| про визнання недійсним рішення Приватне підприємство “Албір” м.
Маріуполь, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною
заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про
визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 14.06.2006р. №
0000022344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану
вартість в сумі 369475 грн. 70 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій
в сумі 369475 грн. 70 коп. Доводи позовної заяви підприємство
обґрунтовувало тим, що при проведені повторної позапланової виїзної перевірки
відповідачем були порушені вимоги п. 8 ч. 6 ст. 111 Закону “Про
державну податкову службу в Україні”, оскільки повторна позапланова перевірка
повинна ініціюватися не Державною податковою адміністрацією у Донецькій
області, а органом, який проводив попередню позапланову перевірку. Позивач вказував на те, що повторна перевірка
проводилась на підставі прийнятого Жовтневою міжрайонною державною податковою
інспекцією м. Маріуполя наказу від 15.05.2006 р. № 465, який не містить в собі
будь -яких посилань на наявність службового розслідування або порушеної
кримінальної справи у відношенні посадових осіб, які проводили попередні
позапланові перевірки. Крім того, позивач наполягав на тому,
що ним правомірно при оподаткуванні операцій з надання транспортно
-експедиційних послуг нерезидентам податок на додану вартість визначався за ставкою 0 %, відповідно до п.
6.2 ст. 6 Закону “Про податок на додану вартість”. Постановою господарського суду
Донецької області від 16.08.2006р. у справі № 22/201а (суддя Волошинова Л.В.)
позовна заява задоволена. Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій
він просить скасувати постанову суду через невірне застосування норм
матеріального права. Доводи апеляційної скарги податкова
інспекція обґрунтовує тим, що надаючи послуги з навантаження, розвантаження,
транспортування, експедирування порти та інші підприємства здійснюють
обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснюють безпосередньо експорт
таких товарів, тому відповідач вважає, що право на застосування нульової ставки
до операцій з надання послуг відсутнє. Крім того, заявник скарги наполягає
на тому, що, як він вважає, фактично послуги надавались нерезиденту на митній
території України, тому оподаткування податком на додану вартість повинно
проводити за ставкою 20%. Дослідивши матеріали справи судова
колегія встановила. В основу повідомлення
-рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 05.06.2006р. № 855/23-7/31317706
про результати позапланової виїзної документальної перевірки фінансово
-господарської діяльності ПП “Албір” з питань достовірності нарахування бюджетного
відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з
01.04.2005р. по 31.12.2005р. В акті перевірки позивачу, зокрема,
інкримінувалось порушення вимог п. 6.2 ст. 6 Закону “Про податок на додану
вартість”, внаслідок чого, як вважає
податкова інспекція, ПП “Албір” зависило суму бюджетного відшкодування ПДВ на
суму 369475 грн. 70 коп., в тому числі по періодах: за липень 2005р. - на суму 5011 грн. 70 коп.,
за серпень 2005р. - на суму 30061 грн., за жовтень 2005р. - на суму 61833 грн.,
за листопад 2005р. - на суму 69352 грн. та за грудень 2005р. на суму 203218
грн. Зазначене порушення, на думку
податкового органу, полягає в тому, що фактично послуги з навантаження та
розвантаження експортних вантажів здійснювали Маріупольський морський порт та
Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” на митній території України, тому
Приватне підприємство “Албір” безпідставно застосовувало нульову ставку податку
на додану вартість при оподаткуванні відповідних операцій. Як вбачається з матеріалів справи,
позивач на підставі укладених з нерезидентами договорів про транспортно
-експедиційне обслуговування (від 08.07.2002р. № 20-07/02, від 04.11.2003р. №
22-11/03, від 01.07.2005р. № 01-07 (т. ІІ - а.с. 86 - 97), а також договору
доручення від 01.10.2004р. № 18-10/04 (т. ІІ - а.с. 80-85) протягом квітня
-грудня 2005р. надавав нерезидентам: Московському представництву фірми „ЮНІФЕРТ
ІНТЕРНАСІОНАЛЬ” (Ліван), „Metcoal S.A.” (Женева, Швейцарія), Фірмі „FERROCHEM”
(Швейцарія), „Veraco LLC” (США) послуги з транспортно -експедиційного
обслуговування вантажів. З метою виконання своїх зобов'язань
за зовнішньоекономічними контрактами позивачем укладені договори з Державним
підприємством “Маріупольський морський торговий порт” м. Маріуполь: від
23.12.2004р. № 25-6/106/12, від 23.12.2004р. № 25-6/106/14, від 21.09.2005р. №
25-6/106/11 та з Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м. Маріуполь
від 26.02.2004р. № 33 (т. ІІ -а.с. 36 - 79). Вказані підприємства операції з
навантаження та перевантаження вантажів оподатковували податком на додану
вартість за ставкою 20 %. Приватне підприємство “Албір” м.
