Постанова № 16455804, 10.06.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1716/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючоїсудді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дегтярьові Д.В.

за участю:

представників позивача Шаповалова Д.В., Риженка О.В.

представника відповідача Довженка Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними рішень, -

ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:

ТОВ «Світанок»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Новоукраїнської МДПІ від 06.10.2010 р. № 0000282310, 0000262310/0, 0000272310/0, 0000292310/0, 0000151720/0 (№ 0000262310/1, 0000272310/1, 0000292310/1, 0000151720/1, 0000262310/2, 0000272310/2, 0000292310/2, 0000151720/2 та 0000262310/3, 0000272310/3, 0000292310/3, 0000151720/3), винесені на підставі акту перевірки за № 238/2310/30879137 від 23.09.2010 р. та рішень про результати розгляду первинної та повторних скарг.

В обґрунтування позовної заяви товариство зазначає, що у ході виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 р. по 30.06.10 р., результати якої оформлено актом № 238/2310/30879137 від 23.09.10 р., перевіряючими виявлено перевищення товариством грачиного обсягу виручки, передбаченої ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва". На підставі висновків перевірки Новоукраїнською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000282310, 0000262310/0, 0000272310/0, 0000292310/0, 0000151720/0, які були товариством оскаржені в порядку апеляційного узгодження.

Висновки перевіряючих щодо перевищення обсягу виручки в 1 млн.грн. позивач вважає хибними, оскільки виручкою від реалізації послуг та відповідно обєктом оподаткування єдиним податком може бути лише та сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок субєкта підприємницької діяльності платника єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних коштів, які підлягають обовязковій передачі третій особі.

Крім того, позивач зазначає, що під час ведення господарської діяльності товариство користувалось податковим розясненням, яке видане ДПА України «Про надання розяснень окремих положень податкового законодавства», а тому відповідно до абз.д) пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними фондами»товариство не може бути притягнутим до відповідальності оскільки воно діло відповідно до наданого йому податкового розяснення.

Також позивач зазначає, що в порядку апеляційного узгодження на податкові повідомлення-рішення подано скаргу до ДПА у Кіровоградській області, відповідь на яку товариству було відправлено 07.02.2011 р. Зі штемпелю на поштовому конверті не можливо встановити коли рішення було направлено на адресу товариства. Так, як з поштового конверту не можливо встановити коли саме була відправлено рішення, тому у товариства є всі підстави вважати, що повторна апеляційна скарга на оскаржувані податкові повідомлення-рішення була задоволена ДПА у Кіровоградській області в звязку з пропуском термінів розгляду скарги.

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами надав суду свої заперечення, які обґрунтовані ти, що товариством фактично отримана сума виручки на розрахунковий рахунок за здійснення операцій по наданню послуг, яка перевищила 1 млн.грн., а тому платник податків повинен був перейти на загальну систему оподаткування, а тому донарахувала податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, комунальний податок та плату за патент.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви, просили суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Також представники позивача наголошували, що податковим органом в різних випадках тлумачить термін «виручка» по різному.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що ст.1 Указу Президента України встановлює право субєкта господарювання перебувати на спрощеній системі оподаткування та граничний розмір отриманої таким субєктом виручки на свій рахунок.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 10.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 15.06.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок»(далі позивач) зареєстроване Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та відомості стосовно нього внесені до ЄДРПОУ (а.с.82,83).

Позивачу видані свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою № 1105000440 від 13 грудня 2007 р., № 1105000412 від 19 грудня 2006 р., № 1105000495 від 16 грудня 2008 р. (а.с.93-95).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст.1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Новоукраїнська МДПІ (далі відповідач), в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу на підставі направлень від 26.08.2010 р. № 49, від 13.09.2010 р.№ 60 та відповідно до плану - графіка проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Світанок»вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 23.09.2010 р. № 238/2310/30879137 (далі акт перевірки) (а.с.8-55).

