Постанова № 1633375, 27.03.2008, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"27" березня 2008 р. 11 год. 30 хв., м. Чернігів Справа № 6/104а(16/289-3/172а)

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі

судового засідання Кузьміні М.М.,

за участю представників:

позивача Гузія Р.Б., довіреність №112-0107 від 08.01.2008р.,

відповідача Мірошниченко В.І., довіреність №1964/9/10-010 від

12.03.2008р., Кузьменко Г.П., довіреність №10660/9/10-010 від

28.12.2007р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов Відкритого акціонерного товариства „Чернігівське Хімволокно”,

м. Чернігів, вул.. Щорса, 78

до відповідача Державної податкової інспекції у місті Чернігові,

м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством “Чернігівське Хімволокно” було подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень №№ 0001762320/0, 0001782320/0 від 08.09.2004р., прийнятих державною податковою інспекцією у м. Чернігові про нарахування пені та штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі №16/289 і рішенням від 19.10.2004р. позов задоволено повністю:

1. Визнано недійсним повністю податкове повідомлення –рішення № 0001782320/0 від 08.09.2004р., прийняте державною податковою інспекцією у м. Чернігові, про визначення відкритому акціонерному товариству “Чернігівське Хімволокно” суми штрафної санкції у розмірі 1020 грн.

2. Визнано недійсним повністю податкове повідомлення –рішення № 0001762320/0 від 08.09.2004р., прийняте державною податковою інспекцією у м. Чернігові, про визначення відкритому акціонерному товариству “Чернігівське Хімволокно” суми пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 257414,86 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2005р. скасовано рішення господарського суду Чернігівської області від 19.10.2004р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2005р. у справі № 16/289 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001762320/0 від 08.09.2004р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 240702,60 грн. В цій частині справа направлена у суд першої інстанції для нового розгляду справи в частині, яка скасована постановою касаційної інстанції.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.08.2005р. по справі №16/289 –3/172а у позовних вомогах про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001762320/0 від 08.09.2004р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 240702,60 грн. відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 18.09.2007р. ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.08.2006р., ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 23.08.2005р. скасовано і справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0001762320/0 від 08.09.2004р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 240702,60 грн.

Відповідач позовних вимог не визнає.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити, посилаючись на те, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням законодавства України з огляду на те, що пеня за час знаходження імпортованих товарів під митним контролем нарахована незаконно, оскільки такий імпорт вважається здійсненим з моменту перетину митного кордону України.

Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача і обґрунтованість та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення. Він вважає неправомірним висновок позивача щодо виконання нерезидентом фірмою “WIB-INDUSTRIEBERATUNG WIRTH” умов контракту № 156/0130 від 17.11.1997р., а відтак і висновку щодо безпідставності нарахування пені в цій частині. Також відповідач свої заперечення обґрунтовує тим, що імпортна операція знімається з контролю тільки в разі підтвердження факту імпорту належним чином засвідченою вантажно –митною декларацією, тому нарахування пені за період знаходження імпортованого товару під митним контролем є правомірним.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.09.2004 р. державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийняте оспорюване податкове повідомлення –рішення № 0001762320/0, яким на підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 3813-ХІІ від 24.12.1993р., ст.ст.1,2,4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР (далі –Закон №185) позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 257414,86 грн.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення – рішення є висновки акту № 78/23/00204048 від 03.09.2004р. “Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Чернігівське Хімволокно” за період з 01.01.2003р. по 01.04.2004р.”

Як вбачається з акту перевірки, в основу прийнятих оспорюваних податкових повідомлень –рішень покладені порушення, які, на думку перевіряючих, вчинені позивачем при виконанні зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом фірмою “WIB-INDUSTRIEBERATUNG WIRTH” (Німеччина).

Так, 17.11.1997 р. фірма “WIB-INDUSTRIEBERATUNG WIRTH” (продавець) та відкрите акціонерне товариство “Чернігівське підприємство “Хімволокно” (покупець) уклали в м. Чернігові контракт № 156/0130, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах поставки DDU- Чернігів запасні частини для основного технологічного обладнання в кількості та по цінах, зазначених в Додатку.

Сторони домовились, що в разі виникнення спору та недосягнення по ньому згоди шляхом переговорів, останній вирішується Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово –промисловій палаті України із застосуванням права України.

Відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" , затверджених Міжнародною торгівельною палатою 01.01.1990р., оприлюднених у газеті "Урядовий кур'єр" на виконання Указу Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 4 жовтня 1994р. № 567/94, умови поставки DDU означають, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці країни імпорту. Продавець повинен нести витрати і ризики, пов'язані з поставкою туди товару (за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, виплачуваних при ввозі), а також видатки і ризики по виконанню митних формальностей. Покупець повинен оплатити будь-які додаткові витрати і нести будь-які ризики, викликані його нездатністю вчасно очистити товар від мита на імпорт.

24.01.2000р. сторони уклали додаткову угоду № 5 до контракту, згідно з якою строк дії останнього продовжено до 01.04.2000р. та досягнута домовленість на поставку продукції вартістю 58870 доларів США. Оплата товару покупцем визначена шляхом відкриття відзивного акредитиву на користь продавця строком на 30 днів.

01.03.2003 року позивач відкрив на користь нерезидента забезпечений безвідзивний акредитив № W-1-156 на суму 58870 доларів США.

24.03.2000р. кошти в сумі 58870 доларів США списані на користь нерезидента. Граничний термін надходження товарів від нерезидента –21.06.2000р.

Як вбачається з матеріалів справи, в установлений строк нерезидент не здійснив поставку товару на суму виданого позивачем акредитиву, натомість 26.03.2000р. від нерезидента надійшли товари на суму 3310 доларів США, що не відповідає умовам угоди та виставленого інвойсу, який було надано для отримання коштів з акредитиву.

У звязку з допущеними нерезидентом порушеннями умов зовнішньоекономічного контракту позивач, ВАТ “Чернігівське Хімволокно”, 21.06.2000р. звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України з позовом про стягнення з нерезидента 83889,75 доларів США , в тому числі боргу в сумі 58870 доларів США та 25019,75 доларів США пені за затримку поставки товару. У засіданні Арбітражного суду представник позивача заявив про зміну позовних вимог: у зв”язку з частковим надходженням товару на суму 11623 доларів США заборгованість зменшилась на вказану суму і склала 47246 доларів США; позивач збільшив розмір пені до 36514,73 доларів США; всього просив стягнути 83761,73 доларів США.

30.03.2001р. Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово –промисловій палаті України прийнято рішення по зазначеній справі, яким зобов’язано фірму “WIB-INDUSTRIEBERATUNG WIRTH” сплатити ВАТ “Чернігівське Хімволокно” 47247 доларів США вартості непоставленого товару, 36514,73 доларів США пені за прострочку його поставки, всього 86807,06 доларів США.

Товари вартістю 11623 доларів США надійшли від німецької фірми під митний контроль Бориспільської митниці згідно з накладними від 26.03.2000р. № 325757851054, від 22.07.2000р. № 25757823651, від 17.09.2000р. № 25757823754, від 21.10.2000р. № 25757823850, що підтверджується відповідними відмітками митного органу.

За матеріалами попередньої перевірки відповідачем була нарахована позивачу пеня на дату надходження товарів під митний контроль у розмірі 12953,25 грн., яка повністю сплачена до бюджету. При цьому податковим органом була врахована заборгованість резидента перед нерезидентом, яка становила 358,68 доларів США.

Бориспільська митниця повідомила, що вантажно –митні декларації на товари, які надійшли від нерезидента, не оформлялись та не можуть бути оформлені у майбутньому у зв”язку із закінчення терміну їх зберігання під митним контролем та переходом їх у власність держави.

Державною податковою інспекцією за період з 22.06.2000р. по 31.03.2004р. нарахована пеня в сумі 253655,85 грн., а з урахуванням сплаченої суми 12953,25 грн. до оспорюваного податкового повідомлення - рішення включена сума пені у розмірі 240702,60 грн., нарахованої за період з моменту надходження товарів під митний контроль (дата відмітки “під митним контролем”) по 31.03.2004р.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону №185 „ Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента”.

Згідно з частиною 1 ст.4 Закону №185 порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У частині 4 ст. 4 Закону №185 передбачено, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові неправомірно нараховано пеню за період із 22.06.2000р. по 30.03.2001р., оскільки протягом цього періоду у провадженні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України перебувала справа за позовом ВАТ „ Чернігівське Хімволокно” до нерезидента про стягнення з останнього 83889,75 доларів США , в тому числі боргу в сумі 58870 доларів США, і рішенням суду позов задоволено.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, при прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше.

