Постанова № 16457205, 17.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2011 року № 2а-3147/11/2670

11:11

За позовомКиївського міського центру зайнятості

доОСОБА_1

про стягнення 11682,81 грн. Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 11682,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не повернуто забезпечення, сплачене на підставі подання неправдивих відомостей.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить відмовити його задоволенні в повному обсязі.

Справа вирішується за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

на підставі заяви відповідача від 01.07.2010 наказом Голосіївського районного центру зайнятості міста Києва № 3632від 01.07.2010 ОСОБА_1 надано статус безробітного громадянина, зареєстрованого як такого, що шукає роботу, та призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам.

22.10.2010 позивачем встановлено факт приховування безробітною ОСОБА_1 інформації про реєстрацію, як субєкта підприємницької діяльності, і, як наслідок, призначення матеріального забезпечення на підставі недостовірних даних з вини безробітної.

Відповідача 22.10.2010 Голосіївським центром зайнятості міста Києва знято з обліку та припинено виплату матеріальної допомоги.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Закон України «Про зайнятість населення»01.03.1991 N 803-XII (Далі Закон) в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Частиною першою статті 2 Закону встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 N 1533-III(Далі Закон № 1533) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Частиною другою статті 36 Закону № 1533 встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 1, 8 частини першої статті 31 Закону № 1533 передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Частиною другою цієї статті встановлено, що виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється з причин, передбачених частиною першою цієї статті, та у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.

Положеннями статті 36 Закону № 1533 передбачено сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1533 такими видами забезпечення, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виплачено на користь відповідача матеріальне забезпечення за розглядаємий період у розмірі 11682,81 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже відповідач при зверненні до районного центру зайнятості та після отримання статусу безробітного та отримання матеріальної допомоги з цих підстав мав статус субєкта підприємницької діяльності, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тобто є всі підстави вважати, що відповідачем надано центру зайнятості неправдиві відомості (зокрема в заяві про надання відповідного статусу відповідачем зазначено про те, що він не є зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності), що є підставою для повернення виплаченого йому страхового забезпечення.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, що відповідачем в оскаржуваний період навіть при наявності реєстрації субєкта підприємницької діяльності не отримувався дохід. Адже підставою звернення до суду є подання відповідачем при отриманні відповідного статусу безробітного недостовірних відомостей, адже в заяві від 01.07.2010 зазначено, що останній не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, в той час як відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено статус відповідача як субєкта підприємницької діяльності. А реєстрація особи субєктом підприємницької діяльності має вирішальний вплив для вирішення питання щодо законного надання статусу безробітного в силу положень закону, оскільки у відповідності до положень п.б) частини 3 ст.1 Закону «Про зайнятість населення»особи підприємці належать до зайнятої категорії.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№ 254 к/96-ВР від 28.06.1996 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (03028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, код ЄДРПОУ 03491091) 11682 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 81 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 18.05.2011.