Постанова № 1632055, 12.03.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2008 № 33/219

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Куровського С.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі: Василів О.В.

За участю представників:

від позивача:Савченко О.А. довіреність № 185 від 17.01.2008 р.Мудрак С.В. довіреність № 178 від 17.01.2008 р.

від відповідача:Євсєєв В.В. довіреність від 01.01.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2007

у справі № 33/219 (Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"

простягнення 909396,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (далі ТОВ “Агросфера”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” (далі ТОВ “ЮВС”, відповідач) про стягнення 909396,96 грн. був задоволений частково: стягнуто з ТОВ “ЮВС” на користь ТОВ “Агросфера” основний борг у сумі 909658 грн. 45 коп., пеню у розмірі 123091 грн. 20коп., державне мито в сумі 10327 грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а всього 1043195грн. 15 коп.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки воно прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд визначив, як встановлені, з невідповідністю висновків викладених в у рішенні господарського суду, обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки судом не врахований той факт, що обовязок відповідача щодо здійснення остаточного розрахунку по договору виникає лише після отримання всього товару, зазначеного в договорі. Оскільки, позивач поставив відповідачу товар лише на суму 1849658,45 грн. замість 1955734,95 грн., то строк оплати за договором ще не настав. З посиланням на зазначене, відповідач просить Київський апеляційний господарський суд, рішення Господарського суду м.Києва скасувати і прийняти нове, яким в позов відмовити в повному обсязі.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу не визнав, зазначав, що вимога відповідача є необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою від 25.01.2008 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду на 19.02.2008 р.

В судовому засіданні оголошувались перерви на 05.03.2008 р. та на 12.03.2008 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

Між ТОВ “Агросфера” та ТОВ “ЮВС”, укладено договір купівлі-продажу № 45-КЧ від 10.03.2006 р., відповідно до умов якого продавець зобовязаний передати, а покупець прийняти у власність та сплатити вартість засобів захисту рослин (далі Товар), відповідно до умов договору.

Розділом 3 Договору загальна вартість Товару складала 1813059,89грн., яка Додатковою угодою №1 від 05.04.2006 р. (далі Додаткова угода) до цього договору була змінена на 1955734,94 грн.

Відповідно до розділу 4 Договору та п. 3 Додаткової угоди, в строк до 28.04.2006 року (включно) Покупець, зобовязаний перерахувати на поточний рахунок продавця 391146,98 грн. (п. 4.1.1. Договору, п. 2 Додаткової угоди), а після поставки товару, згідно специфікації №1 та №2, Покупець сплачує продавцю за допомогою вексельної форми розрахунку залишок заборгованості в сумі 1564587,96 грн. Покупець повинен в строк до 5 днів, після поставки всього товару передати продавцю два простих векселя, по акту приймання-передачі векселів, на суму залишку заборгованості за отриманий товар, поділивши суму заборгованості на дві рівні частини по 782293,98 грн., з наступним строком платежу:

?по одному векселю до 25.01.2007 р.;

?по другому векселю до 28.02.2007 р.

Відповідно до специфікацій №1 та №2 до Договору та Додаткової угоди, позивач зобовязався поставити відповідачу товар (засоби захисту рослин) на суму 1955734,95грн. до 14.04.2006 р.

П. 10.1 Договору було встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору відповідач перерахував суму попередньої оплати у розмірі 390000,00 грн.

Позивачем була здійснена поставка засобів захисту рослин, згідно специфікацій №1 та №2, що є невідємною частиною укладеного договору. Товар, загальною вартістю 1849658,45 грн., відвантажено відповідачу на підставі накладних:

-№ 823 від 12.04.2006 року на суму 28585,32 грн.;

-№ 1325 від 26.04.2006 року на суму 68537,95 грн.;

-№ 1324 від 26.04.2006 року на суму 14941,25 грн.;

-№ 15189 від 26.04.2006 року на суму 114089,79 грн.;

-№ 1458 від 28.04.2006 року на суму 7751,95 грн.;

-№ 1557 від 04.05.2006 року на суму 65418,91 грн.;

-№ 1654 від 06.05.2006 року на суму 561810,12 грн.;

-№ 1697 від 06.05.2005 року на суму 67684,14 грн.;

-№ 1750 від 11.05.2006 року на суму 253934,60 грн.;

-№ 1783 від 11.05.2006 року на суму 386793,75 грн.;

