Ухвала суду № 16407331, 02.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. Справа № 20624/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Рівне Рівненської області, управління Державного казначейства у місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства ,,Агроресурс” до Державної податкової інспекції у місті Рівне Рівненської області, управління Державного казначейства у місті Рівне, Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) ,,Агроресурс” звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (ДПІ) у місті Рівне, управління Державного казначейства (УДК) у місті Рівне, Головного управління Державного казначейства України (ГУДКУ) у Рівненській області, в якому з врахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Рівне щодо ненадання в установлений строк органам державного казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (ПДВ), що підлягає відшкодуванню з бюджету для позивача в сумі 1489518 грн.; стягнути з Державного бюджету України через органи держказначейства суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1489518 грн., нарахованого за серпень-вересень 2009 року, стягнення судового збору.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року позов задоволено частково. Ухвалено визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в місті Рівне по ненаданню в установлений Законом України «Про податок на додану вартість» строк органам державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету для Закритого акціонерного товариства ,,Агроресурс” в сумі 1 432 543,65 грн.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області та його структурний підрозділ без права юридичної особи - управління Державного казначейства у місті Рівне на користь Закритого акціонерного товариства ,,Агроресурс” суму бюджетного відшкодування 1489518 гривень, нарахованої за серпень та вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період липень, серпень 2009 року. Також стягнуто з Державного бюджету в користь позивача судовий збір в сумі 1701,70 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у місті Рівне та УДК у місті Рівне оскаржили його в апеляційному порядку, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі УДК у місті Рівне зазначає, що на час розгляду справи в УДК у м. Рівне були відсутні реєстр висновків Державного казначейства України та ДПІ у м. Рівне, а тому в управління не має правових підстав для проведення відшкодування зазначеної в постанові суду суми ПДВ. Стягнення з УДК в м. Рівне судового збору також є неправомірним, оскільки управлінням не порушено вимоги законодавства щодо відшкодування позивачу бюджетної заборгованості.

ДПІ у місті Рівне в апеляційній скарзі акцентує увагу та не, що необхідною умовою бюджетного відшкодування ПДВ є факт надмірної сплати податку. Однак, в порушення вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України суд першої інстанції не зясував наявність факту надмірної сплати податку на додану вартість. Судом залишено поза увагою доводи відповідача, що на час розгляду справи до податкового органу не надійшли відповіді від інших ДПІ на запити щодо проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання. Після одержання відповідей з підтвердженням сум податкового кредиту до виробника бюджетне відшкодування буде підтверджене та включене до реєстру відшкодування.

З огляду на викладене, апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник ДПІ у м. Рівне в судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник УДК в м. Рівне в судове засідання апеляційного суду не зявився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача вимоги апелянта заперечив, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подані апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2009 року за вхідним № 95861 ЗАТ ,,Агроресурс” подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість (ПДВ), згідно якої відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту становить 845216 грн.. Відповідно до поданої декларації з ПДВ за серпень 2009 року та розрахунку бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника складає 845216 грн..

Згідно поданої ЗАТ ,,Агроресурс” 20 жовтня 2009 року за вхідним № 126972 податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року та розрахунку бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника складає 644302 грн..

Таким чином, згідно вказаних декларацій за серпень та вересень 2009 року ЗАТ ,,Агроресурс” задекларовано до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1489518 грн..

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Рівне податкових повідомлень-рішень в порядку, передбаченому п.п 7.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу не направляв, висновку щодо решти суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування у встановлений пятиденний термін після закінчення перевірки органу державного казначейства також не надав, чим порушив належні позивачу права на своєчасне отримання відшкодування із бюджету сум ПДВ в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в разі, коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобовязань, які виникли у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом цього періоду, та сумою податкового кредиту має відємне значення, ця сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Згідно приписів підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

В період з 27.10.2009 року по 02.11.2009 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ ,,Агроресурс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень та вересень 23009 року, про що складено довідку від 05.11.2009 року № 1438/95923-300/24175498. За наслідками перевірки не було встановлено укладання позивачем нікчемних або недійсних правочинів, не встановлено фактів безтоварності господарських операцій.

На підставі вказаної довідки ДПІ у м. Рівне подано до органу державного казначейства висновок про бюджетне відшкодування ЗАТ ,,Агроресурс” ПДВ в розмірі 56974,35 грн..

Оскільки під час перевірки податковим органом не було встановлено обставин, що свідчать про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумам, що заявлені у податкових деклараціях, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що ненаданням податковим органом органу державного казначейства відповідних висновків щодо бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1432543,65 грн. та не проведенням такого відшкодування ПДВ на суму 1489518 грн. порушено належні позивачу права на своєчасне отримання в повному обсязі відшкодування із бюджету сум ПДВ.

На користь такого висновку суду першої інстанції свідчить також постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року.

Даною постановою скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 000382344/0/23-318 від 03.06.2010 року, яким ЗАТ ,,Агроресурс” зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1432543 грн. за серпень та жовтень 2009 року.

Таким чином, законні підстави для відмови ЗАТ ,,Агроресурс” в бюджетному відшкодуванні вказаної суми ПДВ відсутні.

Судові витрати судом першої інстанції стягнуто з Державного бюджету України через орган державного казначейства у відповідності до вимог ч.1 ст.94 КАС України, а тому доводи УДК в м. Рівне є безпідставними.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Рівне Рівненської області, управління Державного казначейства у місті Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі № 2а-8071/09/1770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Постанова в повному обсязі складена 06 червня 2011 року.