Постанова № 16455704, 17.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року 14:42                               Справа № 2а-0870/3608/11

Запорізький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Малиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 10» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 79004 грн.68 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №07-3/2154 від 01.06.2011;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач або Фонд) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 10» (далі – відповідач або ТОВ «Союз 10») про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.

Свої вимоги позивач виклав в позовній заяві, в якості нормативних підстав позову посилається на Господарський кодекс України, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанову КМУ «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» та КАС України, просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 79004 грн.68 коп.

В судовому засіданні, представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги. Зазначила, що згідно з п. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма 10-ПІ річна-поштова) затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 559 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві відповідача повинна складати 22 особи. Згідно відомостей наданих відповідачем у Звіті, на його підприємстві в звітному періоді працювало 18 (вісімнадцять) інвалідів, що є менше ніж встановлено нормативом і є порушенням Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підставі викладеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача 79004 грн.68 коп. з яких :78253 грн.32 коп. – сума адміністративно-господарських санкцій, 751 грн.36 коп. - пеня.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, надіслав до суду клопотання (вх..№21186 від 17.06.2011) про розгляд справи без участі представника відповідача. Також, надіслав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що регулярно надсилав звіти про наявність вакансій форми №3-ПН до Енергодарського міського центру зайнятості, в яких вказував про наявність вакансій для інвалідів. Однак, Центр зайнятості, протягом 2010 року, жодного інваліда для працевлаштування на ТОВ «Союз 10» не направляв. Таким чином, вини підприємства в не працевлаштуванні інвалідів, відповідно до встановленого нормативу, немає. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме – звукозаписуючого пристрою «Камертон».

У судовому засіданні 17.06.2011, на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повідомлено про час виготовлення постанови суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до наступного.

Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма №10-ПІ) затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ТОВ «Союз 10» склала 559 осіб.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів (ФСЗІ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,— у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Тобто, для відповідача (у якого 559 штатних працівників) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 22 (двадцяти двох) робочих місць.

Відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма №10-ПІ), наданого відповідачем, на ТОВ «Союз 10» в звітному періоді працювало 18 (вісімнадцять) інвалідів.

Факт не працевлаштування відповідачем інвалідів у 2010 році, відповідно до встановленого нормативу, доведений матеріалами справи та не заперечується відповідачем, разом з тим.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 19-1 Закону України «Про інформацію», ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 № 420 затверджено форми звітності, у т.ч. звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН та інструкцію щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Вказаний наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.05 за № 1534/11814.

Згідно з преамбулою до наведеної вище Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 «Про реалізацію ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з вказаним Порядком, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інших обов’язкових засобів щодо працевлаштування чи інформування про наявність вакантних місць для інвалідів зазначений Порядок не передбачає.

Таким чином, в силу наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що єдиною обов’язковою формою інформування підприємством, установою, організацією, незалежно від форм власності, щодо наявності у таких підприємства, установі, організації вільного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інваліда є затверджена форма звітності - форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

В ході розгляду справи № 2а-0870/3608/11 судом були досліджені звіти відповідача за формою № 3-ПН, які надавались ТОВ «Союз 10» Енергодарському міському центру зайнятості у 2010 році, а саме: станом на 10.03.2010, 01.05.2010, 01.06.2010, 01.07.2010, 01.08.2010, 01.09.2010, 01.10.2010 та 01.11.2010.

Також, Запорізький обласний центр зайнятості листом від 24.05.2011 №102011-17 повідомив, що: «ТОВ «Союз 10» (35663772) інформацію щодо наявності вакансій (звіти про наявність вакансій (Форма №3-ПН), на яких можливе працевлаштування інвалідів впродовж 2010 року надавали та в зв’язку з невідповідністю індивідуальної програми інвалідів такі особи не направлялись».

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем створені робочі місця відповідно до встановленого законодавством нормативу та інформований центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для інвалідів.

Тобто, відповідачем виконані всі необхідні вимоги для працевлаштування інвалідів передбачені ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Крім того, зі смислу статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» випливає обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак це не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладено на Фонд соціального захисту інвалідів та Державну службу зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Якщо роботодавець вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення то застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих є незаконним.

Крім того, суд не погоджується з правомірністю нарахування відповідачу суми пені за період з 16.04.2011 по 17.05.2011 в сумі 751 грн.36 коп., виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з абз.8 ч.6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вищезазначеної норми була Прийнята Постанова КМУ від 31.01.2007 №70 якою затверджений «Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів».

В п.4 якого вказано, що Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

На виконання зазначеного положення Постанови КМУ №70 Наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223 було затверджено «Порядок нарахування пені та її сплати».

Згідно до п. 3.6 зазначеного Порядку, нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм нарахування пені здійснюється на момент фактичного погашення суми боргу, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, отже нарахування позивачем пені ТОВ «Союз 10» було здійснено передчасно.

Відповідно, до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

           Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2011 року.

Суддя (підпис) Н.І.Малиш