Постанова № 1635377, 17.04.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"17" квітня 2008 р. Справа № А6/189-08

11.15 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поднебєс О.В.

розглянувши адміністративну справу № А6/189-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Київський картонно –паперовий комбінат”, м. Обухів

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі, м. Обухів

про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення

Представники:

позивача: Андреев В.В.(довіреність №15 від14.01.2008р.)

відповідача: Бендюк А.В.(довіреність №66 від 29.10.2007р.;

Цюкало Т.В.(довіреність 310 від 05.02.2008р.)

Обставини спору:

Відкрите акціонерне товариство „Київський картонно –паперовий комбінат”, м. Обухів (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі (далі - відповідач) про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення № 0000682301/0/856 від 18.06.2007 року .

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 24.03.2008 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт № 871/231/05509659 від 23.05.2007 року, складений на підставі проведеної Державної податкової інспекції в Обухівському районі виїзної планової перевірки відкритого акціонерного товариства „Київський картонно-паперовий комбінат” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки Державної податкової інспекції в Обухівському районі були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000682301/0/856 від 18.06.2007р.

Позивач не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує про що подав до суду заперечення проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

встановив:

Державною податковою інспекцією в Обухівському районі було проведено планову виїзну перевірку ВАТ „Київський картонно –паперовий комбінат” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 871/231/05509659 від 23.05.2007 (далі –Акт перевірки), в якому зазначаються порушення, а саме:

п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 9642 грн., в т.ч.: І квартал 2006 року –1 499 грн., півріччя 2006 року – 4 862 грн., три квартали 2006 року –8 400 грн., 2006р. –9642 грн.;

п.3.1 ст.3, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму –1 456 099 грн., в т.ч.: за І квартал 2006 року –196 962 грн., за 9 місяців 808 495 грн., за 2006 р. –1 456 099 грн.;

п.6.2, 6.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання з ПДВ нас уму 56 134 грн.;

п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання з ПДВ на суму 56 258 грн.;

пп..4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.1.3.,1.4 „Про затвердження порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидента”, а саме неподання підприємством „Звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидента” за 1,2,3,4 квартали 2006 року в кількості 11 звітів;

п.2.11 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, що призвело до видачі готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, а також перевищення встановлених строків використання видатної під звіт готівки;

ст.3 Закону України „Про патентування окремих видів підприємницької діяльності”, а саме підприємство здійснювало роздрібну торгівлю без придбання торгового патенту.

На підставі Акту перевірки, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” , Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637 Відповідачем було прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000682301/0/856 від 18.06.2007 року.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення –рішення № 0000682301/0/856 від 18.06.2007р. вважає протиправним.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд погоджується з викладеним в акті перевірки висновками, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів перевірки, ВАТ „Київський КПК”, згідно видаткового касового ордера від 17.01.2006 року №10 ТВ було видано під звіт готівку Лапіка Т.С.- 800 грн. Грошові кошти Лапіка Т.С. не використано і повернуто в касу 19.01.2006р. в сумі 800 грн.

Згідно видаткового касового ордера від 18.01.2006 року №12 ТВ було видано під звіт готівку Лапіка Т.С. –1 800 грн. Грошові кошти Лапіка Т.С. не використано і повернуто в касу 20.01.2006р. в сумі 1 800 грн.

Пунктом 2.11. розділу 2 Положення №637, встановлено, що видача готівкових коштів під звітів або на відрядження (далі –під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт.

Згідно з Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт провадиться з кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

З викладеного вбачається, що було видано готівкові кошти під звіт без повного звітування за раніше видані кошти та перевищено строки використання виданої під звіт готівки, чим порушено п.2.11 Положення № 637.

Пункт 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436\95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами –громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів –у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Статтею 239 Господарського кодексу передбачено, що однією з адміністративно –господарських санкцій може бути адміністративно –господарський штраф, який стягується з господарюючого суб’єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно –господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на порушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Виходячи із змісту статті 1 Господарського кодексу України –цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання, поряд із суб’єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднанні державні податкові інспекції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.

Таким чином, в даних правовідносинах ДПІ не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно –господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Відповідно до ввідної частини Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів),включаючи збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно - господарською санкцією у розумінні норм Господарського кодексу України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій передбачених ст.250 вказаного кодексу.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів суду ті обставини на підставі яких було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000682301/0/856 від 18.06.2007 року

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Враховуючи наведене, керуючись ст.124 Конституції, ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, господарський суд -

п о с т а н о в и в :

1.В позові відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.

Суддя Маляренко А.В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –05.05.2008 року.