Постанова № 1633329, 22.04.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2008 Справа № 8/176-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом'якової В.В. при секретарі Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до асоціації фермерських господарств "Ольвія"

про стягнення 13451 грн. 91 коп. заборгованості за 2006 рік, та 13451 грн. 91 коп. заборгованості за 2005 рік.

за участю представників сторін:

від позивача - заст. нач відділу Щербина В.В. дов. №01-12/4 від 02.01.08 р.

від відповідача - голова Безверхній Є.А. пас. АЄ383262 від 04.09.96 р.; заст. голови Лопатнік С.А. пас. МО 979493 від 30.04.02 р.

Провадження у справі № 8/176-АП-08 відкрито за позовом Херсонського обласного відділення Херсонського обласного відділення Фонду Соціального захисту інвалідів (позивач) до асоціації фермерських господарств "Ольвія" про стягнення 12054 грн. 14 коп. заборгованості по адміністративно-господарських санкціях та 1122 грн. 20 коп. по пені, застосованих за неподання відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ) за 2006 рік.

Провадження у справі № 8/177-АП-08 відкрито за позовом Херсонського обласного відділення Херсонського обласного відділення Фонду Соціального захисту інвалідів (позивач) до асоціації фермерських господарств "Ольвія" про стягнення 13451 грн. 91 коп. заборгованості по адміністративно-господарських санкціях застосованих за неподання відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ф. № 10-ПІ) за 2005 рік.

З огляду на однорідність позовних заяв - стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2005 та 2006 роки, застосованих за порушення відповідачем ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, яке встановлено одним і тим же актом перевірки, враховуючи, що сторони по справах № 8/176-АП-08 та № 8/177-АП-08 є одними й тими ж, суд, для спільного вирішення і розгляду справ, на підставі ст.166 КАС України, об'єднав справи в одне провадження з метою скорочення терміну та спрощення їх розгляду.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву, в якій АФГ "Ольвія" проти позовних вимог заперечує, мотивуючи це наступним. Основний склад професій на підприємстві відповідача це механізатори та водії, специфіка роботи яких не допускає праці інвалідів. Територія господарства знаходиться на певній відстані від райцентру та найближчого села, що тягне за собою необхідність залучати транспорт для перевезення інвалідів на роботу і додому. Адміністрація господарства неодноразово зверталася до РЦЗ з пропозицією про працевлаштування інвалідів охоронниками та техпрацівниками за умов забезпечення довезення інвалідів до місця роботи і додому, у відповідь райцентр зайнятості повідомляв, що інваліди на обліку РЦЗ не перебувають, тому направляти до АФГ "Ольвія" нема кого. По самостійному запрошенню АФГ "Ольвія" на підприємстві відповідача працюють два інваліди. Крім того, АФГ "Ольвія" не відмовила жодному інваліду, який звертався безпосередньо до асоціації з питанням працевлаштування. Крім того, контролюючим органом було з'ясовано, що в 2007 році на підприємстві відповідача працювали агроном Сєдіков А.І. та охоронець Шпилько М.В., які є інвалідами.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному розмірі та надав обґрунтування правових підставі з посиланням на статті 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Представники відповідача позовні вимоги не визнають, просять в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Асоціація фермерських господарств "Ольвія" зареєстрована 27.03.1996р. Високопільською райдержадміністрацією, є юридичною особою, і, відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, зобов'язане самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів в рахунок нормативів робочих місць. Виходячи з положень ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, норматив працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача в 2005 році складав 6 інвалідів, а в 2006 році - 5 інвалідів.

Актом перевірки підприємства відповідача щодо дотримання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ, складеним посадовими особами контролюючого органу 20.11.07р. встановлено, що протягом 2005 - 2006 років звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ не надавалися. Загальна сума адміністративно-господарських санкцій, визначена актом перевірки, склала 25506 грн. 05 коп., в тому числі 13451 грн. 91 коп. за 2005 рік та 12054 грн. 14 коп. за 2006 рік. Посадовими особами підприємства відповідача акт перевірки підписано із поміткою "з запереченням". За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік у сумі 12054 грн. 14 коп. впродовж 310 днів, контролюючим органом, на підставі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ та згідно з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 15.05.07р. № 223, відповідачу нараховано пеню у розмірі 1122 грн. 20 коп.

