Рішення № 16415410, 09.06.2011, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-88/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л., .., при секретарі Чудіній Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії організації орендарів орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча , Фонду Державного майна України про визнання угоди недійсною

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2010 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ліквідаційної комісії організації орендарів орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча » про визнання угоди недійсною та поновлення положення учасника організації орендарів , де зазначили, що ОСОБА_1 працює на Маріупольському металургійному комбінаті ім.. Ілліча з 1993 року та перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 В 1993 році ОСОБА_1 став учасником Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім.. Ілліча , між тим з правами та обовязками учасника він ознайомлений не був, на зборах участі не брав та з рішеннями керуючих органів ознайомлений не був. 9.10.2002 року ОСОБА_1 подав заяву про виключення його з організації орендарів в звязку зі звільненням та тяжким матеріальним становищем. Одночасно ОСОБА_1 підписав договір купівлі-продажу № 606838, але з правовими наслідками написання заяви та підписання договору він ознайомлений не був та ніяких майнових правовідносин між ним та організацією відповідача у нього не було. В день підписання договору ОСОБА_1 отримав гроші в сумі 1950 гр. В наступний час позивачі вважають, що ця угода не може вважатися законною та дійсною, оскільки протирічить законодавству , укладена між особами, які не мали права укладати таку угоду, не була направлена на настання правових наслідків, була укладена внаслідок омани, під впливом обману, під впливом тяжкого матеріального становища, є фіктивною, та такою, що порушує публічний порядок, майнові інтереси позивачів та немайнові права ОСОБА_1 На початку 1997 року позивачам стало відомо, що організація орендарів існує незаконно, оскільки у відповідності до розділу 7 додатку № 8 Декрету Кабінету Міністрів України № 57-93 від 20.05.1993 р. «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств на їх структурних підрозділів, зданих в оренду», ст. 17 Закону України «Про приватизацію державного майна », організація орендарів зобовязана була провести припинення та провести розподіл акцій між учасниками організації в місячний строк з часу реєстрації. В порушення цього організація орендарів не припинила свого існування та не провела розподіл майна. У випадку виконання цих вимог закону, оспорюваний договір не був би укладений. Також позивачі вважають, що договір не може бути дійсним, оскільки відсутній предмет договору частка у майні організації орендарів, яка складає 0, 0027%, та у грошовому еквіваленті 8128 гр., а ринкова вартість цієї частки, згідно продажу складає 1950 гр. 72 коп. Ця частка не могла бути виділена позивачу, оскільки є неподільною згідно установчих документі та розподіл в натуральному виразі не проводився. Просили визнати угоду за договором № 606838 недійсною та поновити ОСОБА_1 в організації орендарів. ( а.с. 7-17) . В подальшому позивачі уточнили позовні вимоги та просили визнати угоду недійсною оскільки вона здійснена юридичною особою без відповідного дозволу( ліцензії); порушує публічний порядок; укладена під впливом омани відносно предмету угоди, прав та обовязків позивачів та відповідача відносно предмету угоди, властивостей та якостей предмету угоди; укладена під впливом обману з боку відповідача організації орендарів; укладена внаслідок тяжкого матеріального стану ОСОБА_1; угода є фіктивною, оскільки укладена без наміру створити правові наслідки та предмет угоди був відсутній; угода протиричіть діючому законодавству, оскільки це майно подружжя, яке придбано у шлюбі, та було реалізоване без згоди іншого подружжя; угода протирічить установчим документам організації орендарів; угода протирічить діючому законодавству, оскільки предметом угоди може бути майно, та таке майно у ОСОБА_1 було відсутнє. Згідно договору продаж вчинено за ціною, що узгоджена між продавцем та покупцем, але такого узгодження не було; угода не можу бути дійсною, оскільки організація орендарів повинна була ліквідуватися в 1997 р. .( а.с.48-51).

Ухвалою суду від 28 січня 2011 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Фонд державного майна України .( а.с.69).

Ухвалою суду від 30 травня 2011 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині поновлення положення учасника орендарів залишено без розгляду . ( а.с. 142).

