Рішення № 1635702, 08.05.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2008 р. Справа № 10/1512

Господарський суд Черкаської області в складі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Рикуновій Л.М., за участю представників сторін:

позивача –Жука А.І. - за довіреністю,

відповідача –відсутній,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопрогрес"

до державного підприємства "Іваньківський цукровий завод"

про стягнення 1078312,09 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 811163,50 грн. боргу за поставлений природний газ, 85091,05 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 9279,71 грн. –3 % річних, 115996,38 грн. пені, 56781,45 грн. штрафу.

Представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач, двічі належно повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив. До дня судового засідання надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на невизначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відкладення розгляду судом справи на невизначений строк вказаним Кодексом не передбачено.

Тому клопотання відповідача про подальше відкладення розгляду справи задоволенню судом не підлягає.

Згідно з ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Встановивши на підставі поданих суду доказів обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з таких мотивів.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів, що в процесі виконання договору № 9.02/2007, укладеного сторонами 15.02.2007 р. на постачання природного газу, відповідач заборгував йому 811163,50 грн. по оплаті газу.

Це підтверджено копіями вказаного договору та додаткової угоди до нього, актів приймання-передачі природного газу, засвідчених сторонами, актів звірки розрахунків та визнано відповідачем у відзиві на позов від 10.04.2008 року.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У взаємовідносинах сторін, з яких виник спір, інше не передбачено ні законом, ні договором

За таких обставин позов у частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню судом повністю.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього положення позивачем нараховано та підлягає стягненню судом з відповідача 85091,05 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 9279,71 грн. –3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно з нормами ст. 231 ГК України (у позовній заяві помилково вказано ГПК України) позивачем нараховано та заявлено до стягнення 115996,38 грн. пені та 56781,45 грн. штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань. Суд вважає. що ця правова норма позивачем застосована безпідставно.

Частиною другою вказаної статті встановлені розміри штрафних санкцій за порушення господарських зобов’язань за умови, якщо інше не передбачено законом чи договором. Пунктом 6.2 договору сторін № 9-02/2007 про поставку природного газу встановлений інший розмір відповідальності за несвоєчасну оплату газу, а саме - пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки від вартості несплаченого газу за кожний день прострочення платежу.

Такий же максимальний розмір пені встановлений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543.

За розрахунком згідно з договором сторін та вказаним Законом, розмір пені до стягнення становить 56803,66 грн.

Позов в частині стягнення 56781,45 грн. штрафу задоволенню судом не підлягає, оскільки застосування штрафу не передбачено договором сторін. Крім того, згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України штраф і пеня є різновидами неустойки. А тому одночасне стягнення пені і штрафу суперечить чинному законодавству.

У зв’язку з прийняттям судом рішення по суті спору накладений судом в якості забезпечення позову арешт на майно та кошти відповідача (ухвала суду від 15.04.2008 р. по справі), підлягає скасування.

Спір виник з вини відповідача, тому судові витрати, згідно з ст. 49 ГПК України, покладаються судом на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягти з державного підприємства "Іваньківський цукровий завод", Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, код 32741501, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопрогрес", м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 34576361, 811163,50 грн. боргу за поставлений природний газ, 85091,05 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 9279,71 грн. –3 % річних, 56803,66 грн. пені, 10783,13 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В решті позову відмовити.

Скасувати арешт, накладений господарським судом 15.04.2008 р. на майно та кошти відповідача

Суддя В.В. Шумко