Новоукраїнською МДПІ на підставі акту перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження податкового зобовязання прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000151720/0 від 06.10.2010 р., якими визначено податкове зобовязання за платежом: податок з доходів найманих працівників в сумі 143,20 грн. за основним платежом та 286,40 грн. штрафні (фінансові) санкції, всього 429,60 грн. (а.с.57);

- № 0000272310/0 від 06.10.2010 р., яким визначено податкове зобовязання за платежом: комунальний податок в сумі 810,9 грн. за основним платежом та 2275,45 грн., всього 3086,35 грн. (а.с.58);

- № 0000262310/0 від 06.10.2010 р., яким визначено податкове зобовязання за платежом: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 145515 грн. за основним платежом та 74627,5 грн. штрафні (фінансові) санкцій, всього 220142,5 грн. (а.с.59);

- № 0000292310/0 від 06.10.2010 р., яким визначено податкове зобовязання за платежом: податок на додану вартість в сумі 3296870 грн. та 1654045 грн. штрафні (фінансові) санкції, всього 4950915 грн. (а.с.60);

та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000282310 від 06.10.2010 р., якими визначено суму штрафних фінансових санкцій 125 грн. (а.с.56).

На погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішенням позивач подав скаргу до Добровеличківського відділення Новоукраїнської МДПІ від 18.10.2010 р. № 96. Рішенням Добровеличківського відділення Новоукраїнської МДПІ про результати розгляду первинної скарги від 01.12.2010 р. № 14237/10/23-046 залишено без змін податкові повідомлення рішення від 06.10.2010 р. На підставі матеріалів перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги Новоукраїнською МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення від 01.12.2010 р. № 0000151720/1, № 0000272310/1, № 0000262310/1, № 0000292310/1.

На погодившись з прийнятими рішеннями позивач подав скаргу на вищезазначені податкові повідомлення рішення Новоукраїнської МДПІ до ДПА у Кіровоградській області від 07.12.2010 р., рішенням ДПА у Кіровоградській області від 16.12.2010 р. № 4214/10/25-037 продовжено термін розгляду повторної скарги позивача до 05.02.2011 р. Рішенням ДПА у Кіровоградській області від 07.02.2011 р. № 349/10/25-04 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишені без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.71-74).

На погодившись з прийнятим рішенням позивач подав скаргу на вищезазначені податкові повідомлення рішення Новоукраїнської МДПІ до ДПА України від 21.02.2010 р. Рішенням ДПА України від 20.04.2011 р. № 7479/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишені без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.75-78).

Стосовно посилання позивача щодо направлення рішення ДПА у Кіровоградській області за результатами розгляду повторної скарги з порушенням строків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної заяви щодо не направлення позивачу за наслідками розгляду скарги рішення в межах строку визначеного Закону, виходячи з наступного.

Абз.6 до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у разі коли останній день строків, зазначених у абзаці першому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Розгляд скарги позивача був продовжений до 05.02.2011 р. це згідно з календарем була субота, а тому останнім днем строку в межах якого відповідач зобовязаний був направити відповідь позивачу необхідно рахувати 07.02.2011 р. (понеділок).

Відповідно до квитанції про оплату поштового відправлення, відповідь на скаргу позивачу була направлена 07.02.2011 р. (а.с.114), тобто в межах строку визначеного Законом. Відповідачем на вимогу суду надані оригінали квитанції від 07.02.2010 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення та належним чином завірену копії листів книги вихідної кореспонденції ДПА у Кіровоградській області за 07.02.2011 р. (а.с.137). Всі оглянуті в судовому засіданні докази свідчать про своєчасне направлення позивачу рішення про розгляд повторної скарги ДПА у Кіровоградській області, тобто саме 07.02.2011 р., а тому посилання позивача щодо направлення такого рішення з порушенням строків є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач після отримання рішення ДПА У Кіровоградській області про результати повторної скарги, вважаючи, що його скарга задоволена, аподаткові повідомлення рішення скасовані, все ж таки звернувся до ДПА України зі скаргою на ті ж податкові повідомлення рішення (які позивач вважав скасованими), що на думку суду є одночасним протиріччям доводів позивача. Якщо позивач вважав податкові повідомлення рішення скасованими, чому знову звертався зі скаргою стосовно скасування цих же рішень?

Перевіряючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень, суд дійшов до таких висновків.

За висновками перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних позивачем рішень, позивач здійснював торгівлю вугіллям згідно договорів комісії, відповідно до яких позивач є комісіонером. Позивач отримав на власний розрахунковий рахунок виручку, яка за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2007 р. склала 1445133,30 грн., що на 445133,30 грн. більше, ніж передбачено ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98.

Позивач, не заперечуючи факт виконання договорів комісії та не оспорюючи розмір сум, отриманих на власний рахунок від реалізації товару за вказаними договорами, наполягає на тому, що кошти, отримані ним за здійснений продаж товару за договорами комісії, не є виручкою від реалізації продукції в розумінні положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва", оскільки вся виручка від продажу товару належить комітенту і не є доходом позивача, натомість виручкою позивача за даними договорами є лише сума комісійної винагороди, а решта коштів перебуває на його рахунках транзитом.

Спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.98 №727/98, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку субєктів малого підприємництва.

Відповідно до абз.2 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.98 №727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Отже, реалізація права субєкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

Сума фактично отримана позивачем на розрахунковий рахунок за здійснення операцій по наданню послуг за договором комісії, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) та, враховуючи положення Указу Президента України, не повинна перевищувати протягом календарного року 1 мн.грн.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних юридичною особою субєктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 1млн.грн.

Абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.98 №727/98, встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 31 ст. 1) продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобовязана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Тобто комісіонер при виконанні договорів комісії приймає на себе всі права та обовязки за договорами, від свого імені укладає договори купівлі-продажу з покупцями/продавцями продукції та несе за них відповідальність.

Отже, враховуючи зазначене, комісіонер на підставі договору комісії на продаж/купівлю продукції, виступаючи від свого імені, самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою (покупцем/продавцем), здійснює продаж (реалізацію) товару та одержує як сторона договору купівлі-продажу грошові кошти на свій рахунок (в касу).

Разом із тим, постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, пунктом 1.2 глави 1 якого установлено, що готівкова виручка (виручка) це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Позареалізаційні надходження відповідно до цього Положення це надходження від операцій, що безпосередньо не повязані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості за позиками, безплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення підзвітних сум, інші надходження.

Тому сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції за договором комісії, включаючи і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і згідно з положенням Указу №727/98 не повинна перевищувати протягом календарного року 1 млн.грн.

Наведене свідчить, що сума виручки платника єдиного податку - комісіонера від продажу товарів, що передані йому на реалізацію комітентом, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника-комісіонера. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого субєкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.98 №727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до субєкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Згідно ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.98 №727/98, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Оскільки зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, тому оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Таким чином, в разі неподання субєктом малого підприємництва платником єдиного податку в передбачених випадках і у встановлені строки заяви про перехід на загальну систему оподаткування такий субєкт втрачає право сплати єдиного податку з наступного кварталу, за яким відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно, саме з наступного кварталу після того, у якому відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, субєкт малого підприємництва повинен оподатковувати свої доходи за правилами загальної системи оподаткування.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з того, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладення угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.01.10 (справа №10/01), від 20.04.10, ухвалі Вищого Адміністратвного Суду України від 29.04.2010 р. (справа К-2980/08).

Наведене свідчить, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом №727/98 граничний розмір виручки в сумі 1 млн.грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), а саме з 1 жовтня 2007 р. (ІУ квартал 2007 р.) та сплачувати податки на загальних підставах.

Оскільки позивач не виконав зазначений обовязок, суд погоджується з необхідність визначення позивачеві податкових зобовязань на підставі пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв під час виникнення правовідносин.