В судовому засіданні ОСОБА_1 , діючий за своїм позовом та за позовом ОСОБА_2 на підставі довіреності( а.с.39) позов та викладене в позовній заяві та доповненню до неї підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_3 що діяв в своїх інтересах та інтересах позивачки ОСОБА_2., дослідивши матеріали цивільної справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 квітня 1994 року позивач ОСОБА_1 працевлаштувався до орендного підприємства ММК ім. Ілліча у ремонтно-механічний цех токарем карусельником. 21 жовтня 2002 року він був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України( а.с.21-23). 9 жовтня 2002 року ОСОБА_1 подав заяву про виключення його з організації орендарів та викуп належної йому частки в звязку з важким матеріальним станом.( а.с.99). 28 жовтня 2002 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі продажу, згідно з п. 1 якого ОСОБА_1 продав , а Організація орендарів купила частку в майні Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча за грошовий еквівалент ринкової вартості цієї частки , визначений на день складання цього Договору. Відповідно до п. 3 Договору розмір частки Продавця складає 0, 0027 % в майні Організації орендарів ММК ім.. Ілліча. Зазначена частка належить Продавцю на підставі виписки з реєстру часток членів Організації орендарів ММК ім.. Ілліча від 24.10.2002 р. та її грошова вартість складає 8128 гр. Продаж частки вчинено за 1950 гр. 72 коп., які продавець отримав від покупця до підписання цього договору. ( а.с. 93,94). Позивач ОСОБА_1 не заперечував що саме він підписав цей договір , але він не знав що саме він продавав. Гроші за договором отримав в розмірі 1950 гр. 72 коп.

Аналізуючи доводи позивачів в частині оспорювання угоди за тих обставин, що при укладанні угоди не було досягнуто згоди подружжя, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 ст.22 КпШС України (1969 року)майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. У разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. Такі ж положення щодо визначення правового режиму майна, набутого подружжям за час шлюбу, передбачені ст.60 СК України.

Згідно вимог ст. 61 СК України обєктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Обєктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій частки (паю,долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим субєктом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позову суд приходить до висновку про те, що одержання права на частку у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча» було повязано з перебуванням ОСОБА_1 у трудових відносинах з підприємством і його право на частку залежить безпосередньо від його трудового внеску в діяльність підприємства і не повязано з сімейними правовідносинами та є його особистою власністю. Частка у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча» є власністю члена підприємства та право розпоряджатися своєю часткою за власним розсудом виникає у нього тільки після припинення його у членстві підприємства. З огляду на наступне ця частка не може бути визнана сумісною власністю та ,відповідно, не підлягає розподілу.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 369 ЦК України - співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.

Згідно ст. 167 Господарського Кодексу України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів)даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Судом встановлено, що частка у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча» не перебувала ні у володінні, ні у користуванні позивачів на час перебування їх у шлюбі .

За таких обставин позов ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною внаслідок неотримання згоди іншого подружжя на її укладання задоволенню не підлягає.

Відповідно до інших підстав визнання оспорюванної угоди недійсною, які передбачені ст.ст. 203, 227,228,230,234 ЦК України , суд вважає, що ліквідаційна комісія організації орендарів орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча та Фонд Державного майна України не можуть бути відповідачами по справі, оскільки не були сторонами по оспорюваній угоді та не є правонаступниками організації орендарів орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча , яка безпосередньо була стороною за договором купівлі-продажу від 28 жовтня 2002 року.

Згідно відповіді державного реєстратора , начальнику відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб міської Ради Халпахчі Н.Є., 29 березня 2011 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців запис № 12741110008002641 про державну реєстрацію припинення організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім.. Ілліча( код ЄДРПОУ 24642231) в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не повязано з реорганізацією. Правонаступники юридичної особи відсутні. ( а.с. 120).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Позивачами не доведено, що саме ліквідаційна комісія організації орендарів орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча та Фонд Державного майна України повинні відповідати за їх позовом.

За таких обставин позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії організації орендарів орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча , Фонду Державного майна України про визнання угоди недійсною задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 227,228,230,234 ЦК України , ст.ст. 60, 61, 63 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії організації орендарів орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча , Фонду Державного майна України про визнання угоди недійсною відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя:Г. Л. Харитонова