Постанова № 16404573, 10.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8451/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретаріГончар О.О.

з участю:

представника позивача Петрової А.М.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Добропільського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Добропільський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі позивач, центр зайнятості) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, відповідач) про стягнення коштів у розмірі 2563,91 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна з 02.06.2010 року та отримувала допомогу по безробіттю. За період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачу виплачено 1572, 90 грн. допомоги по безробіттю. Також в період перебування на обліку у центрі зайнятості з 02.09.2010 року по 27.09.2010 року відповідач брала участь в оплачуваних громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та отримала кошти за виконану роботу у розмірі 991,01 грн.

При цьому, позивачем при проведенні перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що відповідач в період отримання допомоги по безробіттю з 01.09.2010 року навчається у Білицькому професійному ліцеї та отримувала стипендію. З огляду на зазначене, позивач просив суд у відповідності до ст.ст. 36, 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2563,91 грн.

10.06.2011 року представником позивача Петровою А.М. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у звязку із частковою сплатою відповідачем отриманих коштів по безробіттю у розмірі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням. Сума несплаченої заборгованості на час розгляду справи становить 2263,91 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити позовні вимоги, з урахуванням зменшених вимог, у сумі 2263,91 грн.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить

застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, ОСОБА_2 перебувала з 02.06.2010 року на обліку в центрі зайнятості як безробітна.

Зокрема, відповідач 02.06.2010 року із відповідною заявою звернулась до Добропільського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (а.с. 8).

У заяві відповідач власноруч зазначила, що у разі неповідомлення про отримання доходу зобовязується повернути виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Під час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідачу виплачена допомога по безробіттю у загальному розмірі 1 586, 77 грн. (а.с. 18).

Виплата позивачем відповідачу допомоги по безробіттю у розмірі 1 586, 77 грн. не є спірною обставиною між сторонами.

Між Добропільським міським центром зайнятості та Управлінням праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації укладено договір № 051510083100058 від 31.08.2010 року про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, згідно якого центр зайнятості направляє осіб для виконання оплачуваних громадських робіт (а.с. 12-13).

02.09.2010 року між ОСОБА_2 та Управлінням праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації укладено договір №6, згідно якого ОСОБА_2 прийнято на оплачувані громадські роботи курєром, період виконання робіт - з 02.09.2010 року по 30.09.2010 року (а.с. 30-31).

Відповідно до корінця-направлення на громадські роботи від 01.09.2010 року №051510083100058 ОСОБА_2 прийнята на роботу з 02.09.2010 року на посаду курєра (а.с. 16). Загальна сума коштів витрачених Фондом на оплату за виконані громадські роботи ОСОБА_2 складає 991,01 грн., у тому числі сплачений збір до пенсійного фонду 36,4% - 264, 46 грн.

Добропільським міським центром зайнятості проведено розслідування обґрунтованості виплат, якою встановлено, що ОСОБА_2 з 01.09.2010 року навчається у Білицькому професійному ліцеї та отримувала стипендію (а.с. 10).

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Законом України «Про зайнятість населення» у статті 23 визначений порядок організації оплачуваних громадських робіт. Так, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях.

З особами, які бажають брати участь в громадських роботах, укладається строковий трудовий договір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх працевлаштування на підходящу роботу. Переважним правом укладання договорів користуються громадяни, зареєстровані як безробітні.

У разі закінчення встановленого строку виплати допомоги по безробіттю громадянин має переважне право на здобуття іншої професії (спеціальності) і участь в оплачуваних громадських роботах на період - до надання йому підходящої роботи.

Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці.

На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За безробітними громадянами, які беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені відповідно до цього Закону.

Фінансування громадських робіт провадиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

Частина 2 статті 36 Закону України «Про зайнятість населення» покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно положень п.п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідач позивачу про те, що навчається у Білицькому професійному ліцеї під час перебування у центрі зайнятості як безробітна не повідомила.

Листом № 04-852 від 22.04.2011 року відповідачу пропонувалось добровільно сплатити отримані кошти від центру зайнятості (а.с. 19).

Відповідачем добровільно сплачено на рахунок відповідача 300 грн. отриманих в якості допомоги по безробіттю, що підтверджується квитанцією про сплату (а.с. 34).

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що відповідач під час перебування на обліку у центрі зайнятості не повідомила останній про отримання доходу стипендії, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченої допомоги по безробіттю підлягають задоволенню, яка з урахуванням часткової сплати відповідачем на час розгляду справи становить 1272, 90 грн.

При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_2 за укладеним із Управлінням праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації договором №6 від 02.09.2010 року працювала курєром у період з 02.09.2010 року по 30.09.2010 року та виконувала роботу за письмовим завданням (а.с. 30-32).

Згідно п. 2 зазначеного договору ОСОБА_2 отримувала заробітну плату за фактично виконану роботу.

Отже, відповідачем власні зобовязання за вказаним трудовим договором виконані, тобто робота нею була фактично виконана, а кошти, які сплачені позивачем відповідачу є винагородою за виконану працю.

Стаття 43 Конституції передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

З урахуванням встановлених обставин, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення суми коштів, які виплачені центром зайнятості ОСОБА_2 за виконані громадські роботи у розмірі 991,01 грн., не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Добропільського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню виплачена допомога по безробіттю у розмірі 1272, 90 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони субєкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є субєктом владних повноважень, не стягується.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Добропільського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на користь Добропільського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37177001004262 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23126132) виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 90 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 10 червня 2011 року у присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 15 червня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.