Постанова № 16456072, 25.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:30 год.

25.11.2010 р.справа № 2а-5232/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: ОСОБА_1, довіреність № 08/07-10, від 08.07.10 р., ОСОБА_2, довіреність № 22/03-10, від 22.03.10 р.,

представників відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 316/9/10-224, від 15.01.10 р., ОСОБА_4, довіреність 315/9/10-224, від 16.01.10 р., ОСОБА_5, довіреність № 6909/9/10-224, від 16.07.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства "ЮГцемент", вул. Промислова, 9, с. Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113 доДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області, вул. Веселинівська, 50, м. Миколаїв, 54036 провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10 р. № 0000232303 В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Югцемент»(далі - позивач) до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10 р. № 0000232303.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що штраф за порушення ним Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано відповідачем із спливом річного строку з моменту порушення Закону, а тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Додатково позивач посилається на технічний висновок щодо реєстратора розрахункових операцій “Міні 500 МЕ”, у якому зазначено про неможливість щоденного друкування Z-звіту.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 25-29), у яких навів свої доводи проти позову. Зокрема відповідач послався на те, що обов'язок саме щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій встановлений на законодавчому рівні, а позивач зобовязаний використовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій, які забезпечують технічну можливість щоденного друку фіскальних звітних чеків. Також, відповідач зазначив про відсутність підстав вважати застосований до позивача штраф адміністративно-господарською санкцією, а тому, на його думку, можливість застосування такого штрафу не обмежується річним строком.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені у позові та запереченнях на нього.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС Україні, у судовому засіданні 25.11.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

21.05.10 р. відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. до 31.12.09 р., валютного та іншого законодавства за той же період.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21.05.10 р. № 627/23-00293031 (а. с. 9-13), у якому відповідач зазначив про порушення позивачем Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині обовязку субєкта господарювання щоденно друкувати фіскальні звітні чеки і зберігати їх в книгах обліку розрахункових операцій. У Акті зазначено, що всього під час перевірки виявлено 186 випадків нероздрукування та незберігання фіскальних звітніх чеків.

Згідно ст. 3 п. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, у редакції чинній на момент застосування штрафної санкції, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 17 п. 4 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, у редакції чинній на момент застосування штрафної санкції встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі наведеної норми 31.05.10 р. відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232303 (а. с. 15), яким застосував до позивача штраф у сумі 63240,0 грн. (186х20х17=63240,0).

Позивач не заперечує проти того, що випадки нероздрукування та незберігання фіскальних звітніх чеків мали місце, а тому спору з цього приводу між сторонами не існує.

Пояснення позивача про неможливість щоденного друку фіскальних звітніх чеків, суд вважає безпідставними, оскільки з аналізу норм ст. ст. 2, 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п. 4.6. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 випливає, що субєкт господарювання повинен використовувати у своїй діяльності лише такі реєстратори розрахункових операцій, які відповідають встановленим законодавством вимогам, зокрема і в частині щодо забезпечення технічної можливості здійснювати щоденний друк фіскальних звітніх чеків.

Відповідно до ст. 238 ч. 1 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З огляду на визначення поняття адміністративно-господарської санкції, її ознаками є: 1) наявність порушення законодавчо визначених правил здійснення господарської діяльності, 2) застосування виключно до субєктів господарювання 3) уповноваженими органами держави.

Як вже зазначалось судом, позивачем порушено вимоги ст. 3 п. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

У розумінні ст. 55 ч. 2 п. 1 Господарського кодексу України, позивач є субєктом господарювання.

Відповідач, відповідно до повноважень, наданих йому Законами України “Про державну податкову службу в Україні” та “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, є уповноваженим органом державної влади, наділеним компетенцією застосовувати адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що штраф застосований відповідачем, за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно ст. 250 ч. 1 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Наявність у законодавстві граничного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, дозволяє суду стверджувати, що застосування таких санкцій поза межами цього строку є порушенням прав субєкта господарювання.

Як зазначено у Акті перевірки, факти нероздрукування фіскальних звітніх чеків і незберігання їх в книгах обліку розрахункових операцій допущені позивачем у період з 01.02.07 р. до 06.01.09 р.

У той же час, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232303 прийнято відповідачем 31.05.10 р.

Таким чином, штраф до позивача застосований зі спливом річного терміну з дня порушення правил здійснення господарської діяльності, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 71 ч. 2 КАС України покладає обовязок доказування правомірності свого рішення на суб'єкта владних повноважень якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідач не подав суду доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого ним рішення, а його заперечення спростовуються висновками суду.

З огляду на наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10 р. № 0000232303 ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області протиправним.

3. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10 р. № 0000232303 ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області.

4. Відшкодувати публічному акціонерному товариству "ЮГцемент" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

29 листопада 2010 р.

СуддяА. О. Мороз