межах цього Статуту й вирішує самостійно питання, за винятком тих, що віднесені до компетенції, зокрема, Академії.

Проте, як вбачається з договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №01-11/06ор від 01.11.06р., його було підписано генеральним директором Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" Кучеровим П.М. та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ й скріплено печатками сторін.

Докази ж надання Президією Української академії аграрних наук дозволу на передачу в оренду відповідачу нежитлового приміщення загальною площею 629, 87 кв.м, яке розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т, в матеріалах справи відсутні.

Також, відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Доказів погодженням з розпорядником майна укладання угоди щодо оренди нерухомого майна не надано.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі вищевикладеного господарський суд вважає, що неотримання відповідачем в особі генерального директора Кучерова П.М. у встановленому порядку дозволу Президії Української Академії аграрних наук та погодження розпорядника майна щодо передачі в оренду нежитлового приміщення загальною площею 629, 87 кв.м, яке розміщене за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Праці, 2-Т, свідчить про перевищення ним повноважень, наданих йому Статутом Агрофірми, що має наслідком недійсність договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №01-11/06 ор від 01.11.06р., який в зв'язку з цим не породжує тих прав і обов'язків, яких бажали сторони.

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Проте, будь-яких доказів наступного схвалення договору №01-11/06 ор від 01.11.06р. матеріали справи не містять.

При цьому, не може розцінюватись в якості доказу наступного схвалення юридичною особою правочину, вчиненого її представником з перевищенням повноважень, акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.06р., оскільки вказаний акт зі сторони відповідача було підписано тією ж особою, що й договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №01-11/06 ор від 01.11.06р., - генеральним директором Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" Кучеровим П.М.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсягу.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладання договір №01-11/06 ор від 01.11.06р. оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності укладений між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та науково-виробничої дослідної агрофірмою "Наукова".

Стягнути з державного підприємства "Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної аграрної академії наук України" (52000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Горького, вул. Наукова, 8, р/р26002050000932 у ПАТ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ , МФО 305299, код ЄДРПОУ 03374617) на користь на користь суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяЕ.М. Бондарєв Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, 17 червня 2011р.