Правовідносини щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їх рівних з усіма громадянами прав, забезпечення їм можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991року №875-ХП для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Виходячи із загальної чисельності працюючих відповідачу на 2005рік визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості 6 місць, на 2006 рік –5 робочих місць, фактично на підприємстві працювало 3 інваліди. Посилаючись на ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою встановлено, що підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, об’єднанні, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, позивач просить стягнути з відповідача 13451 грн. 91 коп. санкцій за 2005 рік та 12054 грн. 14 коп. санкцій за 2006 рік у зв’язку з невиконанням ним вимог ст. 19 Закону, виходячи із розрахунку середньорічної заробітної плати одного працюючого в розмірі 4483 грн. 97 коп. у 2005 році та 6027 грн. 07 коп. в 2006 році.

Суд з'ясував, що відповідач протягом 2005-2006 рр. повідомляв органи працевлаштування (Високопільський центр зайнятості) про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, подавав звіти за формою № 3-ПН з переліком вакансій, в тому числі і для інвалідів. Згідно з положеннями ст.20 Закону України "Про зайнятість" підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості шляхом працевлаштування осіб-інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Центр зайнятості не направляв інвалідів для працевлаштування, відповідач не відмовляв інвалідам у працевлаштуванні на вакантні посади. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць в 2005 році законодавчо не супроводжувався його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Суд наголошує, що обов’язок підприємства працевлаштувати інвалідів відповідно до ст.18 Закону кореспондувалось з обов’язком інших органів із виконання державної політики щодо працевлаштування конкретних інвалідів. Підприємство зобов'язано було створити робочі місця для людей-інвалідів, які направлені чи бажають самостійно працевлаштуватися на підприємстві в межах 4%-ого нормативу. Без наявності особи інваліда, як головного учасника правовідносин з приводу працевлаштування та без його вольових дій на зайняття робочого місця на будь-якому підприємстві вказані правовідносини не виникають, а отже без нього (інваліда) і не може бути складу правопорушення, за яке Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлені адміністративно-господарські санкції. Сам факт відсутності у підприємства працівників-інвалідів у кількості 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, не створює складу адміністративно-господарського правопорушення. Викладені обставини свідчать про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 13451 грн. 91 коп. санкцій за 2005 рік та невідповідність доводів позивача вимогам діючого у 2005 році законодавства, тому суд відмовляє в стягненні даних санкцій.

Згідно Закону України від 06.10.2005 № 2960-1У „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів”, яким внесені зміни до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991року №875-ХП, ст. 19 Закону викладено в іншій редакції, яка передбачає, що з 1 січня 2006 року підприємство зобов'язано не тільки створити робочі місця для інвалідів, але самостійно здійснити працевлаштування інвалідів згідно встановлених нормативів. У зв’язку з невиконання встановленого статтею 19 вказаного вище Закону нормативу в силу положень статті 20 цього ж Закону, відповідач зобов’язаний був не пізніше 15 квітня 2007 року самостійно сплатити штрафні санкції за невиконання нормативу працевлаштування за 2006 рік, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, і складає 12054 грн. 14 коп. Не дивлячись на наявність обов’язку по сплаті штрафних санкцій, відповідач зазначену суму не сплатив, доказів оплати станом на час розгляду справи не надав. Згідно ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України від суми недоїмки.

Позов задовольняється частково в сумі 13176 грн. 34 коп.

На підставі ст.ст.18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та керуючись ст. ст. 94, 159, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково. Стягнути з асоціації фермерських господарств «Ольвія»(Херсонська область, Високопільський район, с. Князівка, код ЄДРПОУ 21300350, р/рах. 26008301150313, МФО 305493) на користь Херсонського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Херсон, пров. 40 років Жовтня, 5а, код ЄДРПОУ 24104230, р/рах. 31219230700002 в ГУДКУ у Херсонській області, МФО 852010, код 24104230, призначення платежу 50070000; 01 - платежі до Фонду соцзахисту інвалідів) 12054 грн. 14 коп. штрафних санкцій та 1122грн. 20 коп. пені.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Хом'якова

Постанову складено у повному обсязі

та підписано 07 травня 2008р.