Постанова № 1635309, 25.04.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.04.2008 р. справа №7/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Стойка О.В. , Шевкової Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:

Спиця А.О. – за дов. № 450 від 07.04.07 р.,

від відповідача:

Ботвінова О.М. – за дов. № 122 від 03.01.08 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

04.03.2008 року

по справі

№7/11 (Малашкевич С.А.)

за позовом

Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Донецьк

до

Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк

про

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригодив порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп., витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році позивач, Акціонерне страхове товариство «Вексель», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп., витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.08р. позовні вимоги Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Донецьк до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп., витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп. були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в порядку регресу суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 2059 грн. 23 коп.

Відповідач, Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Зазначає, що нормами цивільного законодавства, застосованого судом, не передбачено відшкодування шкоди страховими компаніями, оскільки вони не є винними особами. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2008р. скасувати, як необґрунтоване.

Позивач, Акціонерне страхове товариство «Вексель», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Донецьк, надав відзив на апеляційну скаргу, яким він зазначив, що рішення є обґрунтованим і таким, що відповідає законодавству України, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, стягнути з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 1759 грн. 23 коп. та суму витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 300 грн.

В судовому засіданні представники сторін надали суду витребувані ухвалою суду від 24.03.08 р. матеріали, зокрема правоустановчі документи сторін, які були відсутні в справі.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

21.05.07 р. у Ворошиловському районі м. Донецька сталася дорожньо –транспортна пригода за участю автомобіля Subaru Forester (державний реєстраційний № АН 0046 ВЕ), який належить фізичній особі - громадянину Загорулько В.Л. на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ РСА № 421412, та автомобіля Subaru Legasi (державний реєстраційний № АН 4981 ВT) під керуванням фізичної особи –громадянки Полгороднік А.В.

В матеріалах даної господарської справи відсутні матеріали адміністративної справи суду загальної юрисдикції по факту скоєння ДТП. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав ксерокопії матеріалів, а саме: довідку ДАІ УМВС України в Донецькій області від 25.05.07 р. №1907/1; постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19.06.07 р., якою гр. Полгороднік А.В. була притягнута до адміністративної відповідальності у відповідності до ст. 124 КУпАП та встановлено факт порушення фізичною особою-водієм Полгороднік А.В. Правил дорожнього руху України при здійсненні ДТП; звіт про оцінку вартості матеріального збитку №77/6 від 04.06.07 р., в якому зазначено, що вартість усунення завданих автомобілю Subaru Forester пошкоджень становить 4151 грн. 03 коп.; рахунок на оплату № Г-00000484 від 12.06.07 р. про вартість експертних послуг та інші матеріали страхової справи.

Між позивачем та фізичною особою Загорулько В.Л. (власником автомобіля Subaru Forester) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту та видано Поліс № 0075677 від 23.06.06 р.

Відповідно до договору страхування, страховий випадок - це подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

Через настання страхового випадку, на підставі страхового акту № 302-13/2004 від 07.06.07 р. та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 2269 грн. 23 коп., за заподіяну матеріальну шкоду автомобілю внаслідок ДТП. Факт сплати підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 821 від 07.06.07р.

Позивав вважає, що оскільки між відповідачем і гр. Полгороднік А.В. 05.02.07 р. було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів (поліс № ВВ0067414), відповідно до якого АТ „Українська пожежно-страхова компанія” взяло на себе обов’язок відшкодувати збитки третій особі, які можуть бути понесені з вини страхувальника внаслідок ДТП, то він має право стягнути з відповідача в порядку регресу суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 2269 грн. 23 коп. та витрати на експертне дослідження в сумі 300 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Відповідно до вимог статті 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно норм статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Акціонерне страхове товариство «Вексель», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з вимогою щодо отримання страхового відшкодування з відповідача, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк, на підставі статей 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», як з особи, яку він та суд першої інстанції помилково вважають винною особою у скоєнні ДТП та відповідальною за шкоду, спричинену транспортному засобу, водієм якого був Загорулько Володимир Леонідович.

Позивач в позовній заяві посилається на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19.06.07 р., відповідно до якої Полгороднік А.В. визнано винною у скоєні ДТП, але в матеріалах господарської справи відсутні матеріали адміністративної справи з цього приводу, копія постанови засвідчена печаткою підприємства позивача, а не суду. Наявні в матеріалах справи документи стосовно ДТП є матеріалами страхової справи, що знаходиться на підприємстві позивача, а не матеріалами адміністративної справи. Крім того, вищевказана постанова свідчить тільки про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи Полгороднік А.В., в зв»язку з порушенням нею Правил дорожнього руху.

