Рішення № 16444382, 14.06.2011, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-347/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Фанда О.А.,

за участю секретарів судових засідань Чумакової Н.С., Кисіль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», 3-я особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними, зобовязання вчинити певні дії;

зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки; -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі за текстом ПАТ) «ОТП Банк», в якому просив: визнати недійсним договір кредиту № СМ 700/154/2006 від 9 червня 2006 року, додаткові договори: № 1 від 8 листопада 2006 року, № 2 від 28 вересня 2007 року, додатковий договір від 21 січня 2009 року, додатковий договір № 1 від 24 квітня 2009 року, додатковий договір № 3 від 9 листопада 2009 року, укладені між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк України», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»; визнати недійсним договір кредиту № СМ-SМЕ 700/09/2008 від 28 січня 2008 року, додатковий договір № 3 від 9 листопада 2009 року, додатковий договір від 21 січня 2009 року, укладені між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк»; визнати недійсним договір іпотеки PCML 700/154/2006 від 9 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5; визнати недійсним договір іпотеки другої черги № РМ- SМЕ № 700/09/2008 від 28 січня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5; зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_5 виключити з реєстру застав нерухомого майна зареєстрованого 9 червня 2006 року за № 656 нежиле приміщення літ. «А-1», що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_5 виключити з реєстру застав нерухомого майна зареєстрованого 28 січня 2008 року № 72 нерухоме приміщення літ. А-1, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобовязати відповідача прийняти від ОСОБА_3 суму в розмірі 412250 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців, за умови, що місячний платіж буде складати 3436 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 9 червня 2006 року між ним та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є відповідач було укладено договір кредиту № СМ 700/154/2006, за умовами якого Банк надав йому споживчий кредит в розмірі 33000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 9 червня 2013 року, зі сплатою відсотків в розмірі та порядку, встановленому в додатку № 1 до договору кредиту.

В забезпечення виконання взятих ним зобовязань 9 червня 2006 року між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна № PCML 700/154/2006.

За період дії укладеного договору кредиту між сторонами було укладено декілька додаткових угод, за умовами яких строк дії договору продовжено до 9 червня 2016 року, а розмір кредиту збільшився до 75000 доларів США.

28 січня 2008 року між ним, позивачем, та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір кредиту № СМ-SМЕ 700/09/2008 на суму 75000 доларів США, строком дії до 27 листопада 2013 року.

В забезпечення належного виконання грошових зобовязань за договором кредиту 28 січня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки другої черги № РМ- SМЕ № 700/09/2008.

ОСОБА_3 зазначав, що договори кредиту укладені з порушенням вимог валютного законодавства, без наявності у відповідача відповідної індивідуальної ліцензії для надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Договір кредиту укладений на завідомо невигідних для позивача умовах, без надання йому повної письмової інформації про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, в частині недотримання істотних умов договору.

Посилаючись на вказані обставини, а також на вимоги ч. 1 ст. 203, ст. 216, ч. 2 ст. 548, ч. 1 ст. 593 ЦК України ОСОБА_3 просив його позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. При цьому звернувся до ОСОБА_3 з зустрічним позовом, в остаточно уточнених вимогах якого просив: стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СМ700/154/2006 від 9 червня 2006 року в розмірі 473891 грн. 59 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME700/09/2008 від 28 січня 2008 року в розмірі 528771 грн. 59 коп.; звернути примусове стягнення на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 368,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки; з метою збереження предмета іпотеки до її реалізації, передати предмет іпотеки в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період його реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами; та відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Взаємних вимог один до одного сторони не визнали.

3-я особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, до суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово та належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 9 червня 2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір кредиту № СМ 700/154/2006, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 споживчий кредит в розмірі 33000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 9 червня 2013 року, зі сплатою відсотків в розмірі та порядку, встановленому в додатку № 1 до договору кредиту (а.с. 12-21).

В забезпечення виконання взятих ним зобовязань 9 червня 2006 року між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна № PCML 700/154/2006 (а.с. 30-35).

За період дії укладеного договору кредиту між сторонами було укладено декілька додаткових угод, за умовами яких строк дії договору продовжено до 9 червня 2016 року, а розмір кредиту збільшено до 75000 доларів США.

28 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір кредиту № СМ-SМЕ 700/09/2008 на суму 75000 доларів США, строком дії до 27 листопада 2013 року (а.с. 36-46).

В забезпечення належного виконання грошових зобовязань ОСОБА_3 перед Банком 28 січня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки другої черги № РМ- SМЕ № 700/09/2008 (а.с. 51-56).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ОСОБА_3 посилається на порушення відповідачем вимог валютного законодавства при наданні кредиту у іноземній валюті.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні іноземної валюти не встановлено.

Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Відповідно до п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З огляду на вищезазначене, банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Представником відповідача до суду надані завірені копії банківської ліцензії та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Інші посилання позивача, викладені у позовній заяві також не є підставами для визнання договорів недійсними.

З огляду на вищезазначене, підстави для задоволення позову ОСОБА_3 відсутні.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Відповідно до змісту ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів також не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 умов укладених договорів кредиту в нього перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникла заборгованість, яка станом на 21 липня 2010 року складає: за кредитним договором № СМ-700/154/2006 від 9 червня 2006 року складає 473891 грн. 59 коп., за договором № СМ-SME700/09/2008 від 28 січня 2008 року в розмірі 528771 грн. 59 коп.

При цьому суд вважає за необхідне стягнути суму заборгованості в гривневому еквіваленті станом на 21 липня 2010 року (відповідно до заявлених та підтриманих в судовому засіданні вимог), а не на час ухвалення рішення, оскільки за курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення сума заборгованості значно перевищує суму, яку просить стягнути ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з ОСОБА_3 Крім того, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Вимоги ТОВ «Факторинг Україна» про примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені передчасно з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що досудова вимога про усунення порушення виконання грошового зобовязання на суму, зазначену в зустрічній позовній заяві, ОСОБА_3 не направлялася.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що звернення з позовом до суду про примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, без виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», є передчасним.

На підставі ст. ст. 526, 554, 555, 651, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договорів недійсними, зобовязання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ: 36789421, адреса: вул. Фізкультури, 28-Д, м. Київ 03680, р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № СМ700/154/2006 від 9 червня 2006 року в розмірі 473891 грн. 59 коп. (чотириста сімдесят три тисячі вісімсот девяносто одна).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ: 36789421, адреса: вул. Фізкультури, 28-Д, м. Київ 03680, р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № СМ-SME700/09/2008 від 28 січня 2008 року в розмірі 528771 грн. 59 коп. (пятсот двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят одна).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:О. А. Фанда