Маріуполь сплачувало вартість виконаних робіт з урахуванням податку на додану
вартість і в подальшому виставляло власні рахунки нерезидентам, оподатковуючи
відповідні господарські операції податком на додану вартість за ставкою 0 %,
проти чого не заперечує і відповідач. Податкова інспекція вважає, що
позивач не мав права застосовувати нульову ставку податку на додану вартість, а
повинен був обчислювати ПДВ за ставкою 20%. Судова колегія вважає апеляційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону
“Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому
експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування. Відповідно до п. 1.14 ст. 1 цього
Закону супутні послуги - це послуги,
вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної
вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Митна вартість товарів, що вивозяться
(експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни,
відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, визначається на основі ціни, яку
було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент
перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що
вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не
були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження,
перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного
кордону України; б) комісійні та брокерські
винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за
використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен
прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються. Починаючи з 01.07.2004 р. правові та
організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені
Законом “Про транспортно-експедиторську діяльність”. Відповідно до ст. 1 цього Закону
транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання
транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень
експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга
представляє собою роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та
забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого
вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт
господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або
організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором
транспортного експедирування. Учасниками транспортно-експедиторської
діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти,
залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного,
авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та
інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні
вантажів. Таким чином, експедитор, в даному
випадку Приватне підприємство “Албір” м. Маріуполь, може виконувати свої
зобов'язання перед нерезидентом як самостійно, так і шляхом залучення третіх
осіб (Державне підприємство “Маріупольський морський порт” м. Маріуполь та
Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м. Маріуполь). При цьому, у
зв'язку з тим, що зобов'язаною особою за зовнішньоекономічними контрактами є
Приватне підприємство “Албір” м. Маріуполь, саме воно операцію з поставки
послуги нерезиденту повинно оподатковувати податком на додану вартість за
ставкою 0 %. На підставі викладеного, керуючись
ст. 6 Закону “Про податок на додану вартість”, Законом “Про транспортно-експедиторську
діяльність”, ст. 274 Митного кодексу України, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206
Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И
В: Постанову господарського суду
Донецької області від 16.08.2006р. у справі № 22/201а залишити без змін, а апеляційну скаргу без
задоволення. Ухвала набирає законної сили з дати
її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного
суду України в місячний строк. Головуючий: О.Л. Агапов Судді: Н.Л. Величко І.В. Алєєва Ухвала
підписана 05.10.2006р. Надруковано: 5 примір. 1 -позивачу 1 -відповідачу 1 -до справи 1 -ДАГС 1 - господарському суду.
Часті запитання
Який тип судового документу № 163444 ?
Документ № 163444 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 163444 ?
Дата ухвалення - 04.10.2006
Яка форма судочинства по судовому документу № 163444 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 163444 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 163444, Донецький апеляційний господарський суд
Судове рішення № 163444, Донецький апеляційний господарський суд було прийнято 04.10.2006.
Форма судочинства - Господарське,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Судове рішення № 163444 відноситься до справи № 22/201а
Це рішення відноситься до справи № 22/201а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
| 
