Постанова № 16455799, 20.06.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1421/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колутновій А.Ю.

за участю представників:

- від позивача Васильєва О.М., Чуловська В.В.,

- від відповідача Максимчук О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга»(надалі - позивач) до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000612330/2 від 05.04.2011р., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 105092 грн., з ним 75066 грн. за основним платежем, 30026 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. В ході перевірки встановлено завищення валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 300262,50 грн., які становлять собою вартість юридичних послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Юридична фірма «Бізнесюрсервіс». На підставі акту перевірки та у звязку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджуючи з висновками відповідача зазначає, що в акті перевірки зроблено безпідставний висновок щодо неможливості віднесення до складу валових витрат вартості юридичних послуг, за наявності в штаті позивача юрисконсультів, оскільки жодним нормативним актом не встановлено обмеження кількості працівників підприємства в розрізі окремих посад, яке б не дозволяло відносити до складу валових витрат вартість отриманих послуг.

Також, позивач зазначає, що відповідачем зроблено висновок, що витрати з надання юридичних послуг відносяться до складу витрат подвійного призначення. Разом з тим, вказаний висновок суперечить положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема п. 5.4. вказаного Закону містить вичерпний перелік витрат подвійного призначення, до яких не віднесено юридичні послуги.

Крім того, позивач зазначає, що акт про надання юридичних послуг, як доказ про фактичне одержання юридичних послуг, за змістом та формою відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а тому є достатньою підставою для визнання валових витрат в сумі наданих юридичних послуг.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідачем надано письмові заперечення на позов згідно яких вимоги не визнаються та зокрема зазначається, що наданий для перевірки акт про надання юридичних послуг не містить інформації про конкретні види, обсяги та напрямки, за якими надавались юридичні послуги в розрізі наданих послуг, які саме види послуг оцінені сторонами в розмірі грошових коштів. Таким чином, акт про надання юридичних послуг не може вважатись первинним документом, в розумінні відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може бути підставою для підтвердження валових витрат.

В судовому засіданні 20.06.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 25.06.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. про що складено акт №45/23-30/14372024 від 01.11.2010р. (а.с. 9-42).

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР (в редакції чинній на момент здійснення спірних правовідносин) (надалі Закон №334/94), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 75065,63 грн., в т.ч. за 4-й квартал 2009 року в сумі 75065,63 грн.

У звязку з виявленим порушенням та за наслідками процедури апеляційного узгодження податкового зобовязання відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612330/2 від 05.04.2011р., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 105092 грн., з ним 75066 грн. за основним платежем, 30026 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Юридична фірма «Бізнесюрсервіс»(виконавець) 02 липня 2009 року був укладений договір про надання юридичних послуг №02/07/09 (а.с. 47). Крім того, 02.07.2009 року до вказаного договору було складено додаток №1 (а.с. 48).

Згідно умов вищевказаного договору замовник доручає а виконавець зобовязується надавати юридичні послуги в порядку та на умовах, передбачених договором. Термін дії договору визначений сторонами до 31.12.2009 року. Крім того, сторони передбачили вартість послуг (765 грн. за 1 годину) та порядок приймання-передачі послуг (акт виконаних робіт).

Протягом терміну дії договору позивач та ТОВ «Юридична фірма «Бізнесюрсервіс»щомісяця узгоджували кількість годин витрачених на надання послуг, що підтверджується листами від 05.08.2009р. №3777, 03.09.2009р. №4240, 01.10.2009р. №4745, 02.11.2009р. №5293, 01.12.2009р. №5840, 22.12.2009р. №6116 (а.с. 51-56).

22 грудня 2009 року між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Бізнесюрсервіс»було складно Акт про надання юридичних послуг (а.с. 49, 50), згідно якого сторони визначили найменування наданих послуг, які були надані протягом терміну дії договору, обсяг годин витрачених на надання послуг (471 год) та загальну вартість юридичних послуг, яка склала 360315 грн. (471 х 765).

29 грудня 2009 року позивачем повністю сплачено вартість юридичних послуг в безготівковому порядку, що підтверджується копією платіжного доручення №3151 (66).

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку такими документами є договір про надання юридичних послуг з додатком, Акт про надання юридичних послуг, платіжне доручення.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Закону №334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи зміст документів, наданих позивачем суд приходить до висновку, що вони підтверджують факт надання юридичних послуг.

Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що отримання послуг від ТОВ «Юридична фірма «Бізнесюрсервіс»не підтверджено належними первинними документами та зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акт, яким оформлено факт отримання послуг від ТОВ «Юридична фірма «Бізнесюрсервіс», містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт отримання позивачем юридичних послуг від ТОВ «Юридична фірма «Бізнесюрсервіс», оскільки укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦК України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Отже, суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суму винагороди за договором про надання юридичних послуг.

Крім того, суд зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що витрати на юридичні послуги є витратами подвійного призначення, а тому не можуть безпосередньо повязуватись з господарською діяльністю, є такими, що суперечать нормам Закону №334/94, оскільки пункт 5.4. вказаного Закону містить вичерпний перелік витрат подвійного призначення, до яких не віднесено витрати на юридичні послуги.

Крім того, доводи відповідача стосовно неможливості віднесення до складу валових витрат вартості юридичних послуг, за умови наявності у штаті платника податків юрисконсультів, суд вважає також необґрунтованими, оскільки Закон №334/94 містить вичерпний перелік вимог щодо складу валових витрат та порядку їх формування і при цьому відсутні будь-які обмеження повязані з наявністю у штаті платника податків відповідних працівників, які виконують певні трудові відносини, , які б не дозволяли відносити до складу валових витрат вартість отриманих послуг.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 05 квітня 2011 року №0000612330/2.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючисьст.ст. 86,94,159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2011 року №0000612330/2.

Присудити позивачеві з Державного бюджету судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22.06.2011 року.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.