Постанова № 16457306, 11.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2011 року 10:50 № 2а-4448/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 14.03.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.01.2011 р. № 134/9/10-008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматолог»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000792305 від 23.02.2011 року,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоматолог»звернулось з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення рішення № 0000792305 від 23.02.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неправомірно застосував до нього штрафну санкцію за несвоєчасне оприбуткування готівки, передбачену Указом Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", оскільки після набрання чинності Податковим кодексом України застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Тобто, застосувавши штраф, передбачений згаданим вище Указом, а не кодексом чи іншими законами України, відповідач не врахував та порушив положення Податкового кодексу України, у звязку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що податкове повідомлення рішення прийнято у відповідності та на підставі норм чинного законодавства.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоматолог»(ідентифікаційний код юридичної особи 32705793; місцезнаходження: м. Київ, проспект Московський, 19, к. 213) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.12.2003 року.

03.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведено фактичну перевірку позивача, на підставі чого складено Акт перевірки № 006757 від 03.02.2011 року.

В ході проведення вказаної перевірки податковим органом було встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 року, що полягало у не оприбуткуванні у касі підприємства готівкових коштів у розмірі 300 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки, а також п/п. 54.3.3 та згідно ст. 57.3. ПК України відповідачем ухвалено податкове повідомлення рішення № 0000792305 від 23.02.2011 року, яким, як вбачається з доданого до Акту перевірки розрахунку штрафних санкцій, відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95 (із змінами) до позивача застосовано штраф у пятикратному розмірі від суми не оприбуткованої у касі готівки, тобто в загальній сумі 1500 грн.

Під час розгляду справи позивач не заперечував проти встановлених актом перевірки обставин та встановлених податковим органом порушень вимог законодавства щодо порядку ведення касових операцій, але наполягав, що штрафні санкції застосовані податковою інспекцією на підставі вищезгаданого Указу неправомірно, з підстав невідповідності вищезгаданим приписам п. 113.3 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Розділу XV«Перехідні Положення»Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно ч. 3 ст. 106 Конституції України Укази Президента України є обов'язковими до виконання на території України.

З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, а також у звязку неврегульованістю правовідносин з питань обігу готівки, Президентом України прийнятий Указ «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 (в редакції Указу від 11.05.99 р. № 491/99 із наступними змінами внесеними Указами від 26 липня 2000 року № 920/2000 та від 7 вересня 2001 року № 802/2001), який за своєю правовою природою є спеціальним правовим актом (актом законодавства) з питань, зокрема, встановлення відповідальності за недотримання вимог щодо ведення касових операцій.

Підстав вважати, що зазначений Указ Президента України не підлягає застосуванню на підставі вищенаведеного п. 1 Перехідних положень Конституції, не має, на що неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 08.04.2002 р., від 03.03.2005 р.по справі № 325/16-2003.

У взаємозвязку з вищенаведеним судом, під час розгляду питання щодо чинності та юридичної значимості цього Указу, також враховується, що даний Указ відсутній у переліку Указів Президента, визначених у п. 3 Розділу XIX «Прикінцеві Положення»Податкового кодексу України, дія яких припиняється у звязку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Відтак, виходячи з наведених вище положень Конституції України, зазначений Указ є обовязковим для виконання.

Щодо доводів позивача з приводу того, що даний Указ не підлягає застосуванню у спірних відносинах у звязку з набранням чинності Податковим кодексом України, суд вважає їх помилковими з урахуванням наступного.

Виходячи з положень п. 61.1., п/п. 75.1.3., пунктів 80.2. та 80.4. Податкового кодексу України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.

Відповідно до п.113.3. Податкового Кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Цим пунктом також передбачено, що застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Відповідно до п/п. 14.1.265. ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Виходячи з положень п. 14.1.39. ПК України штрафні (фінансові санкції) належать до загального визначення терміну «грошове зобовязання», а їх сума визначається у податковому повідомленні-рішенні відповідно до положень п/п. 14.1.157. ПК України.

При цьому, відповідно до п/п. 54.3.3. ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до наступних висновків: (1) контроль за дотриманням законодавства (правил) ведення касових операцій належить до повноважень податкового органу, який (2) уповноважений застосовувати штрафні (фінансові) санкції (визначати грошове зобовязання) за порушення законодавства з цих питань; (3) виходячи з наведених вище норм Конституції України зазначений Указ є обовязковим до виконання спеціальним правовим актом (актом законодавства), який регулює спірні відносини; (4) із набранням чинності ПК України вищезгаданий Указ не втратив свого правового значення (юридичної сили) та належить до категорії «інше законодавство», яке застосовується у ПК України в контексті регулювання спірних відносин, а отже, враховуючи також те, що ПК України не містить норм щодо припинення дії цього Указу (на відміну від інших Указів, правовідносини за якими врегульовані ПК України), застосування цього Указу Президента до спірних відносин при визначенні штрафних санкцій не суперечить положенням ПК України та податковий орган правомірно застосував норми вищезгаданого Указу Президента до спірних відносин в кореспонденції з наведеними вище нормами ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, враховуючи, що позивачем не наведено інших обставин та підстав в обґрунтування позовних вимог, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у звязку з чим підстав для задоволення позову не має.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматолог» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000792305 від 23.02.2011 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складений та підписаний 13 травня 2011 року.