Рішення № 163348, 09.08.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 5488-2006 Категорія 42

Головуючий 1 інстанції Дзюба Н.А. Доповідач Новосядла В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої Червинської М.Є., суддів Тро­ценко Л.І., Новосядлої В.М.,

при секретарі Мартіросовій А.Б., за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року в справі за позо­вом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Донеьцкобленерго" про ви­знання неправомірними дій відповідача та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відкритого акціонерного товариства Донеьцкобленерго" про визнання неправомірними дій відповідача та відшкодування моральної шкоди, який обґрунтовує наступним.

Він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого 26 квітня 2001 року Другою Костянтинівського державною нотаріальною конторою.

15 грудня 2005 року його будинок був відключений від енергопостачання без попере­днього попередження і без складання стосовно нього Акту про порушення Правил користування електричною енергією.

Просив визнати дії відповідача щодо відключення електричної енергією незаконними, зобов*язати відповідача підключити його будинок до енергопостачання та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обся­зі через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме су­дом першої інстанції не було враховано, що:

· він є добросовісним платником за постачання електричної енергії і не має заборго­ваності за надані послуги,

· висновок суду про те, що він самовільно підключився до енергопостачання не від­повідає дійсності,

· не укладення договору на постачання електричної енергії після придбання житло­вого будинку не може бути розцінено як самовільне підключення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2, яка у 1991 році подарувала його ОСОБА_3.

26 квітня 2001 року вказаний житловий будинок був подарований позивачу.

Особовий рахунок і абонентська книжка по розрахункам за електричну енергію були оформлені на мати позивача ОСОБА_2, яка проводила оплату за надану відповіда­чем електричну енергію.

19 листопада 2005 року відповідачем був складений Акт про порушення Правил ко­ристування електричною енергією для населення НОМЕР_1, згідно із яким було встановлено само­вільне підключення до мережі енергопостачальника.

Під час розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, пред­ставник відповідача пояснював, що відповідно із пунктами 2 і 6, 7 Правил користування електримною енергією для населення, затверджених Постановою КМ України від 26 липня 1999 року із по­дальшими змінами, у разі зміни власника будинку і не укладення ним протягом семи днів договору про користування електричною енергією вважається самовільним підключенням і дає підставу ене-ргопостачальній організації на підставі пунктів 35 і 53 вказаних Правил відключити споживача від енергопостачання.

15 грудня 2005 року будинок позивача був відключений від енергопостачання.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання незаконними дій відповідача щодо відключення будинку позивача від постачання електричної енергії, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є споживачем електричної енергії, оскільки постійно не проживає у будинку і не уклав з відповідачем договір про надання послуг, що відповідно до пункту 2 Правил користуван­ня електричною енергією є самовільним підключенням. Згідно із пунктами 35 і 53 Правил користу­вання електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМ України від 26 липня 1999 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач мав право на відклю­чення будинку позивача від енергопостачання через самовільне підключення.

Але з таким висновком погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції 1993 року із подальшими змінами, яка діяла на час виникнення спору між сторонами, договором є усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля-продаж, роботи та послуги. Письмова угода може оформля­тися квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, путівкою, талоном або іншим документом (далі - розрахунковий документ).

Апеляційним судом встановлено, що будинок позивача до переходу до нього права власності був підключений до енергопостачання у встановленому законом порядку. Відкритим ак­ціонерним товариством „Донеьцкобленерго" подавалась електрична енергія в будинок позивача, за що проводилась оплата, яка підтверджується квитанціями про оплату. Оплата відповідачем прийма­лась.

Вказані обставини свідчать про наявність двосторонніх договірних відносин між сторонами, згідно із якими енергопостачальна організація здійснювала постачання електричної ене­ргії, а мати позивача, а в подальшому і позивач, оплачували за спожиту електричну енергію, що під­тверджується квитанціями про сплату і особовим рахунком на вказаний будинок.

Таким чином, дії відповідача щодо відключення від енергопостачання будинку пози­вача через самовільне підключення є неправомірними.

Будинок позивача був відключений від енергопостачання 15 грудня 2005 року і до теперішнього часу не підключений, що є порушенням частини 2 пункту 36 Правил, згідно із яким у разі розгляду спірних питань у судовому порядку, термін відключення не повинен перевищувати 1 місяць, за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію.

Виходячи з встановлених фактів, наданих сторонами доказів, апеляційний суд вва­жає, що висновок суду першої інстанції про самовільне підключення до енергопостачання будинку позивача і правомірність дій відповідача по відключенню будинку від енергопостачання не відпові­дає нормам матеріального права.

Відповідно до частини пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції встановлені всі фактичні обставини по справі, але неправильно застосований матеріальний закон, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1: визнати неправомірними дії відповідача щодо відключення його будинку від енергопостачан­ня, зобов*язати відповідача підключити будинок до енергопостачання та стягнути з відповідача мо­ральну шкоду.

Відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про захист прав спожива­чів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування мора­льної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практи­ку в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року з пода­льшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Встановлюючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд враховує протиправність дій відповідача, який є монополістом по наданню послуг по енергопостачанню, тривалість відключення будинку позивача від електричних мереж, зимовий період року, який має скорочений світовий день, необхідність у користуванні електричними приладами, наявність у позивача двох неповнолітніх ді­тей.

Виходячи із встановлених обставин, засад розумності і справедливості, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 2000 гривень.

На підставі статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стяг­ненню судовий збір у розмірі 8 гривень 50 копійок, щодо вимог про визнання дій відповідача неза­конними і 8 гривень 50 копійок з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно із статтею 81 ЦПК України і Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого Постановою КМ України від 21 грудня 2005 року з відповідача підлягає стягненню 7 гривень 50 копійок.

Керуючись статтями 88, 309, 316 ЦПК України, на підставі Закону України «Про за­хист прав споживачів», Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою КМ України від 26 липня 1999 року із подальшими змінами, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Донецькоб­ленерго" про визнання неправомірними дій відповідача та відшкодування моральної шкоди задово­льнити.

Визнати неправомірними дії відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго" по відключенню від енергопостачання будинку АДРЕСА_1.

Зобов*язати відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго" підключити будинок АДРЕСА_1 до енер­гопостачання.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго" на користь держа­ви судовий збір в розмірі 17 гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго" витрати з інформа­ційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 7 гривень 50 копійок (отримувач: Державне підприємство „Судовий інформаційний центр", КОД ЄДРПОУ: 30045370, р\р 26001014180002, Банк відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м. Львів, МФО банку: 325707).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.