-№ 1981 від 17.05.2006 року на суму 267106,58 грн.;

-№ 2002 від 18.05.2006 року на суму 93036,15 грн.;

-№ 2078 від 19.05.20065 року на суму 606,53 грн.;

-№ 2293 від 26.05.2006 року на суму 33451,20 грн.;

Отримав товар уповноважений представник відповідача, ГережанівськийВ.І., згідно з довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯЛР №447371 від 03.04.2006 р., серії ЯЛР №447383 від 12.04.2006 р., серії ЯЛР №447383 від 12.04.2006 р., Генеральної довіреності, яка дійсна від 26.04.2006р. по 11.05.2006 р., довіреностей на отримання ТМЦ серії ЯЛК №153766 від 28.04.2006 р., серії ЯЛК №153774 від 04.05.2006 р., серії ЯЛК №153783 від 06.05.2006 р., серії ЯЛК №153717 від 17.05.2006 р., без зазначення будь-яких претензій по кількості та якості отриманого товару.

В подальшому ТОВ “ЮВС”, з тексту позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, перерахувало позивачу ще 550000 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 909658,45грн. та пеню у розмірі 123091,20 грн. за несвоєчасну оплату вже поставленого товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідно до п. 4.1.2. Договору та п. 3 Додаткової угоди, відповідач зобовязаний після поставки товару, згідно специфікацій №1 та №2 сплатити продавцю за допомогою вексельної форми розрахунку залишок заборгованості.

Позивач в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що він поставив позивачу товару на 1849658,45 грн. Цей факт, також підтверджується перерахованими вище накладними. Таким чином, була здійснена недопоставка товару на 106076,49 грн. Суд вважає, що внаслідок невиконання ТОВ “Агросфера” своїх зобовязань по договору, у ТОВ “ЮВС” не виникло зобовязання щодо здійснення грошового зобовязання.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю природою спірний Договір є договором поставки. Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому, враховуючи перелічені норми та умову договору, відповідно до якої розрахунок у вексельній формі здійснюється після отримання відповідачем товару відповідно до специфікацій №1 та №2, у ТОВ “ЮВС” не виникло зобовязання стосовно розрахунку з позивачем. Також, суд зазначає, що в звязку з відсутністю заборгованості відповідача, також не можуть застосовуватись штрафні санкції за неналежне виконання зобовязання у вигляді пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в позові необхідно відмовити.

При задоволенні позовних вимог позивача, місцевий господарський суд послався на ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, в якій говориться, що покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, не взявши до уваги п.п. 4.1.2., 10.1 Договору і п. 3 Додаткової угоди.

Колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, оскільки стягнути вартість вже поставленого товару, в даному випадку можливо лише при розірванні договору, а таких намірів жодна сторона не виявила. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором встановлено, що зміна або розірвання договору можливе лише за погодженням обох сторін, викладається у письмові формі та підписується обома сторонами. Сторонами була підписана лише додаткова угода №1 від 05.04.2006 р., яка також передбачає розрахунок у вексельній формі лише після поставки товару. Інших додаткових угод сторонами договору підписано не було, тому вони повинні діяти відповідно до умов договору №45-КЧ від 10.03.2006 р. та додаткової угоди №1 від 05.04.2006 р.

Таким чином, при винесенні рішенні судом не були враховані обставини, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності його висновків, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, рішення від 18.12.2007 р. по підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача.

Відповідачем до суду першої інстанції була подана заява про стягнення з позивача на його користь витрат на послуги адвоката в сумі 50000 грн. В підтвердження своєї вимоги, відповідач надав договір на надання адвокатських послуг №10-02 від 02.10.2007р. та платіжне доручення №73 від 02.10.2007 р. про перерахування вищезазначеної суми за послуги адвоката.

Судова колегія вважає, що заява про розподіл судових витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. в справі №33/219 скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (49083, м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 31320991, п/р 26009050522000 АКІБ “УкрСиббанк” м. Києва, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” (01103, м. Київ. вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 21614404, п/р 26008169127001 в філії КБ “Приватбанк” м. Київ, МФО 320649) 50000 (пятдесят тисяч) грн. витрат на послуги адвоката, 5163 (пять тисяч сто шістдесят три) грн. 75 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 33/219 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіКуровський С.В

Михальська Ю.Б.

01.04.08 (відправлено)