Стаття 1 цього Закону визначає момент здійснення імпорту як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця то покупця.

Відповідно до визначень, наданих ст.15 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на час надходження товарів від нерезидента) під "переміщенням через митний кордон України" слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь - який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі; під "пропуском через митний кордон України" - дозвіл митниці на використання товарів та інших предметів на митній території України та за межами цієї території з метою, заявленою митниці.

Стаття 24 цього Кодексу встановлює період перебування товарів та інших предметів під митним контролем, зокрема, під час ввезення на митну територію України з метою вільного використання - з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України.

В силу ст. 70 МК України для вільного використання пропускаються через митний кордон України товари та інші предмети, зокрема:

- за ввезення яких на митну територію України чи вивезення за межі цієї території та здійснення митного оформлення сплачено мито і митні збори, якщо відповідно до митного законодавства України та інших актів законодавства України такі товари та інші предмети підлягають митному обкладенню;

- за зберігання та перебування яких під митним контролем митниці сплачено митні збори.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.86 МК України підлягають обов'язковій передачі митниці для зберігання такі товари та інші предмети що обкладаються митом та митними зборами при ввезенні на митну територію України у разі несплати таких платежів, якщо не надано відстрочення або розстрочення їх сплати.

Зі змісту наведених норм випливає, що перетин товаром митного кордону України передує вирішенню питання про сплату необхідних митних платежів з метою подальшого вільного використання такого товару, а знаходження товарів під митним контролем та на зберіганні у митниці свідчить про те, що вони вже ввезені на митну територію України, тобто перетнули митний кордон.

Таким чином, враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства та приймаючи до уваги умови зовнішньоекономічного контракту, інші докази, суд доходить висновку, що фірма “WIB-INDUSTRIEBERATUNG WIRTH” виконала умови цього контракту, здійснивши поставку товару відкритому акціонерному товариству “Чернігівське Хімволокно”.

Чинне законодавство не пов’язує момент здійснення імпортної операції з моментом сплати митних платежів та пропуску товару з під митного контролю у вільне використання.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно з порушенням вищевказаного законодавства застосована до позивача пеня в сумі 240702,6 грн. за порушення в сфері ЗЕД.

Окрім вищевикладеного, суд приймає до уваги наступне.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.06.2003р. по справі №9/110-б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Чернігівське Хімволокно” і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до 17.07.2003р. (ухвала про залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду). Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.07.2003р. по справі №9/133-б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Чернігівське Хімволокно” і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до 01.03.2005р. (ухвала про залишення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство).

Згідно абз. 24 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року N2343-XII (далі Закон №2343):

“Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.”

Згідно ч.4 ст.12 Закону №2343 “Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).”

Таким чином, вищевказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу відповідає лише строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки на підставі ухвал господарського суду Чернігівської області було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв у період з 17.06.2003р. по 17.07.2003р. та з 28.07.2003р. по 01.03.2005р., відповідач не повинен був нараховувати пеню на підставі ст. 4 Закону №185.

Крім того, у преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі –Закон №2181) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконання зовнішньоекономічних контрактів.

У статті 1 Закону №2181 податкове зобовязання визначено як зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2), а податкове повідомлення - як письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом ( пункт 1.9).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, як форма акту ненормативного характеру, може застосовуватись лише щодо обовязків зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтіх 14,15 Закону України від 25.06.1991р. №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”.

У зазначених нормах пеня, застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обоваязковий платіж). Тому обовязок позивача зі сплати пені за порушення норм Закону не належить до категорії податкового зобовязання або податкового боргу.

При вирішенні даного спору судом враховано правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену в постанові від 18.09.2007р. по даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення –рішення № 0001762320/0 від 08.09.2004р. має бути визнане недійсним в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 240702,60 грн.

Заперечення відповідача судом не приймаються з вищевикладених підстав.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення № 0001762320/0 від 08.09.2004р., прийняте державною податковою інспекцією у м. Чернігові , про визначення відкритому акціонерному товариству “Чернігівське Хімволокно” пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 240702,60 грн.

3. Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ж.В. Блохіна