Постанова № 1633300, 08.04.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2008 р.

№ 14/457-31/265

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Житомирської обласної ради, м. Житомир

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007

зі справи № 14/457-31/265

за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Житомир (далі –відділення Фонду)

до Житомирської обласної ради

про визнання права власності.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

відділення Фонду –Боклана О.В.,

Житомирської обласної ради –Савенко І.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення Фонду звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших уточнень до нього) про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, розташовані у м. Житомирі за адресами: вул. Ватутіна, 102, та пл. Житній ринок, 3, а також на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Домбровського, 38, у тому числі частину основної будівлі загальною площею 5150,1 кв.м.

Рішенням названого господарського суду від 16.11.2006 позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2007 рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2006 зі справи № 14/457 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У новому розгляді справа отримала № 14/457-31/265.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2007 (суддя Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. –головуючий, судді Малетич М.М., Студенець В.І.), позов задоволено; визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення, розташовані у м. Житомирі за адресами: вул. Ватутіна, 102, та пл. Житній ринок, 3, а також на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Домбровського, 38, у тому числі частину основної будівлі загальною площею 5150,1 кв.м; на відповідача віднесено судові витрати зі справи. Судові рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що: володіння позивачем спірним майном визнано судом неправомірним у встановленому законом порядку або ж визнано недійсним реєстраційне посвідчення про право власності від 28.10.1998, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Крім того, Київським апеляційним господарським судом зазначено, що преюдиційним є встановлений у рішенні з цивільної справи факт належності відділенню Фонду Житомирського обласного колективного підприємства спеціалізованого заводу "Ремпобуттехніка" на праві власності.

Житомирська обласна рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що:

спірні приміщення були передані відповідачеві у комунальну власність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (далі –Постанова № 311);

сама по собі передача спірних приміщень на баланс відділення Фонду не свідчить про набуття позивачем права власності на ці приміщення;

Корольовським районним судом м. Житомира у розгляді цивільної справи № 2-789/06 не встановлювався факт набуття Фондом соціального захисту інвалідів права власності на спірне підприємство та факт відчуження даного підприємства Житомирською обласною радою на користь Фонду соціального захисту інвалідів;

Житомирською обласною радою не приймалося рішення щодо відчуження заводу "Ремпобуттехніка", і останній з усіма основними засобами з 1991 року перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні 08.04.2008, яке розпочалося о 10 год. 40 хв., представником відділення Фонду подано клопотання про оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України з цієї справи, а саме про оголошення "вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин постанови".

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У зв’язку з наведеним та враховуючи, що процесуальним законом не передбачено обов’язку суду касаційної інстанції оголошувати повний текст прийнятого за результатами розгляду касаційної скарги судового рішення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні відповідного клопотання.

Представником відділення Фонду в судовому засіданні заявлено також клопотання про:

- витребування доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу Житомирської обласної ради;

- відкладення розгляду касаційної скарги Житомирської обласної ради на строк "пізніше 17.04.2008" з огляду на те, що: 22.06.2007 Житомирською обласною радою прийнято рішення про створення робочої групи для розгляду питання щодо врегулювання спору з відділенням Фонду; 01.04.2008 робочою групою підготовлено та вирішено винести на обговорення сесії відповідача проект рішення Житомирської обласної ради про добровільне виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2007 та про відмову від касаційної скарги з даної справи; сесія Житомирської обласної ради, на якій повинен розглядатися зазначений проект рішення, має відбутися 17.04.2008.

Представник Житомирської обласної ради заперечував проти задоволення зазначених клопотань і зазначив, що не має інформації щодо згаданого представником відділення Фонду проекту рішення названої ради про відмову від касаційної скарги зі справи № 14/457-31/265.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні зазначених клопотань з огляду на те, що:

- до касаційної скарги додано копію розпорядження голови Житомирської обласної ради від 27.12.2007 № 250-В, яким виконання обов’язків голови ради строком 28.12.2007 –29.12.2007 покладено на заступника голови Житомирської обласної ради Олещенка Миколу Миколайовича, яким і підписано касаційну скаргу відповідача від 29.12.2007 № р-5-20/1942;

- відділенням Фонду не подано документального підтвердження того, що Житомирською обласною радою підготовлено та винесено на обговорення сесії проект рішення, яким передбачалася б відмова від касаційної скарги з цієї справи.

Представником позивача об 11 год. 20 хв. заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки заяви про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М., Львов Б.Ю., оскільки під час судового засідання представникові відділення Фонду стало відомо про обставини, що викликають сумнів у неупередженості поіменованих суддів.

Вищим господарським судом України зазначене клопотання позивача задоволено та оголошено перерву в судовому засіданні до 12 год. 00 хв.

У відповідний час у судовому засіданні представником відділення Фонду подано заяву про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України, у зв’язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву до 12 год. 20 хв.

