Рішення № 16349740, 02.06.2011, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-1441/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«26»травня 2011 року м.Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Суворової О.В.

при секретарі - Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, громадської організації «Одеська регіональна академія наук»до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Росія», приватного підприємства «Аквілон - Курорт Сервіс», ФОП ОСОБА_2 про захист авторського права, виплату компенсації , відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист порушеного авторського права і стягнення компенсації до ТОВ «Санаторій «Росія». В подальшому ОСОБА_1 та громадська організація «Одеська регіональна академія наук»звернулись зі зміненою та доповненою позовною заявою до ТОВ «Санаторій «Росія», ПП «Аквілон - Курорт Сервіс», ФОП ОСОБА_2, у якій просять стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 суму компенсації замість відшкодування збитків, спричинених порушенням авторського права ОСОБА_1 у розмірі 200000 гривень, в якості відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 100000 гривень, на користь громадської організації «Одеська регіональна академія наук»- суму компенсації замість відшкодування збитків, спричинених порушенням авторського права громадської організації «Одеська регіональна академія наук»у розмірі 200000 гривень, заборонити відповідачам використовувати назву «Пеловіт», заборонити відповідачам відтворювати, опубліковувати, вводити в цивільний оборот інструкцію з використання препарату, затверджену вченою радою громадської організації «Одеська регіональна академія наук»протоколом № 28 від 14 липня 1995 року, як повністю так і частково, зобовязати відповідачів за власний рахунок опублікувати за власний рахунок в офіційних друкованих виданнях відомості про допущене порушення авторського права та резолютивну частину рішення суду щодо цього порушення, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 є автором розробки лікувального екстракту широкого спектру дії під назвою «Пеловіт-Р».

В 1995 році ОСОБА_1 на замовлення Одеської регіональної академії наук були розроблені технічні умови «Водногрязьовий екстракт Пеловіт-Р (рідкий біостимулятор)»ТУ 19219238-001-97, які були введені в дію з 1997 року. В 90-х роках акціонерним товариством «Бальнеолог», яке очолює ОСОБА_1, розпочалось виробництво рідкого біостимулятора «Пеловіт-Р»(«Пеловіт»). Вироблений препарат розфасовувався в пляшки, які оформлювались етикетками з зазначенням виду продукції «Рідкий біостимулятор з лікувальних грязей (зовнішнє)», його назви «Пеловіт», зазначенням технічних умов ТУ України 19219238-001-97, хімічного складу продукції.

ОСОБА_1 була розроблена інструкція з використання «Пеловіту», яка була затверджена вченою радою громадської організації «Одеська регіональна академія наук».

В 2006 році позивачами було виявлено, що в аптечних закладах м. Одеси та Одеської області здійснюється вільний продаж препарату «Пеловіт», виробником якого на етикетці зазначено СП «Росія», препарат розфасований ПП «Аквілон - Курорт Сервіс»на замовлення ПП ОСОБА_2. При цьому на етикетці наводилась та ж сама інформація про вид продукції, її назву, технічні умови, хімічний склад, що й на етикетці препарату, розробленого ОСОБА_1 До препарату, виробленого відповідачами, додавалась інструкція, яка майже дослівно відтворювала текст з інструкції, розробленої позивачами.

Позивачі вважають такі дії відповідачів порушенням своїх прав на інтелектуальну власність, з огляду на що вони звернулись за захистом своїх прав до суду.

Представник позивачів та позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідачі, їх представники у судове засідання 26 травня 2011 року не зявились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідним поштовими документами.

Суд у звязку з належною оповіщеністю відповідачів про час та місце судового засідання, неявкою відповідачів та неповідомлення ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень позивача, на підставі ч. 4 ст. 169, ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України, ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів, що не зявився, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі необхідно постановити із відмовою у задоволенні позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів та пояснень представника позивачів.

ОСОБА_1 є винахідником способу одержання речовини з лікувальної грязі, яка має протизапальні, біостимулювальні та імуностимулювальні властивості «Пеловіт-Р», що підтверджується деклараційними патентами № 12329 від 15.02.2006 року та № 29747 А від 15.11.2000 року, виданими Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 36074 від 14 грудня 2010 року, авторські майнові права на твір наукового характеру «Проект. Технічні умови. «Водногрязьовий екстракт Пеловіт-Р /Рідкий біостимулятор/»належать громадській організація «Одеська регіональна академія наук».