Ч.3 ст.72 КАС України визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Представники позивача ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не зазначали про незгоду з арифметичними підрахунками визначених податкових зобовязань відповідачем, а тому сум констатує, що з приводу арифметичного обрахування сум податкових зобовязань спору не має.

Суд не приймає посилання позивача стосовно того, що в даній ситуації є наявність конфлікту інтересів, а тому є необхідно застосувати пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв під час виникнення правовідносин, тобто прийняти рішення на користь платника податків виходячи з наступного.

Відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв під час виникнення правовідносин, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Абз. а) пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв під час виникнення правовідносин, визначено, що роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Відповідно до п.1 Порядку надання податкових роз'яснень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. N 494 (який діяв на час виникнення правовідносин), податкові роз'яснення (далі - роз'яснення) - це оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства з питань оподаткування уповноваженими на це контролюючими органами з метою обґрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур. Роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Позивачем ні в позовній заяві, ні в своїх письмових або усних поясненнях не зазначено реквізитів жодного наказу ДПА, який він розцінює як податкове розяснення, а тому такі посилання позивача суд оцінює як безпідставні.

Стосовно посилання позивача щодо можливості прийняття рішення на користь платника податків в разі наявності конфлікту інтересів, суд зазначає, що жодного конфлікту інтересів позивача та податкового органу щодо неоднозначного трактування однієї і тієї ж норми закону не вбачається.

Стосовно змісту оскаржуваних податкових повідомлень рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР який діяв на час виникнення правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Визначивши у ході перевірки оподаткований дохід позивача в період з 01.10.2007 р. по 30.06.2010 р. у сумі 582059 грн., відповідач донарахував йому податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 145515 грн. та штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 74627,50 грн.

Згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема ПДВ), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Закону, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Пунктом 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, передбачено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснюються оподатковувані операції з обсягом, що перевищує протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися платником ПДВ до кінця передбаченого законом періоду.

Особа, котра не надсилає таку заяву у зазначених випадках і строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з абз.2 п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

У ході перевірки встановлено, що позивач, всупереч п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" не зареєструвавшись як платник податку на додану вартість та отримавши за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2010 р. виручку в сумі 16484266 грн., не здійснюючи податковий облік за даним платежем, безпідставно занизив податкові зобовязання на 3296870 грн.

На цій підставі відповідачем позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3296870 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1654045 грн.

Відповідно до ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93, який діяв на час виникнення правовідносин, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Враховуючи вищезазначене, відповідач правомірно здійснив нарахування позивачу комунального податку в розмірі 810,90 грн. на підставі даних книг про нарахування заробітної плати, наказів про прийняття та звільнення працівників товариства та 2275,45 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Відповідно до п.6 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV, який діяв на час виникнення правовідносин, з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Під час перевірки встановлено недоутримання податку з доходів фізичних осіб, в звязку з чим донараховано 143,20 грн. за основним платежом та 286,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.6 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню.

Ст.13 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, визначено, що у разі придбання пільгового торгового патенту, передбаченого частинами шостою - дев'ятою цієї статті, суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

В звязку з тим, що позивач проводив свою господарську діяльність без наявності пільгового торгового патенту за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2010 р. відповідач нарахував йому штрафні (фінансові) санкцій в сумі 125 грн.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків податкових зобовязань відсутній, суд вважає, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобовязань з визначених податків відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень Новоукраїнської МДПІ від 06.10.2010 р. № 0000282310, 0000262310/0, 0000272310/0, 0000292310/0, 0000151720/0 (№ 0000262310/1, 0000272310/1, 0000292310/1, 0000151720/1, 0000262310/2, 0000272310/2, 0000292310/2, 0000151720/2 та 0000262310/3, 0000272310/3, 0000292310/3, 0000151720/3), винесені на підставі акту перевірки за № 238/2310/30879137 від 23.09.2010 р., а відтак і для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної заяви, та про те, що податковий орган довів суду правомірність своїх рішень, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 158 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна