Постанова № 16287799, 16.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4974/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністраціїдо Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2011 року позивач, Управління праці та соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністраціїЖзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 31.05.2011 року ВП № 25233550.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 31 травня 2011 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областівинесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. на Управління праці та соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду на підставі виконавчого листа № 2-а-272/2009, виданого Решетилівським районним судом Полтавської області 30.04.2010 року. Вважає, що вказана постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки до компетенції Управління не входять питання виплати та фінансування компенсації за відповідним рішенням суду, а лише нарахування. Законом України "Про державний бюджет" України на 2011 рік" кошторисні призначення для відшкодування коштів за рішеннями судів не передбачено. Асигнування на виконання судових рішень управлінню праці та соціального захисту населення не відкривалися.

В судове засідання позивач не з'явився, у позовній заяві просив справу розглянути без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не зявився до суду надав заперечення на позов, в якому посилався на те, що постанова про накладення шафу винесена на підставі на у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", також просив справу розглядати без участі його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2010 року у справі № 2-а-272/09, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за2009 рік в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на момент проведених виплат з урахуванням виплачених сум.

Для примусового виконання вказаного рішення суду Решетилівським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 2-а-272/2009 від 30.04.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

На виконання частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Степаненко І.А. 22.03.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25233550, та надано строк для добровільного виконання рішення суду до 29.03.2010 року.

Управління праці та соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області у вказаний строк судове рішення не виконало з підстав відсутності відповідного фінансування.

За невиконання без поважних причин судового рішення у справі № 2-а-272/2009 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Степаненко І.А. від 31.05.2011 року на відповідача накладено штраф у сумі 680 грн.

Перевіряючи правомірність прийнятої головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Степаненко І.А. постанови про накладення штрафу від 31.05.2011 року ВП № 25233550 суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Твердження позивача про те, що Управлінням у встановлений для добровільного виконання строк судове рішення виконаним бути не може через відсутність бюджетних асигнувань, судом оцінюється критично, оскільки відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обовязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд також зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (справи "Бурдов проти Росії", "Кечко проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений, зокрема, статтею 89 зазначеного Закону, згідно якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Позивач не надав суду доказів наявності поважних причин невиконання судового рішення, які в силу зазначеної норми визначені законодавцем, як єдина підстава для звільнення від юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і спрямована на виконання рішення суду, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2011 року.

СуддяІ.С. Шевяков