Постанова № 16404974, 15.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року 17:30                               Справа № 2а-0870/3530/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача – ОСОБА_1, (довіреність від 01 червня 2011 року №07-3/2154), представника відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 09 серпня 2010 року №196), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 847345 грн. 58 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 травня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі іменується – позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі іменується – відповідач) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 847345 грн. 58 коп.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.

Ухвалою судді від 17.05.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 01.06.2011. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.06.2011.

15.06.2011 року в судову засіданні була проголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926) зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 17.05.2000 року.

В позові зазначено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ВАТ «Запоріжжяобленерго» середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2010 рік складала 5644 осіб. Відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», середньооблікова кількість інвалідів повинна складати 226осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 200 осіб, що є меншою ніж встановлено нормативом. За порушення норм чинного законодавства відповідачу були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 839 537 грн. 92 коп. У зв’язку із порушенням строків сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році ВАТ «Запоріжжяобленерго» позивач на вказану суму нарахував пеню у розмірі 7807 грн. 66 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовні заяві, просить стягнути з відповідача 847 345 грн. 58 коп., з яких 839537 грн. 92 коп. сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році та 7 807 грн. 66 коп. пені.

31.05.2011 через канцелярію суду представником відповідача подано письмові заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що на протязі 2010 року відповідач подавав до органів працевлаштування звіти форми №3-ПН та зазначив, що робочі місця залишились вакантними через відсутність звернень про працевлаштування.

15.06.2011 представник відповідача в судовому засіданні також заперечив проти позовних вимог та пояснив, що ними здійснювались всі заходи які були направлені на працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, зокрема: створено робочі місця для інвалідів; подавались запити до центрів зайнятості про направлення ВАТ «Запоріжжяобленерго» інвалідів для подальшого їх працевлаштування на посаду контролерів енергозбуту; подавались оголошення в газети щодо запрошення на роботу інвалідів. Оскільки, відповідно до чинного законодавства на відповідача покладено обов’язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, а не зобов’язано працевлаштовувати інвалідів, відповідач просив у задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» здійснює господарську діяльність на умовах використання найманої праці, має у штаті 5 644 працівників.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Як встановлено судом, 25.02.2011 ВАТ «Запоріжжяобленерго» подано до органів Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, відповідно до якого, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві склала 5644 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність – 200.

Так у звіті в графі щодо кількості інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вищевказаної норми Закону повинно бути зазначено – 226.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На виконання вимог законодавства про захист інвалідів відповідачем у 2010 році були здійснені наступні заходи: подавались до центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів; розміщував в газетах оголошення про набір осіб з обмеженими можливостями на вакансії «контролерів енергозбуту».

Отже відповідачем було прийнято всіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Протягом 2010 року лише Заводським центром зайнятості м. Запоріжжя було направлена одного інваліда для працевлаштування до відповідача. Згідно направлення № 8521012060004001 від 06.12.2010.

Частиною першою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Вирішуючи питання про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати інвалідів на створені робочі місця. Обов’язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов’язком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору.

В свою чергу, обов’язок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов’язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

У відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування: надання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів Фонду соціального захисту інвалідів; звернення до центрів зайнятості з проханням направити інвалідів. Також і сам факт того, що у відповідача у 2010 році працювали 242 інваліди, свідчить про проведення останнім належної роботи з питань забезпечення інвалідів працею та виконання передбаченого діючим законодавством нормативу. Факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності, яка могла настати лише у випадку не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських у розмірі 7807 грн. 66 коп., суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 5 ст.20 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в тому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 7807 грн. 66 коп. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вина відповідача не була доведена, а тому підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності відсутні, у зв’язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 847345 грн. 58 коп., відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    

Суддя К.М.Недашківська

17.06.2011 постанова виготовлена в повному обсязі.