Вироку суду по кримінальній справі або рішення суду по цивільній справі відносно встановлення вини фізичної особи Полгороднік А.В. у спричиненні матеріальної шкоди транспортному засобу, водієм якого була фізична особа Загорулько В.Л., в матеріалах справи немає. Ступінь вини фізичних осіб, які були учасниками ДТП, є елементом складової частини доказування наявності шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до вимог Цивільного законодавства України. Визначення ступеня вини фізичних осіб не відноситься до компетенції господарських судів. Тому помилковим є посилання суду першої інстанції на наявність встановленого факту вини фізичної особи Полгороднік А.В. у спричиненні матеріальної шкоди автомобілю, водієм якого був Загорулько В.Л., та на встановлення ним факту винних дій відповідача внаслідок ДТП, тоді як відповідачем по даній справі є не фізична особа Полгороднік А.В., а страхова компанія.

Також в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк, суми страхового відшкодування в розмірі 2269 грн. 23 коп., позивач посилається на те, що цивільно-правова відповідальність Полгороднік А.В. застрахована в АТ «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ.

У відповідності до ст. 1188 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Отже, за цієї обставини обов»язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. У даному випадку такою особою є Полгороднік А.В.

Судова колегія вважає, що нормами цивільного права не врегульовано питання щодо відповідальності однієї страхової компанії перед іншою. При розгляді справи про відшкодування шкоди потерпілій особі, суд першої інстанції повинен був врахувати приписи ст. 1194 Цивільного кодексу України, яка має на меті забезпечення принципу відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, але ні в якому разі не може бути звільнена від відповідальності винна особа. В даному випадку, судом першої інстанції взагалі не досліджено це питання.

Встановлення причинного зв»язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальної шкоди. Позивачу необхідно було довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдача шкоди є причиною, а шкода, яка спричинена потерпілій особі, є наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв»язку між протиправною поведінкою особи і шкодою повинно було бути вирішено судом першої інстанції шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідачу потрібно довести суду належними доказами відсутність своєї вини у спричиненні шкоди позивачу.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без залучення власників транспортних засобів - водіїв Загорулько В.Л. та Полгороднік А.В., тому судом не досліджені в повному обсязі обставини даної справи. Крім того, враховуючи що безпосередньою особою, яка спричинила шкоду, є фізична особа, судом взагалі не досліджено питання щодо можливості розгляду справи в господарському суді, бо безпосередня особа повинна в будь-якому випадку бути залучена до участі у справі або в якості третьої особи, або в якості співвідповідача.

В порушення ст. 1166 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не дослідив чи не відшкодована шкода потерпілій особі іншими особами, зокрема, іншими страховими компаніями та в тому числі відповідачем.

Крім того, відособлений підрозділ юридичної особи може здійснювати повноваження сторони або третьої особи у справі від імені юридичної особи лише за умови, якщо таке право надано йому установчими або іншими документами.

Згідно з частиною 4 ст. 28 Господарського кодексу України, повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Господарським судом Донецької області при розгляді справи взагалі не було перевірено, чи надано філіям сторін право здійснювати повноваження сторони в судовому процесі, і якщо надано, то згідно з якими документами, оскільки в матеріалах справи були відсутні правоустановчі документи сторін. На вимогу суду апеляційної інстанції сторони надали такі документи, з яких вбачається, що повноваження позивача, а саме його філії, обмежені Статутними документами і тому є неправомірним вирішення судом першої інстанції питання про стягнення грошових коштів з відповідача на користь саме філії.

При дослідженні матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом Донецької області неправомірно прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Донецьк до відповідача Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп. та витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп.

Позивачем не доведено належними доказами обґрунтованість його позовних вимог саме до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк, яке не є заподіювачем шкоди та винною особою в розумінні вимог ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», нормами яких обґрунтовував позивач свій позов, причинно-наслідковий зв'язок між понесеними позивачем витратами та протиправною поведінкою відповідача також не доведено суду, в матеріалах справи відсутня адміністративна справа щодо Полгороднік Алли Володимирівни стосовно визнання її винною у скоєнні ДТП, а є наявною лише копія постанови Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19.06.07 р. та інші документи страхової справи, засвідчені Донецькою філією позивача.

Враховуючи, що позивачем не доведена обґрунтованість заявлених ним вимог саме до відповідача, апеляційна інстанція вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Крім того, як вбачається з резолютивної частини рішення, судом зазначено про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 2059 грн. 23 коп., рішення суду стосовно решти позовних вимог як в мотивувальній частині, так і в резолютивній –відсутнє, що є порушенням ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2008 року у справі № 7/11 підлягає скасуванню, апеляційна скарга –задоволенню, а у позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп. та витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп. слід відмовити в зв’язку з безпідставністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі відшкодовуються з позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2008 року у справі № 7/11 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2008 року у справі № 7/11 –скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства «Вексель», м. Донецьк до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Донецьк про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп., витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель», 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, ЗКПО 20031391 на користь:

- Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», 83055, м. Донецьк, вул. Гурова, 5, ЗКПО 25096917 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51 грн. 00 коп.

Зобов»язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді: О.В. Стойка

Т.А. Шевкова

Надр.7 прим:

1 –у справу;

2,3 –позивачу;

4,5 –відповідачу;

6 –ДАГС;

7 –ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.