Рішення № 16350324, 15.06.2011, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 2-627/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2011 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошкова І.Д.;

за участю: секретаря - Джанієвої О.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача за довіреністю, ОСОБА_3, у судове засідання не зявилась, надала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги позивача визнає, просить суд розглянути справу за її відсутності.

Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не зявився, надав до суду заяву, в якій вказав, що підтримує свої позовні вимоги, просить суд розглянути справу за його відсутності з попереднього судового засідання.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 вид. 11 вересня 2000р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області; копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вид. 17 липня 1995р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області; копія паспорту гр. РФ ОСОБА_2 вид. 27 березня 2002р. Лівобережним РУВС м.Вороніж; копія довіреності ОСОБА_2 від 03 липня 2009р. № 36-02/312588; копія договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, від 03 серпня 2009р.; заява ОСОБА_3 від 03 серпня 2009р. про виконання позивачем зобовязань за договором купівлі-продажу житлового будинку; копія витягу із рішення, справа № 2-961/2009р. від 25 грудня 2009р.; копія витягу з КП «Ренійське БТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серії ССЕ № 734558, номер витягу: 25753120, дата: 01 квітня 2010р., з якого вбачається, що житловий будинок з господарчо-побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності (1/1 частина) на підставі рішення суду, справа № 2-961/2009р. від 25 грудня 2009р. за ОСОБА_2; копія технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового Фонду, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, паспорт складений 10 червня 2009р.; заява ОСОБА_1 за № 3805 від 10 травня 2011р. про розгляд справи за відсутності позивача; заява ОСОБА_3 за № 3804 від 10 травня 2011р. про розгляд справи за відсутності представника відповідача; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 вид. 23 квітня 2004р.; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 вид. 05 березня 2009р.; квитанції про сплату держмита та ІТЗ розгляду справи.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачу, ОСОБА_2, на праві приватної власності, на підставі рішення Ренійського районного суду, справа № 2-961/2009р. від 25 грудня 2009р., належить житловий будинок з господарчо-побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача, зазначивши, що 03 серпня 2009 р. між ним та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за 10000 (десять тисяч) грн. 03 серпня 2009р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день, позивач передав представнику відповідача за довіреністю, ОСОБА_3 обумовлену суму грошей, отримання якої підтверджується заявою представника відповідача від 03 серпня 2009р., а представник відповідача за довіреністю передала позивачу документи на житловий будинок та ключі від нього.

Позивач в позові вказує, що після отримання документів на житловий будинок зясувалося, що відповідач на момент укладання договору не була власницею нерухомого майна. За рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 25 грудня 2009р., справа № 2-961/2009р. було визнано право власності на вказаний житловий будинок за відповідачем, державна реєстрація будинку була здійснена лише 01 квітня 2010р., вже після укладання сторонами договору про купівлю-продаж зазначеного вище будинку. Тому, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право, відповідно до умов договору купівлю-продажу житлового будинку від 03 серпня 2009 р. Позивач декілька разів пропонував відповідачу вже після реєстрації права власності за нею, посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, але відповідач постійно відмовлялась, на зустріч з позивачем не приходила, тобто ухилялась від його нотаріального посвідчення. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, враховуючи вищевикладене, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст.330 ЦК України).

Так, ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Згідно ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивач, як добросовісний набувач, у відповідності ст.330 ЦК України набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, придбавши у представника відповідача це нерухоме майно, яке представник відповідача фактично не мала права відчужувати. У відповідності ст.388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачем у представника відповідача не було загублене власниками, не було вкрадено та не вибувало з володіння власників або особи, якій вони передали майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, а тому воно не може бути у нього витребувано.

По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачем та представником відповідача, які діяла від її імені на підставі довіреності, була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, згідно якої представник відповідача продала, а позивач купив житловий будинок АДРЕСА_1 за 10000 (десять тисяч) грн. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї, договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обовязковим і як вимагає того закон. Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємо згода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму грошей, продавець передала покупцю документи, нерухомість в натурі. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються: договором купівлі продажу житлового будинку від 03 серпня 2009р. та заявою представника відповідача про виконання сторонами зобовязань за договором купівлі-продажу житлового будинку від 03 серпня 2009р.

Згідно ст.220 ЦК України договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.

Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку була досягнута угода по всіх істотних умовах: представнику відповідача передані гроші, позивачу об'єкт нерухомості, яким він на теперішній час користується, проте через нотаріальне не посвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу житлового будинку є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачем не сприймаються.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч.3ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обовязки відповідача щодо житлового будинку, встановленні права на нерухомість у позивача як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за позивачем, як за добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним та право власності за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 328, 330, 334, 388, 397, 657 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1.

3. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 03 серпня 2009р., згідно із яким ОСОБА_3, на підставі довіреності № 36-02/312588 від 03 липня 2009р. наданого гр. РФ ОСОБА_2, продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1 за 10000 (десять тисяч) грн. - визнати дійсним.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області - 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.Д. Бошков