Згідно протоколу № 28 від 14 липня 1995 року, вченою радою громадської організації «Одеська регіональна академія наук»затверджено інструкцію з використання Пеловіта-Р (рідкого біостимулятора з грязі Куяльницького лимана), автором якої є ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Оскільки примірник вказаної інструкції, що був наданий позивачами суду , містить не пряму вказівку на те, що автором інструкції є громадська організація «Одеська регіональна академія наук», а відсилає до протоколу № 28 від 14 липня 1995 року, відповідно до якого вона розроблена ОСОБА_1, суд, враховуючи презумпцію авторства доходить до висновку, що автором вказаної інструкції є ОСОБА_1

В аптечних закладах м. Одеси та Одеської області здійснюється вільний продаж препарату «Пеловіт», виробником якого на етикетці зазначено СП «Росія», препарат розфасований ПП «Аквілон - Курорт Сервіс»на замовлення ПП ОСОБА_2, що підтверджується договором про надання послуг від 22 лютого 2006 року, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Аквілон-Курорт-Сервіс», предметом якого є послуги з розливу та пакуванню нефармакопейного фізіотерапевтичного препарату «Пеловіт», договором № 17 від 4 вересня 2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ «Фармація», предметом якого продаж продукції на основі лікувальної грязі, накладною № 2/02 від 12 лютого 2006 року, накладною № 2/9 від 11 вересня 2006 року, фототаблицями, залученими до матеріалів справи.

До препарату, виробленого відповідачами, додавалась інструкція, яка майже дослівно відтворювала текст з інструкції, розробленої позивачами.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути, зокрема, процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом).

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом.

Згідно зі ст. 463 ЦК України, суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є:

1) винахідник, автор промислового зразка;

2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що ОСОБА_1 є субєктом права інтелектуальної власності на спосіб одержання речовини з лікувальної грязі, яка має протизапальні, біостимулювальні та імуностимулювальні властивості «Пеловіт-Р».

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається

- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

- продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

- існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

Таким чином, законом покладено на позивача обовязок при доведенні факту порушення свого права як винахідника запатентованого процесу надати суду докази або того, що при виготовлені продукту використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй, або того, що продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим, або того, що ним були прийняті усі можливі зусилля для зясування того, який процес застосовувався при виготовленні цього продукту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем ОСОБА_1 жодних доказів застосування запатентованого ним процесу одержання речовини з лікувальної грязі, яка має протизапальні, біостимулювальні та імуностимулювальні властивості «Пеловіт-Р»під час виготовлення відповідачами рідини, що продається в упаковці з назвою «Пеловіт», суду не надано.

Також ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів спричинення йому матеріальної та моральної шкоди у розмірі, який заявлений у позовних вимогах.

Клопотань про призначення відповідної судової експертизи (зокрема експертизи обєктів права інтелектуальної власності) сторонами заявлено не було.

Таким чином, суд вважає факт порушення права інтелектуальної власності ОСОБА_1 на спосіб одержання речовини з лікувальної грязі, яка має протизапальні, біостимулювальні та імуностимулювальні властивості «Пеловіт-Р»недоведеним.

Що стосується вимоги громадської організації «Одеська регіональна академія наук»щодо стягнення шкоди, завданої протиправним використанням відповідачами тексту інструкції з використання препарату «Пеловіт», заборони відповідачам відтворювати, опубліковувати, вводити в цивільний оборот цю інструкцію, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦК України, особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 438 ЦК України, автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

- вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

- на недоторканність твору.

Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Способи порушення авторського права, які дають підстави для судового захисту , викладені у ч. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

На підтвердження факту порушення майнових та немайнових інтелектуальних прав на текст інструкції, позивачами надано порівняння текстів інструкції затвердженої протоколом № 28 від 14 липня 1995 року вченої ради громадської організації «Одеська регіональна академія наук»та інструкції, що додається до продукції відповідачів.

Оскільки вказані тексти не співпадають дослівно, суд не може прийняти вказане порівняння у якості належного доказу порушення авторського права. Інші докази позивачами не надавались, клопотань про призначення відповідної судової експертизи сторонами заявлено не було.

За таких обставин, суд доходить до висновку про недоведеність факту порушення майнових та немайнових інтелектуальних прав на інструкцію з використання препарату «Пеловіт».

Крім того, судом встановлено, що автором вказаної інструкції є безпосередньо ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 435 ЦК України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Враховуючи те, що суду не надано жодних доказів набуття громадською організацією «Одеська регіональна академія наук»права на вказаний твір відповідно до договору або закону, суд доходить до висновку про відсутність в цієї організації права на предявлення будь-яких вимог з ним повязаних.

Що стосується позовної вимоги про заборону відповідачам використовувати назву «Пеловіт»під час виробництва продукції та введення її у цивільний обіг, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 495 ЦК України, майновим правом інтелектуальної власності на торговельну марку є виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Позивачами свідоцтва про реєстрацію торгівельної марки з назвою «Пеловіт»не надано, з огляду на що суд вважає наявність у позивачів права на таку торгівельну марку недоведеним.

Враховуючи викладене суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог, заявлених позивачами.

Керуючись ст.ст. 423, 435, 438, 440, 463, 492, 494, 495 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.ст. 11, 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст.ст. 3, 15, 60, 79, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, громадської організації «Одеська регіональна академія наук»до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Росія», приватного підприємства «Аквілон - Курорт Сервіс», ФОП ОСОБА_2 про захист авторського права, виплату компенсації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Суворова