Постанова № 16317453, 16.06.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 4-268/11

П О С Т А Н О В Л Е Н И Е

"16" червня 2011 р.

Дзержинский районный суд г. Кривого Рога Днепропетровской области в составе:

головуючого судді Валуєвої В.Г.

при секретаріЗгоди Я.О.

за участю:

прокурораАлімагамедов А А.

представника скаржника-адвокатаОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області матеріали по скарзі ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи № 99105801 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу із вищезазначеною скаргою, в якій просила скасувати постанову СВ ПМ СДПІ ГМК у м. Кривому Розі про порушення кримінальної справи № 99105801 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Як вбачається з матеріалів скарги, зазначену справу було порушено за результатами податкової перевірки, тобто, як підставу для порушення кримінальної справи було використано акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 13.11.2009 № 178/08-06-125/1/24432974, яка проводилася стосовно ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», директором по бухгалтерському обліку і звітності, податкам і зборам якого був Скаржник.

Заявник вважає, що оскаржувана постанова є не законною, оскільки, на думку

заявника, підставою для порушення кримінальної справи стало податкове повідомлення-рішення за актом позапланової перевірки, яке на момент порушення кримінальної справи не було узгоджене, і отже не було достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Суд, ознайомившись з матеріалами, що слугували підставою для порушення кримінальної справи, заслухавши думку представника заявника, який просить задовольнити його скаргу, думку прокурора, який проти задоволення скарги заперечує, оскільки вважає, що приводи та підстави для порушення кримінальної справи малися в наявності, вважає за необхідне задовольнити скаргу з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст.236 КПК України, суд при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи вправі з'ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України). Крім того, судам слід мати на увазі, що у частині першій статті 94 КПК України зазначено вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи. Що стосується заяв і повідомлень про злочин, то вони повинні бути викладені письмово або усно і доведені до відома правоохоронних органів з дотриманням вимог статті 95 КПК України. Підставою для порушення кримінальної справи згідно з частиною другою статті 94 КПК є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об'єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину. Крім того, суддя має з'ясувати наявність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, тобто встановити, чи не існували на момент порушення кримінальної справи такі обставини, за яких її і не могло бути порушено.

Суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті. Оцінка доказів, яка повинна здійснюватися судом під час розгляду кримінальної справи по суті, на стадії розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, є недопустимою.

Так, судом було встановлено, що кримінальну справу було порушено базуючись на визначеному СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у місті Кривому Розі податковому зобов'язанні з податку на прибуток підприємств за результатами проведення позапланової невиїзної документальної перевірки (акт від 13.11.2009 № 178/08-06-125/1/24432974). Орган, який порушив кримінальну справу, виходив з того, що в даному акті містяться достатні дані, які вказують на вчинене службовими особами Підприємства ухилення від сплати податків у особливо великому розмірі, тобто на наявність ознак злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України.

Однак, підприємством було оскаржено спірне податкове повідомлення-рішення, що було видане на основі акта перевірки, який став підставою для порушення кримінальної справи. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010р. за справою № 2а-7111/10/0470 позов ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області було задоволено повністю, а спірне податкове повідомлення-рішення, видане на підставі вищезазначеного акту перевірки - визнане протиправним і скасоване. В подальшому, вищезазначена судова постанова була оскаржена СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року по справі за № 2а-7111/10/0470 винесену за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та Прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року у справі за № 2а-7111/10/0470 зазначені апеляційні скарги залишено без задоволення, а Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року у справі за № 2а-7111/10/0470 залишено без змін з тих підстав, що в судовому засіданні не було доведено правомірності висновку, викладеного в акті перевірки від 13.11.2009 року № 178/08-06-125/1/24432974, щодо порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2. п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у включенні до складу валових витрат суми 418645495,69 грн. п інформаційно-консультаційним послугам, отриманим від нерезидента - компанії «Арселор Міттал» S.А.(Люксембург), згідно з контрактами від 07.08.2007 року № 4062 та від 22.07.2008 року № 3700. Як наслідок, неправомірним є висновок податкового органу про зниження позивачем податку на прибуток у сумі 104661373.92 грн.. у т.ч.: у 4 кварталі 2007 року - 41307845,79 грн.; у 4 кварталі 2008 року - 63353528,13 грн. Відповідно, спірне податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем на підставі вказаних висновків, та яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 209322747.84 грн., у т.ч. основний платіж - 104661373,92 гри., штрафні (фінансові) санкції - 104661373,92 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, скаржник та її представник в судовому засіданні обґрунтовують своє звернення до суду із зазначеною скаргою на постанову про порушення кримінальної справи тим, що на час її звернення: - податкове зобов'язання, на підставі якого було порушено кримінальну справу було не тільки неузгодженим а взагалі скасованим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли маються достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст.212 КК України, достатні дані щодо наявності ознак злочину, передбаченого вказаною статтею повинні містити, зокрема, відомості щодо умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненою службовою особою підприємства, якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Згідно ч. з ст.212 КК України, під ухиленням від сплати податків в особливо великому розмірі, розуміються діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу), нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених п.4.2 ст.4 Закону №2181-111 утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) таким органами суми зазначених зобов'язань.

Враховуючи, що висновок податкового органу про зниження позивачем податку на прибуток визнано неправомірним, а відповідно і податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі вказаних висновків, та яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а інші дані, що можуть бути підставою для порушення даної кримінальної справи в матеріалах справи відсутні, суд вважає, що підстав для порушення кримінальної справи, передбаченої ч. 3 ст.212 КК України - не має.

Таким чином, у вказаних матеріалах всупереч вимогам ст .94 КПК України не міститься достатніх підстав для порушення кримінальної справи, тобто, суд вважає, що відсутні достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину і на основі яких, після порушення справи, можливо встановити об'єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину. Та у постанові про порушення кримінальної справи, всупереч ст.98 КПК України, вказані підстави не зазначені, що, на думку суду, свідчить про те, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято необґрунтовано.

Крім того, виходячи зі змісту частини двадцятої ст.. 2368 КПК України та враховуючи те, що згідно з Рішенням КСУ втратило чинність положення пункту 2

о

частини шістнадцятої статті 236 КПК України, яким було передбачено винесення суддею постанови про відмову в порушенні справи, з ЗО червня 2009 року, в разі прийняття рішення суддею про скасування постанови про порушення справи суддя не вправі винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Крім того, в разі прийняття рішення суддею про скасування постанови про порушення справи оригінали матеріалів, на підставі яких було порушено справу, повертаються органу, який проводив у цій справі досудове слідство, а в суді залишаються матеріали судового провадження по скарзі у цій справі.

На підставі викладеного керуючись ст.. 236-7, 236-8 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на постанову від 27.08.2010 року про порушення кримінальної справи № 99105801 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах посадовими особами Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України - задовольнити.

Постанову від 27.08.2010 року заступника начальника ГВ - начальника СВ СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі підполковника податкової міліції Омельченка С.В. про порушення кримінальної справи № 99105801 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах посадовими особами Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України скасувати.

Копії матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу № 99105801 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах посадовими особами Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України і які були надані суду - залишити в матеріалах судової справи № 4-268/11/0408.

Постанова може бути оскаржена на протязі 7 діб з дня її винесення шляхом подання апеляції до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Подання апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Суддя:В. Г. Валуєва