О 12 год. 20 хв. представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість подав до суду письмове клопотання, в якому просив суд: повідомити відділення Фонду про прийняте за результатами розгляду заяви про відвід рішення, а також дату і час наступного судового засідання; без участі представника відділення Фонду справу не розглядати.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання відділення Фонду з огляду на те, що:

- ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.04.2008 заяву відділення Фонду про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М., Львов Б.Ю. залишено без задоволення;

- представників сторін належним чином повідомлено про час продовження (після оголошення перерви) судового засідання з розгляду касаційної скарги Житомирської обласної ради, але представник позивача не скористався своїм правом на участь у відповідному судовому засіданні; до того ж згідно з приписами ГПК України участь представників сторін у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов’язковою, а матеріали даної справи містять достатній для розгляду касаційної скарги обсяг відомостей і без участі представника сторони.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- відповідно до Постанови № 311 та за рішенням виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів від 23.12.1991 № 339 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" відповідачеві передано Житомирський завод "Ремпобуттехніка" у комунальну власність;

- рішенням третьої сесії ХХІІ скликання Житомирської обласної ради від 03.03.1995 "Про управління майном Житомирського обласного комунального підприємства заводу "Ремпобуттехніка" останній було реорганізовано у спеціалізований завод "Ремпобуттехніка" та передано на баланс відділення Фонду. Директору заводу доручено внести зміни до статуту підприємства і провести його перереєстрацію;

- актом передачі майна відділенню Фонду станом на 01.01.1995 передано Житомирське обласне комунальне підприємство завод "Ремпобуттехніка" разом з основними засобами та обіговими коштами;

- 15.03.1995 конференцією трудового колективу (протокол № 8) схвалено статут Житомирського обласного колективного підприємства спеціалізованого заводу "Ремпобуттехніка". Цей статут затверджений правлінням відділення Фонду 21.04.1995 і зареєстрований виконавчим комітетом Житомирської ради народних депутатів 30.05.1995. Згідно з пунктом 1.1 статуту "підприємство є власністю відділення Фонду";

- 28.10.1998 Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації за відділенням Фонду було зареєстровано право власності на приміщення та споруди спеціалізованого заводу "Ремпобуттехніка", розташовані за адресами: м. Житомир, вул. Домбровського, 38; м. Житомир, вул. Ватутіна, 102; м. Житомир, пл. Житній ринок, 3, про що було внесено запис в реєстрову книгу № 140 за реєстровим № 409, інвентарна справа № 17309, і відділенню Фонду видано реєстраційне посвідчення;

- прокурором Житомирської області 15.10.2001 внесено протест на рішення третьої сесії ХХІІ скликання Житомирської обласної ради від 03.03.1995, в якому зазначено, що, передаючи спеціалізований завод "Ремпобуттехніка" на баланс відділення Фонду, рада не визначила умови, на яких даний об’єкт передається, а тому відділення Фонду безпідставно набуло право власності на спірне майно;

- 17.12.2001 відділення Фонду повернуло правовстановлюючий документ на адресу Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації для наступного погашення реєстрації права власності за Фондом;

- за поданням Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення від 14.02.2002 № 80 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна", згідно з яким за відповідачем було оформлено право власності на зазначені нерухомі приміщення (свідоцтва про право власності від 18.02.2002);

- рішенням двадцять третьої сесії ХХІІІ скликання Житомирської обласної ради від 26.03.2002 внесено зміни до рішення від 03.03.1995 "Про управління майном Житомирського обласного комунального підприємства заводу "Ремпобуттехніка" шляхом уточнення форми власності реорганізованого заводу –комунальне підприємство "Спеціалізований завод "Ремпобуттехніка", засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області –та визначення умови передачі названого заводу на баланс відділення Фонду, а саме: "у постійне користування";

- на підставі рішення двадцять другої сесії ХХІІІ скликання Житомирської обласної ради від 23.01.2002 "Про приватизацію частини приміщення по вул. Домбровського, 38 в м. Житомирі, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області" за договором купівлі-продажу від 29.03.2002 спільним українсько-корейським підприємством з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства "АвтоЗАЗ-Деу-Сервіс" придбано шляхом викупу частину приміщення у м. Житомирі по вул. Домбровського, 38 площею 327 кв.м.;

- 10.06.2002 розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації № 297 "Про управління окремим майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" директору комунального підприємства "Спеціалізований завод "Ремпобуттехніка" Шурубурі В.П. доручено у місячний термін привести установчі документи підприємства у відповідність до вимог чинного законодавства та подати на затвердження статут заводу в новій редакції.

Київським апеляційним господарським судом також встановлено, що:

- рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.12.2006 зі справи № 2-789/06 за позовом відділення Фонду до Шурубури Віталія Петровича, виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирського комунального підприємства "Завод "Ремпобуттехніка" Житомирської обласної ради і Житомирської обласної держаної адміністрації скасовано державну реєстрацію від 15.07.2002 змін до установчих документів Житомирського обласного колективного підприємства спеціалізованого заводу "Ремпобуттехніка" стосовно перереєстрації його в Житомирське комунальне підприємство "Завод "Ремпобуттехніка" Житомирської обласної ради; виконавчий комітет Житомирської міської ради зобов’язано повернути відділенню Фонду як засновнику оригінал свідоцтва № 03061137 про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності Житомирського обласного колективного підприємства спеціалізованого заводу "Ремпобуттехніка"; визнано дії Шурубури Віталія Петровича з подання документів на перереєстрацію статутних документів колективного підприємства спеціалізованого заводу "Ремпобуттехніка" незаконними. Зазначеним рішенням загального місцевого суду встановлено, що відповідно до статуту Житомирського обласного колективного підприємства "Спеціалізований завод "Ремпобуттехніка" останнє є власністю відділення Фонду.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо належності спірних об’єктів нерухомості.

Згідно з частиною четвертою статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У розгляді справи господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що Житомирське обласне колективне підприємство "Спеціалізований завод "Ремпобуттехніка" є власністю відділення Фонду (пункт 1.1 статуту підприємства). Наведений факт вже був предметом розгляду в цивільній справі (№ 2-789/06), а тому є преюдиційним.

Проте, досліджуючи питання преюдиційності судового акта, господарський суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до статті 35 ГПК України встановлені факти, що мають преюдиційне значення, не потребують доказування тому, що їх з достовірністю вже встановлено у рішенні чи вироку суду, і тому немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву і перевіряти законність і обгрунтованість судового акта, який набрав законної сили. Помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом у вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, установлених судом, з їх юридичною оцінкою.

Як установлено попередніми судовими інстанціями, у статуті Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів дійсно зазначено, що Житомирське обласне колективне підприємство "Спеціалізований завод "Ремпобуттехніка" є власністю відділення Фонду, але зазначений факт ототожнено з його юридичною оцінкою, причому неправильною, оскільки господарським судом не взято до уваги те, що статут не є правовстановлюючим документом, а зазначення в установчих документах заводу "Ремпобуттехніка" про належність цього підприємства позивачеві не є беззаперечним доказом права власності позивача на приміщення та споруди цього заводу.

Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про власність" (у редакції, що була чинною на момент передачі спірних приміщень на баланс позивача) в Україні визнавалися приватна, колективна та державна форми власності і гарантувалися власникам рівні умови захисту прав власності.

Відповідно до статті 31 названого Закону (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) до державної власності в Україні належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктами права комунальної власності визначалися адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Згідно з частиною першою статі 35 цього ж Закону об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Як зазначено в судових рішеннях зі справи, відповідно до Постанови № 311 та за рішенням виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів від 23.12.1991 № 339 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" відповідачу було передано у комунальну власність Житомирський завод "Ремпобуттехніка".

Частиною другою статті 33 Закону України "Про власність" передбачалося, що державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що рішенням третьої сесії ХХІІ скликання Житомирської обласної ради від 03.03.1995 "Про управління майном Житомирського обласного комунального підприємства заводу "Ремпобуттехніка" останній було реорганізовано у спеціалізований завод "Ремпобуттехніка" та передано на баланс відділення Фонду. Тобто Житомирська обласна рада діяла в межах наданих їй повноважень.

У пункті 7 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України віл 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" зазначено, що, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

З огляду на наведені норми матеріального права посилання господарських судів попередніх інстанцій на факт передачі спірних приміщень на баланс відділення Фонду як на підставу набуття позивачем права власності на вказані нерухомі об’єкти є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до частини першої статті 57 Закону України "Про власність" якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Отже, не погоджуючись з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.02.2002 № 80 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна" та рішенням двадцять третьої сесії ХХІІІ скликання Житомирської обласної ради від 26.03.2002 "Про внесення змін до рішення від 03.03.1995 "Про управління майном Житомирського обласного комунального підприємства заводу "Ремпобуттехніка", відділення Фонду не позбавлене було права на їх оскарження, проте, як встановлено судовими інстанціями, такі рішення не оскаржувалися.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України.

Законом передбачено вичерпний перелік підстав для набуття позивачем права власності на спірні будівлі; судовими ж інстанціями встановлено, що процедури відчуження зазначеного майна від відповідача позивачеві в установленому законом порядку не здійснювалися.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги факт повного встановлення попередніми судовими інстанціями обставин, що входять до предмету доказування зі справи, але з наданням ними таким обставинам неправильної юридичної оцінки, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень зі справи та відмови в задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111, 122 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської обласної ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 зі справи № 14/457-31/265 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2007, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 зі справи № 14/457-31/265, у частині стягнення з Житомирської обласної ради 85 грн. витрат зі сплати державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі подання названою радою відповідних заяви та довідки.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов